Асоціація правників України провела 17 жовтня 2025 року в Києві X форум із конкурсного права – професійну платформу у сфері банкрутства, реструктуризації заборгованості та конкурсного права, що об'єднала провідних фахівців у сфері банкрутства, арбітражних керуючих, приватних виконавців, суддів, адвокатів, представників державного сектору та банківської спільноти, а також представників міжнародної експертної спільноти. Захід проводився за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Програма цьогорічного форуму була сфокусована на обговоренні актуальних викликів, законодавчих змін та практичних рішень у сфері конкурсного права. Серед ключових тем – процедури банкрутства з урахуванням останніх змін до законодавства, що набули чинності з 1 січня 2025 року, механізми стягнення проблемної заборгованості, актуальна судова практика Верховного Суду, кримінально-правові ризики у процесах банкрутства, а також взаємодія між державними і приватними інституціями у цій сфері.
Відкривали захід Микола Стеценко, президент Асоціації правників України, керуючий партнер AVELLUM, Ірина Сербін, програмна координаторка форуму, та Ірина Жаронкіна, керівниця компоненту «Виконання судових рішень і захист прав власності» Проєкту ЄС «Право-Justice».
«Під час війни процедура банкрутства набуває особливого значення – як один із ключових інструментів перезавантаження економіки України. Впродовж усіх 10 років форум об’єднує провідних фахівців цієї галузі: арбітражних керуючих, приватних виконавців, суддів, адвокатів, представників державного сектору, банківської спільноти та міжнародних експертів», – вказав Микола Стеценко, окремо подякувавши ініціаторам та партнерам форуму.
Ірина Жаронкіна зазначила, що форум є майданчиком для обговорення практики, проблем та інновацій: «Я можу сказати без перебільшення, що це сьогодні основний майданчик для обговорення найважливіших питань у сфері неплатоспроможності, банкрутства, реструктуризації».
Конкурсне право
На першій сесії заходу «Стан конкурсного права 2025: діагноз, прогнози та стратегія змін» співмодераторами були Олексій Воронько, керуючий партнер Ario Law Firm, голова Комітету АПУ з конкурсного права, та Микола Ковальчук, старший партнер юридичної компанії L.I.Group.
У фокусі сесії були такі питання:
- діагноз. Судова практика: основні тенденції;
- прогнози. Законодавчі зміни та очікуваний ефект;
- стратегія: політика банків і вплив на процедури;
- ініціюючий кредитор та арбітражний керуючий: як КУзПБ продовжує вбивати ринок;
- спецдоповідь. Перша превентивна реструктуризація: основні виклики нової процедури.
За словами народного депутата Олексія Мовчана, банкрутство є економічним інструментом, який має забезпечувати відновлення прав власності, стабільність контрактних зобов’язань і загальну ефективність економіки.
Серед іншого, він нагадав, що в програмі фінансової підтримки України від Європейського Союзу Ukraine Facility є вимога – спрощена процедура банкрутства для мікро- та малого підприємництва: «Не до кінця було зрозуміло, як до цієї вимоги підійти… Я бачив, що є кілька підходів, як усе це врегульовувати. Це не лише економічний, а й соціальний момент. В умовах війни, повоєнного відновлення цей інструментарій є важливим – і загалом ефективне банкрутство для фізичних осіб має існувати, щоб насамперед захищати їх права. Ця процедура має соціальні наслідки – через те, що загальна процедура здебільшого є дорогою, довгою та складною. 36 місяців – це занадто довго».
Дарія Марчак, заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України, окреслила низку системних проблем у сфері банкрутства, зокрема пов’язаних із дією мораторіїв та управлінням активами на тимчасово окупованих територіях.
Вона також розповіла про нові зміни в законодавстві, зокрема закон №3985: «Хороший сигнал полягає в тому, що в Україні є стала практика. Ми розуміємо, які українські чи міжнародні правила для нас працюють, які не працюють (навіть попри те, що колись ми в них сильно вірили). Наприклад, було те, що арешт чи інші обмеження щодо майна унеможливлювали виконання та продовження процедура банкрутства. Тепер у нас, навіть при наявності арешту чи інших обмежень (крім кримінальних арештів), це не буде перешкодою для продажу майна банкрута на аукціоні. Зокрема, це не буде наслідком скасування чи інше переривання аукціону. Це важлива зміна».
Голова Національної асоціації арбітражних керуючих України Олександр Бондарчук заявив, що лише спільні дії держави й самоврядних інституцій можуть забезпечити прозорий ринок арбітражних керуючих. За його словами, в НААКУ спостерігають за процесами в Міністерстві юстиції, а також мають конструктивний діалог із профільним комітетом Верховної Ради щодо питань економіки: «Ця співпраця для нас дійсно є важливою, адже саме парламент формує законодавчі засади діяльності арбітражних керуючих, розвитку всієї нашої професії. Також ми спрямовуємо значні зусилля на формування та вплив на законодавство».
Сергій Боярчуков, керуючий партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери», вказав, що механізм призначення арбітражних керуючих потребує системного перегляду: «Банкрутство майже завжди використовується для зловживань. 17.10.2020 були внесені зміни, якими закріплювалося право за ініціюючим кредитором пропонувати свою кандидатуру арбітражного керуючого (для призначення судом у справі про банкрутство – ред.). Нібито в Перехідних положеннях, нібито тимчасово, однак з 500 справ на рік цифра виросла до 800 на рік… Мені здається, що ми повернули кудись не туди. Не потрібно думати, кого обхитрити – призначаєш свою людину й їдеш далі. Ці зміни, на мій погляд, зумовили виникнення національного виду спорту: хто перший подасть на банкрутство – ворожий кредитор чи дружній кредитор».
Юліан Хорунжий, старший партнер Ario Law Firm, поділився першим практичним досвідом застосування механізму превентивної реструктуризації. Він розповів, що на сьогодні в Україні відкрито шість процедур превентивної реструктуризації: «Враховуючи строки, це вже непогано. На власному досвіді скажу, що підготовка до процедури зайняла понад три місяці… Звісно, відкриті процедури – це ще не затверджені плани превентивної реструктуризації, але перший досвід є – як позитивний, так і негативний».
Питання банкрутства
Модераторкою другої сесії «Судова практика банкрутства: за лаштунками рішень» була Олена Волянська, партнерка, керівниця практики банкрутства та реструктуризації Юридичної групи LCF.
Учасники, зокрема, обговорили такі питання:
- практика Верховного Суду: від правозастосування до суддівського активізму та правотворення;
- зловживання правом як підстава для відмови у порушенні банкрутства та визнанні вимог;
- зацікавленість та право вирішального голосу: перші підсумки;
- мораторії на відкриття банкрутства: хто у виграші?
- право кредиторів на віндикацію: нові перспективи.
Олег Васьковський, секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, окреслив ключові моменти відкриття і закриття проваджень у справах про неплатоспроможність, наголосивши, що саме ці етапи визначають ефективність усієї процедури банкрутства.
Він зазначив, що метою провадження у справі про банкрутство є відновлення платоспроможності та максимальне задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Правовими ж підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:
- наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;
- відсутність між кредитором та боржником спору про право щодо заявлених вимог;
- до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Водночас підставами для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є загальні (ч. 6 ст. 39 КУзПБ), а також спеціальні підстави (п. 1-6, 1-8, 1-9 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ).
Тетяна Гребенюк, суддя Господарського суду Київської області, звернула увагу на принцип добросовісності як фундаментальний у господарському судочинстві. За її словами, навіть за формальних підстав суд може відмовити у відкритті справи, якщо виявлено зловживання правом.
Олександра Сєрова, керуюча юристка AVELLUM, розповіла про практичне застосування нових положень Кодексу з процедур банкрутства щодо заінтересованих кредиторів, які втратили право вирішального голосу, та відзначила ризики маніпуляцій у визначенні заінтересованості.
Юристка також навела різну судову практику. Наприклад, щодо можливості вирішення питання окремою ухвалою після закінчення попереднього засідання Олександра Сєрова навела постанову КГС від 29 липня 2025 року у справі №903/534/23, де було зазначено, що відсутність в положеннях КУзПБ прямо визначеної процедури встановлення статусу заінтересованої особи у справах, провадження у яких відкрите до 01.01.2025 та в цей же період розглянуті вимоги конкурсних кредиторів не перешкоджає розгляду відповідного клопотання та ухвалення за результатами його розгляду відповідного судового рішення в загальному порядку в межах провадження у справі про банкрутство, якщо такі дії спрямовані на відновлення порушеного права та інтересу фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Мова йшла й про наслідки відступлення прав вимоги заінтересованим кредитором. Юристка навела абзац 7 ст. 1 КУзПБ «Заінтересовані особи стосовно боржника», де вказано, що кредитор є заінтересованим щодо боржника також у разі, якщо він упродовж шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого щодо боржника.
Заступник директора Департаменту по роботі з проблемними активами АБ «Укргазбанк» Андрій Джура проаналізував проблеми оновлення реєстрів кредиторів, які впливають на їхній правовий статус і право голосу, закликавши до законодавчого врегулювання цього питання.
Хто має право вирішального голосу? Андрій Джура зазначив, що:
- учасниками зборів кредиторів боржника є конкурсні кредитори з правом вирішального голосу, вимоги яких визнані господарським судом за результатами попереднього засідання;
- конкурсні кредитори, заінтересовані щодо боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів;
- конкурсні кредитори з правом вирішального голосу мають на зборах кредиторів кількість голосів, яка дорівнює сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду.
Олексій Таможанський, начальник управління правового забезпечення філії «Відокремленний підрозділ «Централізовані закупівлі» АТ «НАЕК «Енергоатом», акцентував на балансі інтересів сторін у період війни, навівши приклад діяльності «Енергоатому». Він підкреслив, що судова практика має враховувати форс-мажорні обставини, щоб уникнути надмірного тиску на критичні підприємства.
Окремо з презентацією Реалізація майна в процедурах банкрутства під час війни. Хто, як і що продавав в процедурах банкрутства?» виступив Олександр Лихотоп, радник АТ «Прозорро.Продажі».
Виконавці та банкрутство
Третю сесію «Виконавче провадження та банкрутство фізичних осіб» модерував Андрій Авторгов, приватний виконавець, заступник голови Ради приватних виконавців України, к.ю.н.
У фокусі сесії були такі питання:
- судовий контроль за виконанням рішень у виконавчому провадженні;
- виконавче провадження та банкрутство: практика і потреби права;
- актуальна практика Верховного Суду щодо неплатоспроможності фізичних осіб;
- банкрутство фізичних осіб, як інструмент захисту прав боржника;
- перспективи розвитку і європеїзації виконавчого провадження.
Ірина Жаронкіна, керівниця компоненту «Виконання судових рішень і захист прав власності» Проєкту ЄС «Право-Justice», наголосила, що виконання судових рішень є невіддільною частиною правосуддя і критерій довіри до судової системи. Вона представила напрями Ukraine Facility Plan до 2027 року: цифровізацію процесів, створення системи збору даних, розширення повноважень приватних виконавців і поступове скасування мораторіїв.
Павло Пригуза, суддя Господарського суду Закарпатської області, к.ю.н., розповів про проблеми, що виникають у разі смерті боржника під час процедури банкрутства, та запропонував надати арбітражним керуючим повноваження з управління спадковим майном. Він також звернувся до досвіду ЄС, де допускається відкриття провадження щодо спадкової маси.
За його словами, з розвитком конкурсного права в Україні постало питання про розмежування предмета правового регулювання конкурсного права від інших галузей та інститутів права, що має дуже важливе практичне та наукове значення: «Ми впевнюємося в тому, що виконавче провадження має багато спільних рис із конкурсним провадженням, має своїм завданням задовольнити вимоги кредиторів, є початком і стимулом до відкриття конкурсного провадження».
Зокрема, суддя запропонував:
- розробити та внести зміни й доповнення до ЦКУ, КУзПБ, закону «Про виконавче провадження» та інших законодавчих актів зміни та доповнення, якими врегулювати питання зупинення провадження у справі про банкрутство в разі смерті боржника-фізичної особи до прийняття спадкового майна спадкоємцями боржника. Завершувати розподіл спадкової маси у справі про банкрутство під контролем суду та управлінням арбітражного керуючого;
- застосовувати до неплатоспроможної спадкової маси підстави та наслідки закриття справи про банкрутство за ст. 133, 134 КУзПБ – ухвалою суду визнавати погашеними вимоги, що не задоволені через недостатність спадкового майна боржника;
- з пункту З ч. 1 ст. 90 КУзПБ підставу щодо закриття справи в разі смерті боржника-фізичної особи виключити. Водночас до ч. 1 ст. 43 КУзПБ додати «...заміни кредитора або боржника...».
Олександр Банасько, суддя Великої Палати Верховного Суду, розповів про актуальну практику застосування мораторію та судовий контроль при реалізації майна. Він підкреслив, що навіть після припинення дії мораторію продаж активів можливий лише за згодою суду в межах справи про банкрутство.
Зокрема, він навів п. 4 ч. 1 ст. З4 закону від 02.06.2016 №1404-Vll «Про виконавче провадження», де йдеться про те, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Водночас виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих із боржника грошових см (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Також суддя розповів про абзац другий ч. 3 ст. 41 КУзПБ, де йдеться про те, що впродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, зокрема предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих із боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
Артем Багінський, арбітражний керуючий, адвокат, підняв питання неплатоспроможності померлих осіб і формалізму судів на стадії відкриття проваджень. Він закликав оцінювати добросовісність боржника з урахуванням реальних обставин і запропонував запровадити інститут спільного банкрутства подружжя.
Також він назвав перепони для фізичної особи на шляху у відкритті провадження:
- норма про припинення платежів (п. 2 ч. 2 ст. 115) є невдало сформульованою, складною для розуміння та застосування;
- існує невизначеність, чи має поріг у 50% перевищуватися за кожним окремим зобов'язанням, чи за їх загальною сумою;
- доказування факту несплати є «негативним доказом», що покладає на боржника невиправданий тягар. Боржникам часто складно отримати від кредиторів необхідні довідки;
- норма п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ – є наявні ознаки загрози неплатоспроможності. Натомість суди, вказав Артем Багінський, часто в попередньому судовому засіданні намагаються вже з'ясувати реальний фінансовий стан та достовірність декларації;
- надмірний формалізм із боку суду першої інстанції під час перевірки заяви про відкриття провадження у справі;
- надмірно прискіплива перевірка проєкту плану реструктуризації боргів і відмова у відкритті провадження через його «невиконуваність».
За словами Андрія Авторгова, розвиток законодавства у цій сфері нині загальмувався, а цифровізація має бути інструментом, а не самоціллю. Він також звернув увагу на необхідність переосмислення інституту судового контролю, мета якого має полягати не у формальній перевірці дій виконавця, а у забезпеченні реального виконання судових рішень (відповідно до міжнародних стандартів і нових положень законодавства).
Питання ризиків
Олег Чичва, арбітражний керуючий, член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, адвокат, керуючий партнер DEFCON PARTNERS, модерував четверту сесію «Кримінально-правові ризики в процедурах банкрутства та виконавчого провадження».
Оксана Русецька, голова Ради приватних виконавців України, акцентувала на поширеності загроз і тиску, з якими стикаються виконавці, та недостатньому захисті їхніх прав. Вона навела статистику нещодавно проведеного Радою опитування приватних виконавців:
- 74% приватних виконавців у своїй роботі постійно стикаються з погрозами та насильством;
- лише 8% виконавців зверталися до правоохоронних органів із заявами про притягнення винних до кримінальної відповідальності;
- 29% виконавців стикнулися в роботі з тиском правоохоронців.
Щодо кримінально-правових ризиків Оксана Русецька заявила, що Кримінальний кодекс України встановлює значно більше відповідальності представників приватно-правових професій, ніж створює умови захисту професіоналів. Вона назвала такі висновки опитування в цьому питанні:
- є спільна проблема. Виконавець та арбітражний керуючий є двома сторонами однієї медалі, які мають спільні кримінальні ризики;
- бездіяльність системи. Учасники опитування констатували бездіяльність системи щодо боржника (статті 382, З88 ККУ);
- є агресія та тиск щодо професіонала (статті 342, 343, 347 ККУ) тощо.
Окремо голова Ради приватних виконавців України акцентувала на проблемі тиску на виконавців. За її словами, 74% приватних виконавців (серед учасників опитування) стикалися з погрозами та насильством до себе, близьких або працівників. Водночас 55% опитуваних не зверталися за статтями про опір чи втручання, тому що вважають це марною тратою часу.
Аліна Дикаленко, арбітражна керуюча, адвокатка DEFCON PARTNERS, розповіла про проблеми, спричинені арештами майна у кримінальних провадженнях, і правові колізії, що блокують процедури банкрутства.
Вона, серед іншого, розповіла, що в ч. 14 ст. 39 КУзПБ йдеться про те, що арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, а за ч. 6 ст. 44 КУзПБ господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.
Водночас у ч. 4 ст. 50 КУзПБ вказано, що господарський суд за заявою керуючого санацією знімає арешт із майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном, якщо такі арешт чи обмеження перешкоджають виконанню плану санації, господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.
За словами Аліни Дикаленко, ключовим є питання, як поєднати процедури банкрутства та кримінальні арешти, щоб захистити права кредиторів із дотриманням законодавства: «Є правова колізія: з одного боку, арбітражний керуючий має обов'язок забезпечити реалізацію активів, а з іншого – має ухвалу про арешт, яку неможливо ігнорувати. Водночас арешт у кримінальному провадженні фактично позбавляє можливості розпоряджатися майном, навіть якщо воно вже включене до ліквідаційної маси. Крім цього, виникає конфлікт між завданнями кримінального процесу та метою процедури банкрутства – відновленням платоспроможності боржника або задоволенням вимог кредиторів».
Валентина Тютюнник, адвокатка, партнерка-засновниця VC PARTNERS, окреслила форми кримінального тиску на учасників справ про банкрутство (від шантажу до арештів активів і тиску на адвокатів).
Серед іншого, вона підкреслила відмінність справжньої мети банкрутства та реальності, яка існує сьогодні. Серед декларованих принципів адвокатка виокремила відновлення платоспроможності або максимальне задоволення вимог кредиторів, процесуальну економію (мінімальні витрати часу та ресурсів), розумність строків без необґрунтованих затримок, а також концентрацію розгляду всіх майнових спорів.
Однак фактично, за її словами, ситуація інша: правоохоронні органи (СБУ, НАБУ, БЕБ, ДБР, поліція, прокуратура) не є учасниками процедури банкрутства, але їх діяльність суттєво впливає на хід і результат процесу. Крім цього, втручання часто змінює логіку процесу та блокує роботу арбітражних керуючих.
Любов Лукашук, арбітражна керуюча, адвокатка, керуюча партнерка ЮК «Правова Константа», голова Відділення Асоціації Правників України в Дніпропетровській області, зупинилася на темі санкцій у процедурах банкрутства та колізіях законодавства. Наприклад, щодо питання, чи можливе банкрутство «підсанкційного боржника», вона відповіла, що застосування санкцій до боржника не є підставою для відмови у відкритті щодо нього провадження у справі про банкрутство. Так, Верховний Суд у постанові від 06.12.2023 (справа №926/5366-б/22) підтвердив:
- санкції не є підставою для відмови у відкритті провадження;
- заборгованість внаслідок санкцій не звільняє від банкрутства;
- відсутня пряма заборона в КУзПБ.
Також вона поділилася певними негативними моментами в банкрутстві:
- скарги на бездіяльність арбітражного керуючого. Кредитори бажають отримати погашення своїх вимог, попри санкції, та вимагають від арбітражного керуючого дій;
- відсутність часових рамок тривалості процедури. Завершити всі заходи процедури, за словами Любов Лукашук, неможливо через застосування санкцій. Справа стає замкненим колом для всіх її учасників;
- обмеження прав національних кредиторів. Дія санкцій впливає на інтереси кредиторів, які мають абсолютно законні та обґрунтовані вимоги;
- неузгодженість санкцій із нормами КУзПБ. Керівництво здійснює арбітражний керуючий, а на боржника більше не можуть здійснювати вплив підсанкційні бенефіціари або керівники.
На її думку, реалізація механізмів банкрутства можлива лише з урахуванням обмежень та заборон санкційного законодавства, а проведення процедури санації наразі можливе тільки за умови реалізації заходів, які не пов'язані з розпорядженням активами «підсанкційного» боржника. Моментом є й те, що процедура ліквідації фактично заблокована через неможливість реалізації активів, а застосування санкцій обмежує права національних кредиторів та впливає на економіку держави.
«Змінити це може лише законодавець, врахувавши нюанси процедури банкрутства та запровадивши відповідні законодавчі зміни», – вказала Любов Лукашук.
Денис Ткаченко, арбітражний керуючий, адвокат, керуючий партнер Lawatec, порушив питання блокування рахунків і націоналізації корпоративних прав, що фактично зупиняють процеси. За його словами, викликами в роботі арбітражних керуючих (далі – АК) є:
- перешкоджання діяльності АК, здійснення незаконного впливу, тиску або втручання в діяльність АК;
- бездіяльність правоохоронних та інших компетентних органів при зверненні АК із заявами про злочин;
- переслідування самого АК та слідчі дії щодо АК;
- повне блокування процедур банкрутства через підсанкційність активів банкрута або передача активів банкрута в АРМА, конфлікт таких процедур між собою;
- відсутність ефективного способу захисту прав АК.
Також він торкнувся питання санкцій та їх впливу на процедури банкрутства. На думку Дениса Ткаченка, наразі зростає кількість випадків, коли посадові особи, засновники або бенефіціари боржників є підсанкційними. На майно таких боржників накладаються обмеження, арешти, заборони, що паралізують процедуру банкрутства: «Арбітражні керуючі не можуть здійснити продаж активів чи користуватися ліквідаційними рахунками, які банки блокують Це порушує права добросовісних кредиторів, а саме державних органів, працівників, фізичних осіб, які змушені чекати повернення боргів невизначений час. Такі ситуації не врегульовані законодавчо та не повинні поширюватися на процедури банкрутства».
Євген Ріяко, керуючий партнер Riyako&Partners, застеріг про зростання ризиків кримінального переслідування арбітражних керуючих і виконавців, зокрема через розширене трактування ст. 191 КК України. Він також розповів, що до типових злочинних дій або недбалості арбітражних керуючих належать:
- незаконна реалізація майна боржника за заниженими цінами;
- привласнення коштів від продажу активів;
- умисне затягування процедури банкрутства;
- приховування або знищення бухгалтерської документації боржника;
- подання завідомо неправдивих відомостей до суду чи державних органів.
Водночас до типових злочинних дій або недбалості приватних виконавців, за його словами, належать привласнення коштів, стягнутих із боржника; розтрата майна, що перебуває під арештом; незаконне розпорядження майном боржника, а також зловживання повноваженнями при реалізації арештованого майна.
Наприкінці заходу відбулося електронне голосування за претендентів на винагороду «Визнання року-2025» та нагородження переможців, якими стали:
- у номінації «Юридична фірма» – VC PARTNERS;
- у номінації «Арбітражний керуючий» – Денис Ткаченко;
- у номінації «Суддя» – Володимир Погребняк;
- у номінації «Приватний виконавець» – Оксана Русецька.
Також були вручені подяки за внесок у розвиток сфери конкурсного права та окремі відзнаки.