Верховенство права — ключовий принцип правової держави і один із трьох Копенгагенських критеріїв, що визначають, чи може держава приєднатися до Європейського Союзу. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! У межах співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом надають особливого значення утвердженню верховенства права як основоположного принципу правової держави. Ефективний захист прав і свобод людини від зловживань з боку законодавчої та виконавчої влади, а також від інших порушень, так само як і утвердження принципів правової держави та верховенства права, можливі лише за умов сильної, незалежної та неупередженої судової влади. У цивілізованому суспільстві суд посідає центральне місце у забезпеченні принципу верховенства права як одного з фундаментальних принципів правової держави. Адже саме суд уособлює справедливість і ставить останню крапку в пошуку та утвердженні справжнього права. Ефективне виконання судових рішень є невіддільною складовою правової системи будь-якої держави. В Україні, попри проведені законодавчі реформи та створення нових інститутів, проблема виконання рішень залишається актуальною. Низька ефективність виконання судових рішень, зокрема через дію мораторіїв, стає перешкодою для відновлення прав і свобод громадян та бізнесу, а отже, і для утвердження верховенства права та побудови правової держави. Проблема невиконання рішень національних судів залишається однією з найбільш чутливих у відносинах України з Європейським судом з прав людини. У 2024 році ЄСПЛ розглянув майже три тисячі заяв проти України і виніс понад півтора сотні рішень, у більшості з яких встановив порушення. У першій половині 2025 року кількість рішень зросла ще більше, а Україна залишилася серед держав-лідерів за кількістю нових справ у Суді. Це означає, що проблема не тільки не зникає, а й набуває нового масштабу. ЄСПЛ продовжує нагадувати, що в основі цих порушень лежить системне невиконання судових рішень. Однією з головних причин Суд називає дію мораторію на примусове стягнення. Мораторій блокує виконання рішень навіть тоді, коли держава програла справу в українському суді. Саме тому десятки тисяч громадян і компаній роками не можуть відновити справедливість. У 2024–2025 роках ця тема знову вийшла на перший план. В умовах повномасштабної війни, гучних корупційних скандалів у сфері енергетики та жорстких вимог Європейського Союзу щодо верховенства права Україна опинилася в ситуації, коли давні системні проблеми набули ознак критично небезпечних. На цьому тлі питання, яке ЄСПЛ порушує у своїх нових рішеннях, звучить дуже просто: чи здатна Україна нарешті подолати системну проблему, про яку Суд говорить уже два десятиліття? Чи можна сьогодні вважати проблему невиконання рішень національних судів ближчою до розв’язання? Чи, навпаки, нові рішення Суду — це сигнал, що ми входимо в період, коли стара проблема отримує нові, ще серйозніші наслідки? Давайте розбиратися. Коли ЄСПЛ вперше зафіксував проблему невиконання рішень національних судів: три справи У справі «Жовнер проти України» (2004) ЄСПЛ вперше встановив, що українська держава системно не виконує рішення національних судів, навіть коли вони набрали законної сили. Суд визнав, що затримки не мають індивідуального характеру та не залежать від конкретного заявника. У 2009 році у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Суд уже прямо назвав цю проблему структурною. Це було пілотне рішення, у якому ЄСПЛ зобов’язав Україну створити ефективний державний механізм для виконання остаточних і обов’язкових до виконання рішень українських судів. Таке рішення ухвалюється тільки тоді, коли Суд бачить, що проблема повторюється тисячі разів і має системний характер. Остаточне підтвердження системного характеру проблеми та необхідності її вирішення шляхом загальних заходів, а не індивідуальних рішень, з’явилося у 2017 році, коли Велика палата ЄСПЛ винесла рішення у справі «Бурмич та інші проти України». Суд об’єднав п’ять справ із понад 12 тис. інших заяв і передав їх на контроль Комітету міністрів Ради Європи. ЄСПЛ фактично зафіксував, що проблема набула такого масштабу, що її вже неможливо вирішувати в межах індивідуальних звернень. Ці три рішення формують основу сучасної оцінки стану українського правосуддя з боку ЄСПЛ. Вони пояснюють, чому сьогодні Україна залишається серед держав із найбільшою кількістю скарг щодо невиконання рішень. ЄСПЛ проти України: тенденції 2024–2025 років У 2024 році Європейський суд з прав людини розглянув 2 885 заяв проти України і виніс 158 рішень. У 153 з них Суд встановив порушення. Це дуже високий показник. Станом на липень 2025 року кількість рішень Суду щодо України вже перевищила 320. Одночасно в провадженні залишалося понад 7 тис. заяв українських громадян та компаній. За цим показником Україна входить до числа держав із найбільшим навантаженням у ЄСПЛ. Ці цифри демонструють системність проблеми. Велика частина заяв стосується саме невиконання рішень українських судів або затягування процесу їх виконання. ЄСПЛ прямо констатує, що такі порушення мають повторюваний характер і не залежать від конкретних обставин окремої справи. Вони випливають із недоліків усієї системи виконання рішень в Україні. Як мораторій блокує примусове виконання рішень судів в Україні Мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств залишається однією з ключових причин, через які в Україні роками не виконуються судові рішення. Він діє в Україні з 2001 року. Зараз він поширюється на всі підприємства, де частка держави перевищує 25 відсотків. Це означає, що навіть за наявності остаточного рішення суду таке майно не можна продати, а належний кредитор не може задовольнити свої вимоги. Це створює три ключові проблеми. По-перше, державні підприємства фактично отримали захист від відповідальності: їхнє майно не може бути ні заставою, ні об’єктом стягнення. По-друге, належні кредитори роками не можуть отримати свої кошти, що підриває довіру до держави та робить співпрацю з держсектором фінансово ризикованою. По-третє, держава сама не знає реального обсягу боргів таких підприємств – у документах прямо зазначено, що обсяг заборгованості «невідомий» і потребує окремих урядових запитів. Але мораторій не лише блокує виконання судових рішень, а й створює середовище для корупційних зловживань. Показовим став кейс Енергоатома. НАБУ та САП описало схеми, де згаданий мораторій слугував інструментом зловживань для процесів оплати та виконання контрактів. Механізм «шлагбаума», коли кредитор не може звернути стягнення, а все залежить від внутрішньої волі посадових осіб, створює простір, у якому подібні ризики виникають значно легше. ЄСПЛ у своїх рішеннях багато років наголошує — мораторії порушують право власності й позбавляють кредиторів реальних механізмів захисту своїх прав. Коли судові рішення не виконуються — принцип верховенства права не реалізується і довіра до держави-гаранта цього принципа відсутня. Пропозиції щодо вирішення проблеми Дорожня карта з питань верховенства права, яка визначає комплекс реформ у межах переговорного процесу щодо членства України в ЄС, окреслює основні заходи, спрямовані на поетапне скасування мораторіїв.Одним з подібних заходів може стати євроінтеграційний законопроєкт №11139. Цим проєктом пропонується поетапне скасування мораторію для підприємств, де частка держави становить менше 50 відсотків, а також переведення продажу арештованого майна у виконавчому провадженні у дворівневу електронну торгову систему (ЕТС) «Прозорро.Продажі». Це має розблокувати виконання судових рішень і повернути державний сектор до загальних правил відповідальності, які діють для приватних компаній. Ці зміни можуть частково вирішити проблему, на яку багато років вказує ЄСПЛ. Мораторій зберігатиметься для оборонних підприємств та компаній зі значною часткою держави, а ефективність реформи залежатиме від того, наскільки швидко буде створено дієвий механізм примусового виконання. ЄСПЛ вимагає не одноразових рішень, а стабільного реформування. Після справи «Бурмич та інші проти України» держава має довести, що здатна виконувати зобов’язання не тимчасово, а на постійній основі. Саме так Україна зможе показати ЄСПЛ, що системну проблему на шляху до ЄС подолано.
01 грудня 2025, 18:17