Традиційно дискусії про судову реформу зосереджуються на незалежності суддів, законодавстві, доборі кадрів, цифровізації чи фінансуванні судової системи. Водночас у Європі дедалі частіше порушують інше питання: чи може судова система бути ефективною та стійкою, якщо люди, які забезпечують її роботу, працюють на межі професійного виснаження? Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Сьогодні міжнародні організації, європейські інституції судового врядування та судові адміністрації різних країн поступово приходять до спільного висновку: якість правосуддя залежить не лише від законів, процедур чи інституційної архітектури. Вона значною мірою залежить від людей, які щодня забезпечують функціонування судової системи. Саме тому питання психологічного добробуту, професійної стійкості та запобігання вигоранню дедалі частіше розглядаються як складова належного судового врядування. Фактично європейські судові системи поступово переходять від управління виключно процесами та справами до управління спроможністю людей, які забезпечують здійснення правосуддя. Для України ця дискусія має особливе значення. Повномасштабна війна створила для судової влади безпрецедентні виклики. Попри обстріли, кадровий дефіцит та постійні безпекові ризики, українська судова система продовжує забезпечувати доступ до правосуддя. Водночас тисячі працівників апаратів судів щодня виконують свої обов’язки в умовах підвищеного навантаження, невизначеності та хронічного стресу. Новий порядок денний для європейських судових систем Останні роки засвідчили суттєве зростання уваги до теми добробуту працівників судової системи. У європейських професійних дискусіях дедалі частіше використовується концепція Healthy Judiciary («здорова судова система»), яка підкреслює нерозривний зв’язок між благополуччям працівників і спроможністю судової влади ефективно виконувати свої функції. Показовим є те, що у 2025 році Консультативна рада європейських суддів (КРЄС) присвятила свій Висновок № 28 питанням добробуту суддів та його впливу на незалежність судової влади. У документі наголошується, що надмірне навантаження, професійне виснаження та тривалий стрес можуть негативно впливати не лише на окремих працівників, а й на функціонування судової системи загалом. Водночас міжнародна дискусія вже давно вийшла за межі виключно суддівського корпусу. У центрі уваги дедалі частіше опиняється добробут усієї судової команди — суддів, помічників, секретарів судових засідань, працівників апаратів судів та адміністраторів. Адже від їхньої спільної роботи залежить ефективність діяльності судів та якість правосуддя. Ця тенденція простежується і в останніх звітах Європейської мережі рад правосуддя (ENCJ) щодо незалежності судової влади. Якість правосуддя більше не оцінюється виключно через статистичні показники чи строки розгляду справ. Дедалі більшого значення набувають питання професійного добробуту, залученості працівників, якості лідерства, організаційної культури та здатності судової системи підтримувати своїх працівників в умовах постійних змін і криз. Паралельно поширюється людиноцентричний підхід до організації роботи судів (People-Centred Justice). Якщо раніше він асоціювався переважно з орієнтацією на потреби відвідувачів судів, то сьогодні охоплює і тих, хто щодня забезпечує здійснення правосуддя. Успішна судова система розглядається як така, що дбає не лише про користувачів своїх послуг, а й про власних працівників. Ще однією характерною рисою сучасних міжнародних підходів є перехід від інтуїтивних оцінок до системного вимірювання добробуту. Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) у своїх рекомендаціях щодо психічного здоров’я на робочому місці наголошує, що психологічне благополуччя працівників має розглядатися як складова інституційної спроможності організації. Відповідно, державні установи повинні не лише реагувати на наслідки професійного виснаження, а й регулярно оцінювати рівень стресу, ризики вигорання, якість управління та робочого середовища. Європейський досвід також демонструє, що найбільш ефективними є не окремі заходи чи тренінги зі стресостійкості, а комплексні політики добробуту. Зокрема, у багатьох європейських країнах керівники судів проходять спеціалізоване навчання з управління навантаженням, розвитку команд і профілактики професійного вигорання. Психологічні ризики дедалі частіше розглядаються як складова загальної системи управління ризиками в державному секторі. Адже добробут працівників більше не вважається виключно особистою справою людини. Він став важливим елементом сучасного управління судами, інституційної стійкості та забезпечення якості правосуддя. Українське дослідження: перший крок до європейських підходів Саме в цьому контексті варто розглядати проведене Всеукраїнською асоціацією працівників судів за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice» дослідження психологічного добробуту та професійного навантаження працівників апаратів судів України. Його цінність полягає не лише в отриманих результатах. Насамперед воно стало однією з перших спроб системно виміряти психологічний стан працівників судової системи в умовах повномасштабної війни. Результати засвідчили наявність низки системних викликів. Більшість опитаних працівників повідомили про надмірне навантаження (84,7%) та недостатні можливості для відновлення (90,6%). Водночас 65,5% опитаних інколи або часто замислювалися над звільненням через рівень стресу та навантаження. Для судової системи це означає не лише ризик кадрового дефіциту, а й втрату інституційної пам’яті та накопиченої експертизи. Водночас результати дослідження багато в чому співзвучні висновкам європейських колег. Надмірне навантаження, нестача персоналу та дефіцит ресурсів належать до основних викликів, які фіксуються в судових системах багатьох держав-членів ЄС. Проте в Україні ці проблеми додатково посилюються наслідками війни. 77,9% респондентів зазначили, що повітряні тривоги, ризик обстрілів та перебої з електропостачанням помірно або значно впливають на їхню здатність ефективно працювати. Отже, для України результати проведеного дослідження можуть стати основою для формування органами суддівського врядування нової політики управління людськими ресурсами в судовій владі. Серед можливих кроків, які варто здійснити, потрібно виокремити: регулярний моніторинг психологічного добробуту працівників судів; впровадження стандартизованих індексів добробуту та професійного вигорання; розроблення загальної HR-стратегії для судової влади; створення програм психологічної підтримки працівників апаратів судів і суддів; навчання голів судів, керівників апаратів та інших управлінських команд сучасним підходам до управління персоналом; інтеграцію показників добробуту до системи оцінки організаційної спроможності судів. Це не питання комфорту чи додаткових соціальних гарантій. Це питання інституційної стійкості судової влади. Українська судова система вже довела свою стійкість у найскладніших умовах війни. Наступним кроком має стати формування органами суддівського врядування цілісної політики, яка дозволить підтримувати цю стійкість у довгостроковій перспективі.
30 червня 2026, 16:25