Тоді як на лінії фронту вирішується доля держави, у національних судах все частіше постає питання про долю справедливості. Український бізнес, який продовжує мужньо тримати економіку України, все частіше стикається з питанням необхідності шукати варіанти для відшкодування збитків, завданих збройною агресією російської федерації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Актуальність цих справ стає все більшою для бізнесу, адвокатів та національних судів. Правове значення справ про відшкодування шкоди неможливо переоцінити, оскільки йдеться не лише про механізми для компенсації, а й про повернення сенсу права і про те, що навіть у часи війни Феміда не мовчить.
Фіксація збитків та збирання належної доказової бази у справах про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф
Перший крок на шляху до відшкодування — це фіксація збитків та формування належної доказової бази. Саме цей етап є підґрунтям майбутнього судового захисту: від того, наскільки своєчасно та ретельно зафіксовані обставини події, залежить можливість доведення шкоди й отримання компенсації.
На практиці часто спостерігається типова помилка заявників — припущення, що сам факт збройної агресії та руйнування майна є достатнім для задоволення позову. Емоційно така позиція зрозуміла, однак з процесуального погляду помилкова. Суд не може виходити лише із загального контексту збройної агресії, він керується принципом доказовості кожної вимоги. Процес доведення завданої шкоди в таких справах не відрізняється від інших категорій справ про відшкодування збитків: кожен документ, кожен розрахунок і кожен доказ мають бути підтверджені та логічно пов’язані між собою.
Тому етап фіксації збитків, збирання первинних документів, фото- і відеоматеріалів, експертних висновків, бухгалтерських розрахунків та довідок, актів огляду й інших доказів — не технічна формальність, а ключова процесуальна дія, від якої залежить результат справи.
Варто зазначити, що судова практика у справах цієї категорії лише формується, тому рішення судів нерідко відрізняються підходами до оцінки доказів. Аналіз судової практики дає змогу визначити ті акценти, які є важливими при збиранні доказів та підготовці документів до суду. Так, можна виокремити досить загальний перелік доказів (залежно від фактів, які вони підтверджують), які суди вважають достатніми для задоволення позовних заяв у цій категорії справ, зокрема, але не виключно, на прикладі судових справ №904/5691/24 та №920/729/25.
Слід зауважити, що на практиці українські суди нерідко стикаються з браком належної доказової бази, що унеможливлює ухвалення рішень на користь постраждалих підприємств. Показовим у цьому контексті є рішення у справі №910/12269/24 від 22 липня 2025 року. У цій справі позивач заявляв позовні вимоги щодо відшкодування реальних збитків та втраченої вигоди. Однак під час розгляду справи суд дійшов висновку, що розрахунки упущеної вигоди були побудовані на статистичних показниках минулих років і прогнозах очікуваного прибутку, без конкретного підтвердження укладених договорів або домовленостей із контрагентами, які б реально забезпечували заявлений дохід. Щодо втраченого майна, то інвентаризаційні документи не підтвердили фактичної наявності зазначених об’єктів на момент знищення, а наданий висновок експертизи базувався на неналежних матеріалах, зокрема на актах звірки, що не є первинними бухгалтерськими документами. Також позивач не надав доказів фактичного знищення чи пошкодження майна — були відсутні фотофіксація руйнувань, акти місцевих органів влади або інші офіційні підтвердження. У результаті суд дійшов висновку, що всі надані розрахунки мають характер припущень і не підтверджують реальність чи неминучість отримання прибутку, а також не доводять причинно-наслідкового зв’язку між діями держави-агресора та конкретними збитками підприємства. Відтак, у задоволенні позову було відмовлено.
Ця справа наочно демонструє: у справах про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф, суд потребує не загальних тверджень, а чіткої доказової бази. Тільки тоді, коли позивач надає повний комплекс належних доказів — від первинних бухгалтерських документів до експертних висновків і офіційних підтверджень факту руйнувань — у суду з’являється підстава ухвалити справедливе рішення на користь постраждалого підприємства.
Потенційні шляхи виконання національних судових рішень про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф
Проблематика виконання рішень національних судів у справах про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією росії, сьогодні постає досить гостро. Адже навіть отримавши позитивне рішення національного суду, постраждалі підприємства стикаються з питанням: як саме забезпечити реальне виконання цього рішення, коли боржником є держава-агресор.
У цьому контексті одним із потенційних механізмів для виконання рішень може стати застосування принципу alter ego.
Цей принцип дає змогу розширити коло відповідачів у справах про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф: якщо юридична особа є «другим я» держави, тобто функціонує не як незалежний суб’єкт, а як продовження державної влади, її майно може бути використане для виконання рішень, ухвалених проти самої держави.
Згідно з міжнародною та національною практикою, держава несе відповідальність за дії своїх органів, навіть якщо вони мають окремий правовий статус. Водночас державні компанії, формально створені для комерційних цілей, за певних обставин також можуть бути визнані alter ego держави, якщо вони фактично виконують публічні функції, фінансуються та контролюються державою або їхнє майно не є відокремленим від державного.
Так, суди при вирішенні питання про можливість застосування принципу alter ego використовують низку критеріїв. Зокрема враховується:
• чи утворена компанія для комерційної діяльності, чи виконує публічні функції;
• чи здійснює така компанія діяльність самостійно, чи під постійним контролем держави;
• чи має вона окреме майно, чи держава фактично розпоряджається ним як власним;
• яким є ступінь державного контролю за управлінням, фінансами та активами компанії.
У світлі цього тесту alter ego (який активно застосовується як Європейським судом з прав людини, так і Верховним Судом) можливим є звернення стягнення на майно російських державних компаній, що функціонують на території інших держав, якщо буде доведено, що вони фактично є продовженням держави російської федерації. Такий підхід не лише відкриває шлях до виконання судових рішень, а й створює практичний механізм відповідальності держави-агресора через її економічні структури.
Однак варто розуміти, що застосування принципу alter ego потребує ретельного обґрунтування, збирання доказів фактичного контролю держави над компанією, її участі у виконанні державних завдань чи фінансуванні військових потреб. Довівши цей зв’язок в національному суді України, можна розпочинати правовий шлях визнання і надання дозволу на виконання національного судового рішення в міжнародних судах.
Водночас наразі досить активно формується міжнародний компенсаційний механізм, спрямований на відшкодування збитків, завданих збройною агресією російської федерації. Цей механізм, створення якого підтримують провідні міжнародні партнери України, покликаний забезпечити комплексну систему компенсацій для постраждалих громадян, підприємств і самої держави.
Передбачається, що міжнародний компенсаційний механізм складатиметься з трьох ключових елементів:
1. Реєстр збитків — орган, що здійснює прийом і реєстрацію заяв від постраждалих, класифікує їх та проводить попередню оцінку.
2. Міжнародна компенсаційна комісія — орган, який здійснюватиме верифікацію збитків, перевірку доказів, забезпечуватиме прозорість процесу та ухвалюватиме рішення про компенсації.
3. Компенсаційний фонд — фінансовий інструмент, який акумулюватиме кошти, отримані з арештованих активів рф та інших джерел, і спрямовуватиме їх на виплати постраждалим.
Отже, потенційні шляхи виконання рішень про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф, нині розвиваються у двох взаємодоповнювальних напрямах:
• з одного боку — шляхом національного судового захисту із застосуванням інституту alter ego, який фактично дає змогу «зняти маску» з державних компаній росії;
• з іншого — через формування міжнародного компенсаційного механізму, покликаного забезпечити системне, легітимне й прозоре відновлення справедливості.
Тобто навіть попри наявність великої кількості відкритих запитань щодо процесу виконання рішень, тенденція очевидна: право поступово переможе безкарність, і агресор понесе відповідальність за свої злочини.