За шість років роботи Вищий антикорупційний суд пройшов шлях від інституційного експерименту до сформованого елемента української системи кримінальної юстиції. Якщо у 2019 році головним питанням було саме існування спеціалізованого антикорупційного суду, то у 2026-му професійна дискусія вже змістилася в іншу площину: які стандарти доказування формує цей суд і як вони впливають на баланс між публічним інтересом і правами обвинуваченого.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Одним із ключових індикаторів цього розвитку є практика застосування стандарту «обґрунтованої підозри», а також статистика виправдувальних вироків в антикорупційних справах.
Обґрунтована підозра: між припущенням і доказом
Кримінальний процесуальний кодекс України прямо не визначає зміст поняття «обґрунтована підозра». Саме тому українські суди традиційно орієнтуються на практику Європейського суду з прав людини. У рішеннях ЄСПЛ сформульовано базовий підхід: обґрунтована підозра передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого самого рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine).
Тобто обґрунтована підозра — це і є перший тест якості доказової бази. Судді Вищого антикорупційного суду протягом останніх років активно формують практику щодо перевірки обґрунтованості підозри на різних етапах досудового розслідування. На основі деяких рішень ВАКС можна виокремити таку тенденцію, як деталізований та індивідуальний підхід до оцінки доказів з урахуванням часу на кожному етапі.
Як приклад такої динаміки обґрунтованої підозри: початковий етап досудового розслідування одразу після затримання і до повідомлення про підозру — на цьому умовному етапі суди переважно задовольняють клопотання слідства, якщо надано першочергові матеріали: протоколи НСРД, чорнові записки, покази свідків та інші, тобто ті, що здобуті до повідомлення про підозру або під час затримання чи обшуку.
Середній етап досудового розслідування (один-шість місяців) — протягом кількох місяців після повідомлення про підозру суди звертають увагу на деталі. Обґрунтована підозра вже повинна містити логічні зв’язки між доказами та версією слідства. У зазначеній вище справі ВАКС суд скасував підозру через частково неперевірені економічні експертизи та відсутність прямих доказів участі підозрюваного у корупційній схемі. Це показує посилення вимог до доказів на так званому середньому етапі розслідування.
Пізній етап досудового розслідування (понад шість місяців) — на цьому етапі суди оцінюють не лише наявність фактів, що підтверджують підозру, а й необхідність застосування обмежувальних заходів. Наприклад, в ухвалі від 20 січня 2026 року у справі