Ще десять років тому залучення студентів юридичних факультетів до практичної роботи рідко викликало серйозні труднощі. Достатньо було запропонувати можливість здобути досвід, ознайомитися з професією зсередини або попрацювати поруч із практикуючими юристами, і охочих зазвичай було достатньо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Сьогодні ситуація помітно змінилася. На професійних заходах і під час особистого спілкування дедалі частіше звучить одна й та сама думка: знайти справді зацікавленого студента стає все складніше. Молоді люди швидше втрачають інтерес до роботи, рідше виявляють ініціативу й далеко не завжди готові виконувати завдання лише заради майбутніх кар'єрних перспектив. Подібні оцінки можна почути настільки часто, що поступово вони починають сприйматися як об'єктивна характеристика цілого покоління. Водночас багаторічний досвід ISHR свідчить, що реальна картина є значно складнішою. Ми дедалі частіше переконуємося, що питання полягає не лише в тому, якими стали студенти, а й у тому, наскільки самі юридичні організації готові працювати з новим поколінням майбутніх фахівців.
Із 2017 року команда IAC ISHR системно працює зі студентами юридичних факультетів. За цей час через офіційну практику, стажування та участь у правозахисних проєктах організації пройшли десятки майбутніх юристів. Багато з них сьогодні працюють помічниками адвокатів, адвокатами, юристами державних органів і приватних компаній. За ці роки нам довелося працювати вже з кількома поколіннями студентів, що дозволяє не лише спостерігати за змінами, які відбуваються, а й порівнювати їх між собою.
Безумовно, сучасні студенти відрізняються від своїх попередників. Вони інакше ставляться до власного часу та швидше оцінюють практичну й безпосередню цінність виконуваної роботи. Ігнорувати ці зміни безглуздо — вони стали новою реальністю. Водночас було б помилкою пояснювати зниження залученості виключно особливостями нового покоління. Не менш суттєво змінилися й вимоги до самої організації практичної підготовки. Методи, які ефективно працювали десять чи п'ятнадцять років тому, сьогодні дедалі частіше виявляються недостатніми.
За роки роботи зі студентами ми поступово дійшли кількох висновків, які сьогодні розглядаємо як обов'язкові умови успішної підготовки майбутніх фахівців.
Передусім студент повинен виконувати реальну юридичну роботу.
Мабуть, саме тут сьогодні проходить головна межа між формальною практикою чи стажуванням і справжнім професійним навчанням. Молоді люди дуже швидко відчувають різницю між навчальним завданням, яке існує виключно для перевірки знань, і завданням, результати якого дійсно будуть використані в роботі організації. Коли студент розуміє, що підготовлений ним аналіз судової практики стане частиною, наприклад, моніторингового звіту, зібрана інформація використовуватиметься юристами під час підготовки аналітичних матеріалів, а результати його дослідження можуть вплинути на подальшу роботу проєкту, ставлення до виконання завдання змінюється принципово. Для багатьох молодих людей важливо відчувати власну корисність.
Не менш важливим є постійний супровід роботи студентів.
Юридична професія традиційно ґрунтується на наставництві, однак саме цей елемент нерідко виявляється недооціненим під час організації стажування. Недостатньо один раз поставити завдання й очікувати готового результату через тиждень. Практичне навчання потребує регулярного обговорення виконаної роботи, спільного аналізу помилок, пояснення логіки прийнятих рішень і постійного зворотного зв'язку. Саме в процесі такої спільної роботи студент починає розуміти не лише те, що необхідно зробити, а й чому досвідчений юрист ухвалює саме таке рішення.
Ще одне спостереження стосується ролі ініціативи.
Поширеною є думка, що зацікавлений студент сам шукатиме додаткову роботу, ставитиме запитання й проситиме нові завдання. На практиці така модель дедалі частіше перестає працювати. Сучасне освітнє середовище формує у молодих людей зовсім інший досвід взаємодії. Саме тому наставник повинен залишатися ініціатором регулярного спілкування, пропонувати нові напрями роботи, цікавитися ходом виконання доручень і допомагати долати труднощі, що виникають. Такий підхід не знижує самостійність студентів. Навпаки, саме він поступово її формує.
Нарешті, особливого значення набувають взаємини між наставником і майбутнім фахівцем.
Практично кожен досвідчений юрист здатний передати студенту знання законодавства, ознайомити його із судовою практикою або пояснити особливості підготовки процесуальних документів. Значно складніше створити атмосферу, у якій молода людина справді відчує зацікавленість у власному професійному розвитку. Інтерес до успіхів і труднощів студента, обговорення його професійних цілей, щире бажання поділитися власним досвідом часто виявляються значно сильнішим мотивуючим чинником, ніж будь-які формальні характеристики за підсумками практики.
На перший погляд перелічені принципи можуть здатися очевидними. Проте саме практика показує, що їх послідовне застосування потребує значно більших зусиль, ніж заведено вважати. Йдеться вже не про кілька вдалих педагогічних прийомів, а про побудову цілісної системи роботи з молодими фахівцями. Іншими словами, робота зі студентами поступово перестає бути лише питанням кадрової політики або особистого ентузіазму окремих наставників. Вона стає самостійною професійною компетенцією організації.
При цьому така робота приносить користь не лише самим студентам. Молоді фахівці дозволяють досвідченим юристам по-новому поглянути на звичні процеси. Вони вільно орієнтуються в сучасних цифрових інструментах, швидко знаходять необхідну інформацію в мережі, ставлять запитання, які фахівці з багаторічним стажем уже давно перестали собі ставити. Така взаємодія стає взаємним професійним розвитком, а не односторонньою передачею знань.
За останні роки дискусія про «ліниве покоління» стала майже звичною. Проте накопичений нами досвід дозволяє зробити інший висновок. Змінилися не стільки самі студенти, скільки умови, у яких відбувається їхнє професійне становлення. І саме тому мають змінитися підходи до організації практичної підготовки молодих юристів. Сьогодні вміння працювати із сучасними студентами вже не можна розглядати як додаткову навичку чи питання особистого педагогічного таланту. Воно стає такою ж професійною компетенцією, як управління юридичними проєктами, організація судової роботи чи побудова ефективної команди. Для цього потрібні окремі знання, методи та навички.
Саме від якості цієї роботи значною мірою залежить, хто через кілька років стане адвокатом, прокурором, суддею чи правозахисником. Тому інвестиції в підготовку молодих фахівців сьогодні є інвестиціями не лише в окрему організацію, а й у майбутнє всієї юридичної професії. За роки роботи в IAC ISHR сформувався практичний підхід до пошуку, відбору, навчання та супроводу студентів юридичних факультетів. Накопичений досвід свідчить, що саме системна робота з майбутніми фахівцями дозволяє нам розкривати їхній професійний потенціал значно ефективніше, ніж традиційні моделі проходження практики.