Прийнятий закон після підписання Президентом підлягатиме детальному аналізу, але вже зараз варто зосередити увагу на наступних моментах:
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
1. Для того, щоб розпочати процедуру створення нового суду, прийнятого закону недостатньо. Конституція України чітко встановлює, що суди утворюються законом, який вносить Президент після консультацій з Вищою радою правосуддя. Прийнятий закон про Вищий антикорупційний суд лише описує, яким цей суд має бути (поправки про те, що суд утворюються саме цим законом, не були підтримані профільним комітетом). Тому наразі Президент додатково має ще провести консультації з ВРП, а потім внести закон про утворення відповідного суду. Ситуація на грані маразму, чи не так?
Читайте також: «РАДА ПІДТРИМАЛА ЗАКОН ПРО ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД».
2. Прийнятий закон передбачає, що міжнародні організації, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України, делегуватимуть членів до Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ). Склад ГРМЕ затверджуватиме ВККС (в кількості 6 членів). Далі ГРМЕ зможе ініціювати розгляд питання про відповідність будь-якого кандидата на посаду судді встановленим законом критеріям. Причому рішення про відповідність критеріям буде ухвалюватися більшістю від спільного складу ВККС та ГРМЕ за умови, що за нього проголосували не менше 3-х членів ГРМЕ.
На формування ГРМЕ буде необхідний час. Наразі цікаво, які міжнародні організації вирішать взяти участь у формуванні ГРМЕ і кого делегують, адже, незважаючи на назву цієї Ради, її членами можуть бути не тільки іноземні, а й українські громадяни. Як на мене, це суперечить загальній ідеї створення ГРМЕ, адже спочатку виходили з необхідності залучення до процесу відбору антикорупційних суддів саме іноземців (до яких начебто є більше довіри).
3. Утворення антикорупційного суду не є панацеєю для подолання корупції в Україні. Це проблема, яку потрібно вирішувати комплексно.
Так, очікування суспільства від цього суду є надзвичайно високими. Наразі складається враження, що українці чекають на появу саме інквізиційного органу, який би швидко розглядав справи й саджав за грати. А що, якщо нам таки вдасться створити чесний та незалежний суд, який потім буде виносити й виправдувальні вироки також? Чи не втратить він довіру громадян? Це виклик, з яким ми точно стикнемося в майбутньому.
Крім того, варто не забувати, що рішення суду ґрунтується на доказовій базі, і дуже важливо, щоб відповідні докази збиралися у спосіб, передбачений законодавством. Будь-які порушення, допущені слідчими органами на етапі досудового розслідування, потім стають подарунками для досвідчених адвокатів. Тому в процесі створення антикорупційного суду варто також приділити увагу й удосконаленню роботи органів досудового слідства. Щоб не повторювати негативний досвід, наприклад, Словаччини, де через недосконалу роботу слідчих органів створений антикорупційний суд був змушений виправдовувати багатьох його «клієнтів», тому й швидко втратив довіру серед громадян.
Прийняття закону про Вищий антикорупційний суд є лише першим законодавчим підґрунтям для невідворотності покарання ТОП-корупціонерів. Чи стане ця робота успішною? Залежатиме від багатьох чинників. Тож давайте принаймні слідкувати за належною імплементацією того, що було прийнято.