Суспільство вимагає чесних та незалежних судів, але рівень довіри до них залишається одним із найнижчих серед усіх інституцій. Про головні виклики для суддів після проходження відбору розповіла суддя-спікер Марина Барсук у своїй колонці для “Української правди”.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
“Ми багато говоримо про те, яким має бути суддя, оцінюємо шлях до цієї посади, доброчесність і моральність кандидатів. І це правильно, адже високий поріг входу у професію є фундаментом довіри. Але що відбувається після того, як кандидат одягає мантію? Тут починається найскладніше – щоденний, непомітний іспит, результати якого суспільство бачить у власних життєвих історіях”, – наголосила суддя.
За її словами, відбір і оцінювання кандидатів – це лише свого роду перевіркою та обіцянкою, яку дає судова влада, то робота чинного судді є її виконанням. І саме тут, у тиші прийняття рішення та напрузі залу засідань, довіра або народжується, або вмирає остаточно.
Водночас суддя Північного апеляційного суду зазначає, українські суди працюють у критичних умовах кадрового дефіциту: у деяких судах заповнено лише 22–61% штатних посад, а апеляційні інстанції перебувають на межі паралічу, через надмірне навантаження.
“Неможливо ухвалювати виважені рішення, коли ти виснажений. Шалене навантаження є прямою загрозою якості правосуддя. А ще додається медійний та емоційний тиск, який виснажує ще більше”.
Особливо складним випробуванням, за її словами, стає суспільний “справедливий гнів”, часто підігрітий соцмережами.
“Коли спостерігачі ще до вироку призначили винного, від судді очікують не правосуддя, а легітимації вже існуючого рішення. Встояти перед цим – справжній іспит на незалежність”.
Марина Барсук наголосила, що ключовим викликом для системи є збереження високих стандартів відбору навіть у кризових умовах. Планка постійно висока – без змін обраних стандартів. Це баланс між потребою системи та вимогою суспільства не поступатися якістю.
Вона також підкреслила, що судове рішення має бути зрозумілим для суспільства: “Незалежність проявляється не лише у здатності протистояти тиску, але й у сміливості говорити просто про складне. Прозоре й зрозуміле рішення – це найсильніший аргумент на користь доброчесності всієї системи”.
Суддя-спікер нагадала, що необхідно створити умови для захисту від професійного вигорання та розвитку культури підтримки серед суддів.
На її переконання, довіра до правосуддя вибудовується роками: “Шлях до довіри – це марафон, а не спринт. Справжня реформа відбувається щодня в тисячах залів судових засідань – у сміливості судді залишитися вірним закону, у повазі до сторін процесу, у зрозумілості та обґрунтованості кожного рішення”.