Підписання паспорта споживчого кредиту саме по собі не свідчить про укладення кредитного договору та погодження сторонами процентної ставки. На це звернув увагу Херсонський апеляційний суд у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Уряд схвалив законопроєкт, який розширює права платників податків при оскарженні рішень і дій податкової"
Херсонський апеляційний суд розглянув скаргу банку у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов надання банківських послуг. Банк просив стягнути з позичальниці 27 224,89 грн заборгованості. З цієї суми 17 661,18 грн становила заборгованість за кредитом, а 9 563,71 грн – проценти за користування кредитними коштами. Суд першої інстанції задовольнив позов частково та стягнув лише 15 290,15 грн неповернутих кредитних коштів. У стягненні процентів суд відмовив.
В апеляційній скарзі банк посилався на те, що процентна ставка та інші умови кредитування були визначені у паспорті споживчого кредиту, який позичальниця підписала простим електронним підписом. Однак Херсонський апеляційний суд відхилив ці доводи.
Колегія суддів встановила, що підписана відповідачкою анкета-заява не містила відомостей про розмір кредитного ліміту, строк кредитування, процентну ставку, порядок нарахування процентів та інші істотні умови договору. Сам факт користування кредитними коштами також не підтверджує, що сторони погодили розмір процентної ставки у письмовій формі.
Апеляційний суд застосував положення Цивільного кодексу України щодо форми та змісту договору, належного виконання зобов’язань і кредитних правовідносин, а також норми законів України "Про електронну комерцію" та "Про споживче кредитування". Суд підкреслив, що паспорт споживчого кредиту призначений для виконання кредитодавцем переддоговірного обов’язку щодо інформування споживача. Його підписання не означає укладення кредитного договору та погодження сторонами всіх істотних умов.
Відповідно до Закону України "Про споживче кредитування", обов’язок довести факт передання споживачу примірника договору та додатків до нього покладається на кредитодавця. Такий висновок відповідає правовій позиції Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20. У ній Верховний Суд зазначив, що паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження надання споживачу переддоговірної інформації, але не є складовою форми кредитного договору.
Апеляційний суд також врахував висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17. Відповідно до нього умови та правила надання банківських послуг, які не підписані позичальником, не можуть вважатися частиною кредитного договору та бути підставою для стягнення процентів або інших платежів. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що банк не довів погодження сторонами процентної ставки у належній письмовій формі.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 квітня 2026 року – без змін.
Справа № 766/17274/24.