Спільна власність — це майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) і яке належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Тобто особливістю спільного майна є те, що його співвласники володіють, користуються і розпоряджаються ним спільно.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Чинне законодавство поділяє спільну власність на такі види:
• Спільна сумісна власність — власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Найпоширенішим прикладом є власність подружжя (ст. 60–74 Сімейного кодексу України), а також деякі випадки набуття майна без визначення часток.
• Спільна часткова власність — власність двох чи більше осіб із визначенням часток. Наприклад, власність, яка набувається у процесі приватизації нерухомого майна (частки кожного співвласника визначені ст.ст. 356–367 ЦКУ).
Також варто не забувати про положення законодавства, що закріплене ч. 4 ст. 355 Цивільного кодексу України: «Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно».
Основними передумовами виникнення спорів щодо спільного майна є:
• Поділ спадкового майна. Спадкоємці можуть бути незгодні з визначеними частками за законом/заповітом або порядком користування.
• Розподіл майна подружжя після розлучення. У разі відсутності можливості добровільного врегулювання правового режиму майна та порядку користування.
• Вихід одного співвласника з часткової власності. Бажання співвласника продати свою частку без попередження або згоди інших співвласників.
• Порушення права користування. Порушення договірних умов або невиконання рішення суду.
• Самочинні перебудови або ремонти. Коли один співвласник змінює об’єкт власності без згоди інших.
Варто зауважити, що спори про співвласність нерухомості в Україні засновані на принципі: все — за згодою, а спільність — за презумпцією.
Суд вимагає доведення особистих джерел коштів окремим учасником, зокрема через офіційні платіжні документи. Нові власники автоматично входять у правовідносини як співвласники, а права на використання земельної ділянки під багатоквартирним будинком належать усім співвласникам. Незавершене будівництво навіть при спільному розпорядженні входить у категорію спільної речі до моменту юридичного оформлення.
Найпоширеніші випадки співвласності на нерухоме майно
Пальма першості співвласності на нерухоме майно належить співвласності подружжя як під час шлюбу, так і після його розірвання.
Підходи до визначення майна спільним сумісним майном подружжя закріплені судовою практикою:
• Визначення джерела набуття майна за рахунок спільних коштів подружжя визначається та закріплюється постановою ВСУ №6–2333цс15, №6–2641цс15 та постановою ВСУ №6–612цс15, №6–2641цс15.
• Обов’язкова наявність факту спільної участі подружжя працею під час набуття майна.
Основними критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:
– час набуття такого майна;
– кошти, за які таке майно було набуте(джерело набуття);
– мета придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
За загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України: майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов’язаний довести обставини, що її спростовують (визначено та закріплено у постанові ВСУ №6–843цс17).
Тобто визнання майна особистою власністю та доведення, що майно є особистою власністю, покладається на того, хто це стверджує. ВС підтвердив, що для спростування презумпції спільності потрібні належні письмові докази джерела коштів (постанова від 12 травня 2021 року у справі №712/10629/18).
При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю суд насамперед має встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя.
Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна.
Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (постанова ВС у справі №595/324/17).
Визнання шлюбного договору недійсним може стати підставою і одним із варіантів припинення спільної сумісної власності подружжя.
Але за умови, якщо:
• шлюбний договір був укладений через довірену особу або представника;
• якийсь із пунктів шлюбного договору ставить іншого з подружжя «у надзвичайно невигідне матеріальне становище» — шлюбний договір може бути визнаний недійсним.
Найпоширеніші види судових справ щодо врегулювання прав співвласників на нерухоме майно
Визначення порядку користування частиною будинку, кімнати або встановлення у судовому порядку графіка користування частиною приміщення.
Поділ майна в натурі або виділ частки у певному нерухомому майні, юридичне закріплення прав одного із співвласників на частину майна у судовому порядку.
Припинення права на частку з виплатою компенсації. Таке право застосовується у випадках, коли частка є незначною, річ неподільною або коли спільне користування неможливе.
Усунення перешкод у користуванні (негаторний позов) — у разі відсутності згоди одного із співвласників на добровільне сусідство та спільне користування майном.
Переведення прав покупця при порушенні вашого переважного права купівлі частки.
Задля уникнення судових спорів та відсутності документального закріплення домовленостей найкращою порадою буде: завчасно подбати про належне правове врегулювання та оформлення. Це за будь-яких обставин у майбутньому допоможе зберегти час і нерви при встановленні фактів та обставин у судовому порядку.
Судові спори про співвласність на нерухомість в Україні зводяться до балансу двох принципів: захист права кожного співвласника — неможливість одноосібно розпорядитися спільним майном без згоди інших. Та можливість поділу або компенсації — якщо спільне користування неможливе. Зазвичай суди орієнтуються на презумпцію спільності, але готові враховувати індивідуальний внесок у набуття та поліпшення майна. Перемагає в таких спорах той, хто має повний пакет доказів і правильно обрав спосіб захисту.