27-28 листопада 2025 року Асоціація правників України провела XIV Судовий форум – провідну щорічну платформу для обговорення стратегічних викликів і майбутнього правосуддя.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Судді, адвокати, представники органів суддівського врядування, законодавці та міжнародні експерти, зокрема, говорили про цифрову трансформацію судової системи, реформу адвокатури, забезпечення єдності судової практики тощо.
День 1
27 листопада у Верховному Суді розпочався перший день форуму. З вітальними словами виступили голова Верховного Суду Станіслав Кравченко, президент АПУ Микола Стеценко та керівниця Проєкту ЄС «Право-Justice» Оксана Цимбрівська.
Голова ВС наголосив на стійкості судової системи під час повномасштабної війни та важливості формування правових орієнтирів для держави в умовах війни та майбутньої відбудови.
Він підкреслив, що форум – не лише платформа для обміну думками, а й дієвий інструмент, що дозволяє суддям, адвокатам і науковцям разом аналізувати ситуацію та ухвалювати рішення.
«Україна – унікальна держава, яка, перебуваючи в надскладних умовах війни, зосереджується не лише на тому, щоб утримати стабільність ситуації, а й на своєму євроінтеграційному поступі. Безперечно, реалізація заходів, передбачених Дорожньою картою, потребуватиме додаткових зусиль.
Однак судова система готова й до цього виклику, і за умови координації дій усіх учасників євроінтеграційного процесу Україна впорається з поставленими перед нею завданнями й неодмінно досягне цієї мети», – сказав він.
Микола Стеценко підкреслив роль АПУ як платформи професійного діалогу, що об’єднує владу, правничу професію та громадянське суспільство.
Він акцентував на багатовимірності значення спільної діяльності правничої спільноти: «Для правників АПУ забезпечує професійний розвиток, наставництво та високу етичну культуру. Для суспільства — незалежну експертизу, підтримку постраждалих від війни, безоплатну правову допомогу та сприяння притягненню до відповідальності за міжнародні злочини. Для держави – участь експертів у реформуванні законодавства, процесах євроінтеграції, утвердженні верховенства права».
Оксана Цимбрівська окреслила поточний контекст реформ у сфері правосуддя в Україні як винятково складний, але й надзвичайно відповідальний. Вона наголосила, що, попри повномасштабну війну, Україна активно просувається шляхом євроінтеграції, а рамку необхідних змін сьогодні формують два ключові документи – Дорожня карта з питань верховенства права та Звіт Європейської комісії щодо розширення.
За її словами, цифровізація посилює прозорість і доступність правосуддя, але не може замінити незалежність суду чи передбачуваність практики.
Диджиталізація правосуддя
Першу сесію модерувала Карина Асланян, експертка з судової реформи Лабораторії законодавчих ініціатив. Учасники обговорили ключові досягнення та виклики цифрової трансформації судової системи: плани диджиталізації у роботі ВККС, реформу судової статистики, використання штучного інтелекту в судовому адмініструванні, розвиток правових баз Верховного Суду та міжнародний досвід цифрових змін.
Леонід Сапельніков, заступник голови Державної судової адміністрації України з питань цифрового розвитку, розповів про ключові досягнення в цифровізації судової системи за останній рік. За його словами, вже підготовлено концепцію розвитку, сформовано бачення на 2025 рік, запроваджено нові функціонали, а також передбачено відповідне бюджетне фінансування. Водночас він наголосив: перш ніж масштабувати цифрові рішення, потрібно відчути, як саме працює система, і лише тоді впроваджувати зміни далі.
Зоряна Стецюк, заступниця Міністра цифрової трансформації України, відзначила важливість цифрових сервісів для участі громадян у судових процесах, особливо в умовах війни та переміщення населення. Вона розповіла про спільні проєкти Мінцифри й ДСАУ: модуль формування рішень за типовими справами, інтеграцію виконавчих документів у «Дію» та майбутній вибір виконавця в застосунку. Усі ці інструменти мають зменшити навантаження на суди та пришвидшити розгляд справ. Пані Зоряна також наголосила на важливості постійного зворотного зв’язку з користувачами.
Радниця першого віцепрем’єра-Міністра цифрової трансформації Оксана Літвінова підкреслила стратегічне партнерство між Мінцифрою, ДСАУ, ВРП та НЦІК. Вона відзначила три сервіси, якими вже скористалися майже 13 млн людей: судові сповіщення, доступ до судових рішень і онлайн-сплата штрафів, а також презентувала плани запуску електронного виконавчого документа та розширення функціоналу «Дії».
Роман Сабодаш, член ВККСУ, детально розповів про ключові виклики та досягнення Комісії у впровадженні цифрових рішень. Він зазначив, що від початку роботи ВККС зіткнулася з проблемами, пов’язаними з якістю подання документів кандидатами. Впровадження електронної форми подачі стало першим кроком до розв’язання цієї проблеми: понад 2000 кандидатів уже скористалися новим інструментом, що дозволило зменшити навантаження на секретаріат і самих учасників добору.
Він також окреслив три стратегічні цілі: цифровий документообіг, суддівське досьє та кабінет кандидата, і висловив надію, що ці проєкти буде реалізовано найближчим часом.
Світлана Майструк, головна національна експертка Проєкту ЄС «Право-Justice», окреслила євроінтеграційні зобовʼязання України щодо цифрової трансформації правосуддя: стратегічний підхід до впровадження реформи електронного суду з урахуванням аудитів та нової концепції ЄСІКС, а також активна взаємодія всіх стейкголдерів.
Вона наголосила на важливості професійного ІТ-управління, кіберзахисту та відповідності європейським стандартам та окремо підкреслила ризики, пов’язані з нестачею фінансування, і необхідність сталих механізмів підтримки цифрових реформ.
Расім Бабанли, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду, передав позицію судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Яна Берназюка щодо використання ШІ у судовій адміністрації.
Пан Берназюк висловив підтримку інтеграції ШІ в роботу судів, проте наголосив на необхідності чітких правил. А пан Бабанли додав практичні приклади: переклад текстів, створення візуальних матеріалів для соцмереж, пошук джерел.
Також Расім Бабанли нагадав, що Верховний Суд почав працювати з технологіями штучного інтелекту ще у 2021 році під час створення Бази правових позицій ВС. Саме цей досвід дає підстави сьогодні впевнено говорити про реальні можливості ШІ у правосудді.
Першим і найбільш очевидним напрямом є автоматизований підбір релевантної інформації до документів, з якими працює юрист, суддя: позовної заяви, проєкту судового рішення або будь-якого іншого процесуального документа. «Будьмо відвертими: перше, що робить юрист, коли стикається з новою правовою проблемою, – шукає практику Верховного Суду. Проте пошук у ЄДРСР, введення великої кількості ключових слів, перевірка масиву знайдених рішень займають час і не гарантують, що знайдено все необхідне», – зауважив спікер. Саме тут штучний інтелект, який ефективно працює з текстами та масивами даних, може стати інструментом, що підвищить якість і швидкість правозастосування.
Другим напрямом Расім Бабанли визначив генерацію текстів та автоматичне перенесення даних. Він наголосив, що в судах значний обсяг часу займає рутинна робота секретарів і помічників суддів – перенесення даних із друкованих чи електронних документів у шаблони судових рішень і процесуальних документів. Це не лише уповільнює роботу, а й створює ризики технічних помилок, зокрема тих, які трапляються через незмінені фрагменти тексту або недбалість при ручному введенні. На його переконання, штучний інтелект уже сьогодні дає змогу повністю усувати такі помилки, підвищуючи точність та ефективність документообігу.
Андрій Рищенко, суддя-спікер Дніпропетровського окружного адміністративного суду, наголосив, що штучний інтелект уже став частиною щоденної роботи юридичної спільноти, навіть якщо це ще не завжди формалізовано. Основним викликом для цифрової трансформації суддя назвав якість даних.
Також він звернув увагу на необхідність створення сучасного електронного інтерфейсу, зручного для роботи суддів, і висловив переконання, що Україна має створити власну, адаптовану до реалій воєнного часу й обмежених ресурсів модель цифрового правосуддя.
Роман Маселко, член Вищої ради правосуддя, наголосив, що цифровізація насамперед покликана забезпечити доступ до правосуддя, зменшити корупційні ризики та оптимізувати роботу, зокрема завдяки відеоконференціям, моніторинговим механізмам та автоматизації процесів, у тому числі завдяки штучному інтелекту.
Серед іншого, він підкреслив потребу подальшого розвитку дистанційного правосуддя, розповівши про досвід Латвії, де при розгляді справ дистанційно навіть судді однієї колегії можуть перебуваючи у різних приміщеннях. На його переконання, такий досвід може бути ефективним для забезпечення правосуддя в Україні на територіях, наближених до зони бойових дій. Але для цього потрібне законодавче врегулювання, а також належна організація та надійний захист доступу до баз даних.
Він також відзначив ефективність електронних повідомлень учасників процесу – через email, SMS, Viber та Дію, що сприяє значній економії коштів судів на послуги «Укрпошти» та використання паперу. На його думку, цифровізація може вирішити проблему надмірного навантаження та тривалих строків розгляду справ, адже завжди є суди з надмірним і недостатнім навантаженням. Якщо законодавець запровадить принцип екстериторіальності для розгляду судових справ і централізований авторозподіл, то справи можна буде направляти у ті суди, які є менш навантаженими. Так буде вирівняно навантаження на суддів, а громадяни значно швидше отримають доступ до правосуддя.
Окремо на заході відбулася презентація проєкту змін до процесуальних кодексів. Сергій Гришко, голова Комітету АПУ з процесуального права, акцентував на ключових проблемах, які виникають у судовій практиці.
Він звернув увагу на необхідність законодавчого врегулювання використання електронних доказів і криптографічних засобів, зокрема, наголосивши, що хибним є підхід, за яким вони апріорі не можуть бути допустимими. «Це вже давно використовують в державних реєстрах, і наші цифрові сервіси ґрунтуються на цих технологіях», – зазначив він.
Сергій Гришко підкреслив потребу гармонізації норм процесуального законодавства з Конвенцією про процесуальні угоди, запропонував збільшити мінімальні строки для подання заяв по суті спору з 5 до 15 днів, а також звернув увагу на суперечливу судову практику щодо строків звернення – залежно від юрисдикції підходи відрізняються, що створює правову невизначеність. Окремий блок пропозицій стосувався спрощення процедури подання та повернення позовних заяв, уніфікації процесуальних дій і цифровізації проваджень.
Реформа адвокатури
Другу сесію заходу модерувала Ксенія Прохур, радниця Baker McKenzie. Учасники обговорили стан адвокатури в Україні, системні виклики, проблеми самоврядування та необхідність реформування інституційної моделі.
Дар’я Писаренко, виконавча директорка ГО «Адвокат майбутнього», розпочала зі стратегічного меседжу, що реформа адвокатури – це не лише внутрішній пріоритет, а й чітка вимога Європейської комісії. Вона підкреслила необхідність прозорих виборів, незалежного самоврядування, цифровізації процедур вступу до професії та відкритості інституцій.
Денис Бугай, член Правління АПУ, партнер-засновник VB Partners, під час виступу зосередився на семи ключових напрямках реформи адвокатури, які були сформульовані у відповідній резолюції АПУ. Він окреслив ці напрями як критично важливі для трансформації професії відповідно до європейських стандартів і сучасних викликів.
Членкиня Ради адвокатів України від Рівненської області Ганна Лазарчук виступила з критичним баченням запропонованої реформи адвокатури, наголосивши, що проблема полягає не в «блокуванні змін», а в об’єктивних правових і безпекових обмеженнях, з якими стикається адвокатське самоврядування. Вона підкреслила, що проведення З’їзду ускладнюється саме на рівні регіональних конференцій, а ідея електронного голосування наразі є передчасною через низьку цифрову готовність і відсутність ресурсів.
Іван Городиський, віцепрезидент АПУ та експерт Проєкту ЄС «Право-Justice», звернув увагу на глибшу проблему реформи адвокатури, а саме кризу внутрішньої мотивації спільноти. Після тривалого виснаження війною багато адвокатів обмежуються формальним виконанням обов’язків, не долучаючись до розвитку професії та захисту її незалежності.
Він підкреслив, що реформа відбудеться завдяки євроінтеграційному процесу, але без активного внутрішнього залучення адвокатів вона ризикує залишитися формальною.
Пошук балансу
Третя сесія була присвячена пошуку балансу між правовою визначеністю та гнучкістю судової практики. Під модеруванням Ірини Кобець, партнерки Юридичної групи LCF, керівниці практики вирішення спорів, учасники обговорили виклики в забезпеченні єдності правових позицій Верховного Суду – від різних підходів у правозастосуванні до ефективності касаційних фільтрів, критеріїв виключної правової проблеми та частоти передачі справ до Великої Палати.
Катерина Застрожнікова, суддя Соломʼянського районного суду м. Києва, наголосила, що саме суди першої інстанції першими формують у громадян враження про всю судову систему. Вона підкреслила, що суддя має зберігати незалежність і застосовувати правові висновки Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин справи, а не механічно їх дублювати.
Андрій Нижний, радник голови ВРУ, старший партнер HILLMONT PARTNERS, звернув увагу на низку системних проблем, що ускладнюють єдність судової практики – від неефективних касаційних фільтрів до нечіткості у визначенні висновків про застосування норм права. Він запропонував низку змін до процесуального законодавства, зокрема вдосконалення касаційних фільтрів за європейським зразком та закріплення ролі висновків у мотивувальній частині рішень.
Віталій Уркевич, Секретар Великої Палати Верховного Суду, нагадав, що є різні підстави, з яких справи передаються касаційними судами на розгляд ВП ВС. Перша з них – це необхідність визначення юрисдикційності спору, адже ВП ВС діє як між’юрисдикційний орган. Водночас на сьогодні кількість між’юрисдикційних спорів мінімальна, оскільки колосальна робота з вирішення цих питань була проведена у 2018-2019 роках.
Друга підстава – необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, висловлених як різними касаційними судами, так і Великою Палатою ВС, а також Верховного Суду України. Переважна більшість таких відступів, зроблених ВП ВС, стосується зміни попередніх висновків касаційних судів у складі Верховного Суду. Як зауважив спікер, так ВП ВС виконує свою основну функцію, налагоджує практику в межах касаційних судів у складі Верховного Суду, і відповідні правові позиції надалі враховують суди першої та апеляційної інстанції при розгляді подібних справ. Важливо, що, ухвалюючи рішення про необхідність відступу від попереднього висновку, ВП ВС зважує всі нюанси правової ситуації у справі.
Читайте також: «Відновлення довіри до суду — це справа й інших учасників судового розгляду».
Щодо третьої підстави – наявність у справі виключної правової проблеми – Секретар ВП ВС зауважив, що законодавство не регулює питання, у чому ж полягає виключність правової проблеми.
«Питання щодо єдності судової практики, вдосконалення касаційних фільтрів, покращення організації роботи Верховного Суду, зокрема і ВП ВС, є надважливими. Вони передбачені Дорожньою картою з питань верховенства права, яка була затверджена Кабінетом Міністрів України в травні 2025 року. І ми всі розуміємо, що без виконання цих заходів й істотного прогресу в сфері верховенства права, поступ у євроінтеграційному процесі не буде можливим», – сказав Віталій Уркевич.
Голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач наголосила на тому, що забезпечення єдності судової практики не є самоціллю. Відповідно до Висновку КРЄС № 20 (2017) «Роль судів у забезпеченні єдності застосування закону» єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Тобто єдність практики є не власне метою, а інструментом для досягнення верховенства права та довіри суспільства до суду. І необхідно розуміти, які є механізми для усунення розбіжностей у судовій практиці, що перешкоджають забезпеченню правової визначеності, рівності перед законом і суспільної довіри до судової системи.
Водночас єдність судової практики не має призводити до обмеження розвитку права та загрози суддівській незалежності. Отже, у цьому питанні має бути баланс між правовою визначеністю і суддівською незалежністю.
Лариса Рогач навела статистичні дані щодо роботи Верховного Суду з грудня 2017 року до 26 листопада 2025 року: за весь період діяльності ВС ухвалив близько 266 тис. постанов, а загалом ухвалено 1 541 597 судових рішень. За приблизно порівнюваний період (2009-2017 рр.) Верховний Суд України ухвалив 6718 постанов (загалом 81 600 судових рішень). Така колосальна різниця в кількості ухвалених судових рішень зумовлена тим, що ВСУ виконував функції саме з урівнювання судової практики та визначення єдиних правозастосовних підходів, тобто виконував ту функцію, яка зараз покладена на Велику Палату ВС.
Крім цього, голова КГС ВС повідомила, що щоденне навантаження на одного суддю ВС у КГС – 9 процесуальних звернень. Лариса Рогач висловила думку, що зменшити кількість справ, які надходять до Верховного Суду, що, відповідно, сприятиме оперативному та якісному здійсненню правосуддя, можна завдяки запровадженню більш суворого підходу до прийняття касаційних скарг, який має фокусуватися саме на тих скаргах, що стосуються правових питань. Такий підхід, поширений і в більшості розвинених країн, орієнтується саме на волевиявлення судді й не потребує додаткового правового регулювання та визначення процесуальних фільтрів.
Читайте також: «АПУ провела в Києві XIV Судовий форум: день другий».