Пересічні громадяни, які звертаються до суду, зазвичай потребують юридичної (правової) допомоги. Суд, ухвалюючи рішення, може, серед іншого, зобов’язати відповідача компенсувати позивачу вартість такої допомоги. Якщо відповідач – юридична особа, то перед ним постає запитання щодо оподаткування виплачуваних сум.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У роз’ясненні від 25.07.2025 р. № 4030/ІПК/99-00-24-03-03 фахівці Державної податкової служби України, відповідаючи на запитання щодо компенсації витрат на правову допомогу, запевняють, що відповідні виплати не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором (ВЗ).
Натомість у роз’ясненні ДПС від 22.07.2025 р. № 3943/ІПК/99-00-24-03-03 зазначено, що «сума відшкодованих юридичною особою фізичній особі судових витрат (витрат на правничу допомогу) включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому юридична особа зобов’язана виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом».
Зверніть увагу на дати роз’яснень: між ними три дні. Але… протилежні відповіді в цьому випадку, пов’язані не з помилкою чи некомпетентністю податківців. І в першому, і в другому випадку платники податків запитували про оподаткування однакових за характером сум – відшкодування (компенсація) витрат на правову допомогу. Проте «за кадром» залишилася одна дуже важлива деталь і пов’язані з нею особливості:
● в першому випадку компенсацію виплачено на виконання рішення Європейського суду з прав людини, в другому – на виконання рішення українського суду;
● в першому випадку виплату здійснено за рахунок коштів бюджету, в другому – за рахунок винуватця – юридичної особи;
● в першому випадку податківці керувалися п.п. «ґ» п.п. 164.2.14 Податкового кодексу України, в другому – п.п. «г» п.п. 164.2.17 ПКУ.
Впадає в очі те, що обидва згадані підпункти належать до п. 164.2, а він містить перелік «доходів», які включаються «до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку». Проте в цьому переліку є чимало винятків, тобто, чогось, що начебто є доходом, але до оподаткованого доходу не включається. Саме до таких винятків належать «виплати з державного бюджету, пов’язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України».
Що ж до виплат за рішенням українських судів, то їх податківці розглядають як додаткове благо.
Отже, якщо фізична особа звертається до Європейського суду з прав людини, вона отримає компенсацію свої попередніх витрат, пов’язаних зі зверненням, в обсязі, визначеному судом, а от якщо справа вирішуватиметься в українському суді, частиною отриманого відшкодування доведеться поділитися з державою. Чому такі різні підходи? Якою логікою їх можна пояснити? На жаль, логікою Податкового кодексу, згідно з якою «загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід…». Тому на практиці, часто-густо, як от в аналізованій ситуації, поняття «надходження» підміняють поняттям «дохід».
Важливо зауважити, що позиція податкової служби щодо оподаткування сум відшкодування витрат на правову допомогу, а також на сплату судового збору й інші подібні витрати, є сталою, про що свідчать інші, надані раніше роз’яснення ДПС, а також відповідь на запитання, розміщена у категорії 103.02 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (ЗІР) на офіційному сайті ДПС. Роз’яснення офіційних органів (включно з індивідуальними податковими консультаціями) можна знайти також у системі Lex, яка дбайливо збирає й накопичує роз’яснення, пов’язані з податковими наслідками судових рішень. До того ж у системі Lex можна одразу ознайомитися із відповідними судовими рішеннями (включно з рішеннями ЄВРОПЕЙСЬКОГО суду з прав людини!), перейшовши до них за гіперпосиланнями або знайшовши за ключовими словами.