Серед доволі неоднозначних питань у справах про поділ майна подружжя є питання поділу корпоративних прав. Через недосконалість правового регулювання такі спори доволі часто вирізняються наявністю різних підходів щодо розуміння поняття частки у статутному капіталі та спірних питань щодо визначення належного й ефективного способу захисту прав і законних інтересів кожного з подружжя. Одним із можливих варіантів урегулювання подібних питань є можливість укладення шлюбного договору, який, серед іншого, може торкатися і питань корпоративних прав.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Що таке шлюбний договір?
Відповідно до ст. 93 Сімейного кодексу України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Такий договір укладається у письмовій формі й нотаріально посвідчується. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина/чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 Сімейного кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.
Важливо, що сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, зокрема і в разі розірвання шлюбу. У такому договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Зауважу, що сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Що таке корпоративні права?
Відповідно до ст. 96–1 Цивільного кодексу України корпоративні права — це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об’єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Чинне законодавство України прямо не регулює питання поділу корпоративних прав. Водночас відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Окрім цього, зосереджуємо увагу на ст. 61 Сімейного кодексу України, згідно з якою об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Як бачимо, законодавцем не встановлені обмеження щодо можливості перебування корпоративних прав як майнового права у спільній сумісній власності подружжя.
Отже, шлюбний договір може стати дієвим інструментом для розв’язання питання режиму поділу власності для корпоративних прав. Такий договір може передбачити як чіткий порядок поділу корпоративних прав між подружжям, так і обов’язок виплати компенсації вартості частини корпоративних прав одному з них у разі ймовірного поділу.
Як приклад можна навести рішення Хмельницького міськрайонного суду від 3 лютого 2021 року №686/29601/1, згідно з яким частка в статутному капіталі ТОВ є об’єктом цивільних прав, або, інакше кажучи, майном у розумінні ст. 190 ЦК України. У цій справі чітко вказано, що шлюбний договір став інструментом швидкого вирішення спору відповідно до тих умов, які добровільно були погоджені подружжям за життя і, відповідно, мають силу й після смерті одного з подружжя.
Водночас констатуємо факт того, що в Україні укладання шлюбних договорів є непоширеним явищем. За даними Міністерства юстиції України, у 2024 році українці оформили понад 2700 шлюбних договорів, що на 7% більше, ніж у 2023-му, проте все ще менше, ніж до початку повномасштабної війни. Наразі на 54 шлюби припадає один шлюбний договір.
Мусимо визнати, що чинне законодавство не містить чітких норм щодо регулювання підприємницької діяльності подружжя та поділу корпоративних прав. Наприклад, Цивільний кодекс Чеської Республіки містить положення щодо регулювання підприємницької діяльності подружжя. Підтримую позицію колег, які пропонують використати відповідний досвід і внести зміни до Цивільного кодексу України, що мають врегулювати питання поділу корпоративних прав.
Підсумовуючи, можна констатувати, що через недосконалість правового регулювання питання поділу корпоративних прав подружжя можна розв’язати шляхом укладання шлюбного договору, в який варто включати відповідні положення. Проте станом на сьогодні така практика є непоширеною в Україні.