Увага юристів до теми компенсації збитків, завданих агресією рф, була прикута ще з перших тижнів повномасштабного вторгнення. Якщо на початку це були лише участь у робочих групах, окремі виступи і тематичні публікації в медіа, то в 2023 році уже відбувалися великі профільні заходи і запуски практик відшкодування збитків у юридичних фірмах.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак між багатьма нулями в сумах, в які оцінюють збитки, завдані Україні, та реалістичністю перспектив їх компенсації є достатньо велика різниця. Цей процес буде тривалим, складним і важким та залежатиме від багатьох політичних рішень, а практикуючі правники та їх робота можуть мати лише невеликий вплив на нього.
У 2024 році практика відшкодування збитків через російську агресію ставатиме все більш трендовою для юридичного бізнесу. Цей рік буде важливим, але навряд чи стане проривним для цієї практики. І щоб зрозуміти особливості цієї практики, варто пильніше придивитися до міжнародних і національних тенденцій.
Міжнародні механізми
Створення міжнародного компенсаційного механізму є ключовим елементом державної стратегії України на шляху до відшкодування збитків, завданих агресією росії. Перший його елемент — міжнародний Реєстр збитків, який було створено в травні минулого року під егідою Ради Європи. За словами виконавчого директора Реєстру Маркіяна Ключковського, він розпочне прийом повідомлень від потерпілих вже у квітні.
На якому етапі знаходиться створення двох інших елементів — Компенсаційної комісії і Компенсаційного фонду, наразі невідомо. Крім дипломатичних перипетій, очевидно, завершення процесу створення міжнародного механізму залежить від джерел фінансування компенсацій. І це є найбільшою проблемою.
У попередніх випадках, наприклад, у випадку відшкодування Іраком збитків за першу війну в Перській затоці (1990–1991 роки), винна держава погоджувалася на добровільне відшкодування збитків. Очевидно, що для рф такий сценарій є неймовірним, тому найімовірнішим джерелом відшкодування є понад $300 млрд заморожених активів центробанку росії.
Однак держави, які їх контролюють (в основному члени Європейського Союзу та «Групи семи»), наразі не готові приймати рішення саме про конфіскацію активів, оскільки це б означало суттєвий відступ від принципу суверенних імунітетів, який захищає майно однієї держави від юрисдикції іншої. Крім того, економісти і центральні банки побоюються руйнівних наслідків такого рішення для глобальної економіки.
Хоча все гучніше лунають ідеї, що легітимним способом обійти ці імунітети буде вжиття контрзаходів згідно із міжнародним правом, проте багатостороннього політичного рішення досі немає. А в односторонньому порядку жодна держава не хоче брати на себе відповідальність: навіть Канада і США, які створили законодавчу можливість конфіскації приватних російських активів, не можуть похизуватися практично жодним прогресом у цьому напрямі. Тому все частіше лунають пропозиції, що в інтересах України мають бути використані прибутки (депозитні відсотки) від зберігання активів російського центробанку — може йтися про $3-5 млрд на рік. Цей сценарій є дуже ймовірним, однак звучать заяви, що отримані кошти будуть використані не для фінансування відшкодування збитків Україні, а фінансування її поточних потреб (дефіцит бюджету, поставки зброї та ін.).
Тому хоча Реєстр збитків точно запрацює цього року, але початок виплат компенсації жертвам і потерпілим залишається невизначеною перспективою. Однак на національному рівні успішно проходить конфіскація активів, а потерпілим від агресії рф присуджують великі суми компенсацій.
Тим часом в Україні
В Україні ще не створено спеціальних механізмів компенсації постраждалим збитків від агресії росії, за винятком громадян, чиє житло було знищене чи пошкоджене. Проте українські суди активно розглядають справи, пов’язані з російською агресією та відшкодуванням збитків.
З одного боку, українські суди як загальної, так і господарської юрисдикцій розглядають справи щодо компенсації за збитки (матеріальні й нематеріальні), заподіяні агресією рф з 2014 року. Якщо в період до 24 лютого 2022 року вони переважно не задовольнялися, то після 24 лютого 2022-го практика є позитивною на користь позивачів. Розгляд цих справ відбувається без участі відповідача чи його представників, і вони практично не оскаржуються в апеляційній інстанції.
Цьому сприяла практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який у своїх постановах у справі №308/9708/19 від 14 квітня 2022 року та у справі №760/17232/20 від 18 травня 2022 року обґрунтував можливість відступу від суверенних імунітетів через агресію рф проти України. Аргументація КЦС ВС дублюється в інших рішеннях загальних і господарських судів, однак є доволі розмаїтою, а в деяких моментах — суперечливою.
Перспектива виконання цих рішень як в Україні, так і за кордоном є сумнівною. Так само незрозуміло, чи зможуть вони бути виконані в Україні, зокрема, за рахунок російських активів, які вже конфісковані чи будуть конфісковані Вищим антикорупційним судом.
ВАКС розглядає справи щодо конфіскації активів, які належать підсанкційним особам, причетним до російської агресії, із вересня 2022 року. Станом на березень цього року суд прийняв понад 30 рішень за позовами Мін’юсту в цих справах. Не всі позовні вимоги були задоволені, що свідчить про об’єктивність суду і змагальність процесу в цих справах. Проте подальша доля конфіскованих активів, які передано в управління Фонду держмайна, незрозуміла. Ймовірно, що після приватизації чи продажу вилучені кошти будуть передані на фінансування поточних потреб Державного бюджету або ж до Компенсаційного фонду в межах міжнародного механізму.
І рішення українських судів, які подекуди присуджують сотні мільйонів доларів США компенсації юридичним особам, ризикують залишитися без виконання в принципі. Або ж згодом позивачі отримають значно меншу компенсацію за рішенням Європейського суду з прав людини за невиконання цих рішень.
І за таких умов практикуючі юристи опиняються у доволі складному становищі: яку саме стратегію порадити обрати клієнтам, які звертаються із запитами щодо відшкодування збитків?
Що робити юристам?
Коли ми говоримо про відшкодування збитків, завданих агресією, як одну із практик юридичного бізнесу, то опиняємося в доволі складному етичному становищі. Цілі юристів і цілі клієнтів збігаються: отримати кошти як гонорар і як компенсацію відповідно. Однак в умовах агресії перше не може бути ціллю, яка досягається будь-яким чи абияким чином.
Також уже очевидно, що в разі запуску міжнародного компенсаційного механізму в основі його функціонування лежатиме «підхід, орієнтований на жертв» (victimoriented approach), що означає пріоритетність компенсації постраждалим особам. А отже бізнес, як і було у випадку відшкодування з боку Іраку, отримає компенсацію лише у третій-четвертій черзі.
Тому ця практика, можливо, як жодна до цього часу, порушує питання професіоналізму у всіх вимірах. Багато публікацій і виступів колег на цю тему є достатньо поверхневими, а висновки, зроблені у них — поспішними й односторонніми. Водночас у випадку цієї практики необхідне ґрунтовне дослідження теорії і практики різних галузей права: міжнародного, деліктного, кримінального та ін.
Без такого виваженого етичного і професіонального підходу рекомендації, які ми даємо клієнтам, які чи то фізичні особи, чи то бізнес, є передусім постраждалими і жертвами від агресії, можуть виявитися недієвими. І відповідальність юристів — визнати це і діяти у правильний спосіб.
Так, у нашій фірмі ми вирішили не рекомендувати клієнтам рішення, які не будуть працювати, наприклад, звертатися із позовом до російської федерації в українські суди. Проте доводилося зустрічати публічні думки партнерів відомих юрфірм, що ці рішення українських судів про відшкодування слід спробувати виконати у всіх 27 юрисдикціях ЄС, перш ніж говорити про неможливість їх виконання.
Це дуже прибутковий підхід для юридичного бізнесу, але наскільки він виправданий з морального погляду, звісно, крім випадків, коли клієнт усвідомлено готовий на це йти?
Іншим працюючим на цьому етапі механізмом теоретично можуть бути міжнародні інвестиційні арбітражі за позовами відповідно до Угоди про взаємний захист інвестицій (яку вже денонсовано і яка припинить дію з 27 січня 2025 року). Але й такий варіант може бути утрудненим для українських клієнтів, зокрема через вимогу обов’язкових доарбітражних переговорів з російською стороною, що дехто вважає ризиком колабораціонізму.
Тому у 2024 році більшість консультацій для клієнтів будуть зводитися до огляду поточної практики, констатації відсутності механізмів відшкодування та необхідності очікувати їх створення. Винятком можуть бути звернення до міжнародного Реєстру збитків, який функціонуватиме як електронна платформа, та вже згадані інвестиційні спори.
Провідні українські юристи вже активно долучаються до створення компенсаційних механізмів: Маркіян Ключковський є виконавчим директором міжнародного Реєстру збитків, а Юлія Кирпа увійшла до Ради Реєстру. Проте завдання практикуючої спільноти — зрозуміти, що в практиці відшкодування збитків єдина формула успіху — це «win/клієнти–win/юристи–lose/рф», навіть якщо це займає довше часу і приносить менше прибутків. В іншому разі win буде лише у випадку агресора.