Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України пояснило, що відсутність офіційного місця роботи не звільняє батьків від обов’язку утримувати неповнолітню дитину.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Договір про аліменти на дитину: розмір, строки, індексація та виконання"
У Мін’юсті зазначили, що втрата роботи або небажання працевлаштовуватися не є підставою для припинення чи несплати аліментів. Якщо особа офіційно зареєстрована як безробітна, аліменти можуть утримуватися з державної допомоги по безробіттю. Це правило поширюється і на платників, які отримали статус безробітного вже після набрання законної сили судовим рішенням про стягнення аліментів. У такому разі державний виконавець після отримання інформації про перебування боржника на обліку в центрі зайнятості звертає стягнення на призначену допомогу.
Якщо платник аліментів не має роботи та не отримує допомогу по безробіттю, платежі нараховуються з урахуванням середньої заробітної плати, визначеної органами державної статистики для регіону, де зареєстроване його місце проживання. Водночас гарантований законом мінімальний розмір аліментів не змінюється незалежно від працевлаштування особи. Він не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У разі отримання неофіційних доходів суд може визначити аліменти у твердій грошовій сумі.
У Мін’юсті нагадали, що батьки можуть самостійно врегулювати питання утримання дитини шляхом укладення нотаріально посвідченого договору. У такому договорі визначаються:
- розмір аліментів;
- порядок їх сплати;
- строки сплати.
Якщо один із батьків ухиляється від виконання обов’язку щодо утримання дитини, зокрема посилаючись на відсутність роботи, питання може вирішуватися в судовому порядку. Під час розгляду справи суд визначає суму аліментів, яка має забезпечувати належний рівень утримання та гармонійний розвиток дитини. При цьому суд враховує не лише офіційні доходи платника, а й його фактичний майновий стан. Якщо особа здійснює значні витрати, але не може підтвердити походження коштів, це також може бути враховано під час визначення розміру аліментів.
Після набрання рішенням суду законної сили стягувач має звернутися до органу державної виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення коштів. У разі накопичення заборгованості можуть застосовуватися тимчасові обмеження, зокрема:
- внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників;
- тимчасове обмеження права виїзду за межі України;
- арешт банківських рахунків та майна;
- тимчасове обмеження права керування транспортними засобами.
Такі заходи діють до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Окремо у Мін’юсті наголосили, що злісне ухилення від сплати аліментів, призначених рішенням суду, а також умисне невиконання батьками обов’язку щодо утримання неповнолітніх чи непрацездатних дітей може мати кримінально-правові наслідки. За такі дії закон передбачає покарання у вигляді громадських робіт на строк від 80 до 120 годин, арешту на строк до трьох місяців або позбавлення волі на строк до двох років.