14 січня 2026, 19:19

Substance та DEMPE — брати-близнюки? Частина 2. DEMPE

Олена Жукова
Олена Жукова адвокатка, аудиторка, керівна партнерка Сайвена Груп


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Рухаємось далі. Якщо ми вже розпочали розмову «за сабстанс» — треба розповісти і «за DEMPE»… Особливо це важливо для IP. Але не тільки… для ТЦУ-заклопотаних — це теж «Питання №1».

Читайте також: «Substance та DEMPE — брати-близнюки?»

Отже, сьогодні про DEMPE: як працює сучасна логіка податкового контролю вартості інтелектуальної власності (з цього і розпочнемо)?

У світовій податковій практиці останніх років ключовою концепцією, без якої неможливо говорити про структурування IP, стала абревіатура DEMPE. Спочатку її використовували здебільшого у контексті IP-box режимів (!) та визначення юрисдикції оподаткування роялті (!). Сьогодні ж DEMPE —  це вже не просто методика, а мініконституція для оцінки сабстансу в операціях з нематеріальними активами.

Читайте також: «Substance та DEMPE — брати-близнюки? Частина 3. DEMPE та ТЦУ» 

DEMPE: що це насправді?

Концепція DEMPE виникла в межах BEPS Action 8, коли OECD сформулювала базове питання: «Хто фактично створює цінність інтелектуального активу?» Для відповіді — маємо проаналізувати п’ять груп функцій:

D – Development (розробка). 

Дослідження, створення прототипів, R&D-команди, лабораторії, інженери, наукові ресурси.

E — Enhancement (покращення). 

Оптимізація, апгрейди, оновлення продукту, підвищення його ефективності.

M — Maintenance (підтримка). 

Оновлення, усунення багів, оновлення алгоритмів, технічні апдейти.

P — Protection (захист). 

Управління IP-портфелем, юридичний супровід, патентні стратегії, брендовий контроль.

E — Exploitation (використання/комерціалізація). 

Маркетинг, продажі, ліцензійна політика, монетизація.

Ідея DEMPE проста: прибуток іде вслід за функцією.

Не за формальною власністю на IP, а за людьми, інфраструктурою та рішеннями, які створюють цінність.

DEMPE як тест на сабстанс 

Сабстанс — це не офіс, не бухгалтер, і навіть не директор, який підписує документи з пляжу.

Сабстанс у контексті IP — це спроможність юрисдикції виконувати DEMPE-функції.

Наприклад, 

  • якщо IP формально володіє компанія на Мальті, але R&D у Варшаві — цінність створюється у Варшаві.
  • якщо торгова марка зареєстрована на Кіпрі, але всі маркетингові рішення ухвалюються в Лондоні, — DEMPE в Лондоні.
  • якщо роялті отримує компанія в ОАЕ, але розробників у неї немає, — податкова має повне право поставити під сумнів місце оподаткування.

Отже, сабстанс = DEMPE-функції + ризики + персонал + рішення.

DEMPE вирішує суперечки про IP там, де статут нічого не значить. І тут — «новина» для юриста: один із головних наслідків впровадження DEMPE — падіння ролі юридичного титулу.

Знову покажемо на прикладах: компанія А володіє патентом. Компанія B наймає розробників, інвестує в продукт, здійснює маркетинг і фактично контролює всю IP-стратегію.

У 2005 році податкова б сказала: титул в А — відповідно: прибуток в А.

У 2025 році вона каже: DEMPE у B  — відповідно: прибуток перерозподіляється на користь B.

Ба більше, титульний власник IP має отримувати лише ринкову компенсацію за формальну функцію власності (legal ownership), і не більше.  Зверніть на це увагу!  Досить часто, консультуючи клієнтів, доводиться стикатися із «застарілим» уявленням про податкову оптимізацію, в якому (при плануванні) — зовсім DEMPE не враховуються! А це — величезні ризики (Так, в одному з проєктів,  коли ми почали е ризики з DEMPE, акціонер прийняв рішення закрити британську компанію. І потім — після усунення «нюансів» — відкрити нову… Ага, теж британську)).

Де саме ховається ключ до сабстансу?

Це — люди та компетенції.

Сабстанс — це насамперед експерти. Податкові органи вже значно менше цікавить, чи є у вас офіс. Цікавить:

  • хто ухвалює рішення?
  • хто контролює ризики?
  • хто реально керує продуктом?

Контроль за ризиками (Control over risks)

Бо без контролю над ризиком DEMPE — функція не буде зарахована.

Неважливо, хто купує сервери.  Важливо, хто вирішує, коли, скільки і  для чого.

Фінансування — не дорівнює створенню цінності

Фінансисти роками намагалися обґрунтувати, що «ми фінансуємо — отже, ми беремо прибуток».

Але OECD сказала: «Ні. Ви отримаєте лише ринкову винагороду за фінансування».

Ось такі пироги… У наступній (завершальній) частині статті розберемося з такою парою як «DEMPE та ТЦУ». Брати-близнюки, або дещо романтичніше?

 

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати