Поділ спільного майна разом із борговими зобов’язаннями

Після початку повномасштабного вторгнення кількість розірвання шлюбів значно перевищила кількість укладених шлюбів. 

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

І відповідно значно збільшилася кількість судових справ щодо поділу майна подружжя, тому у цій публікації розбираємо найактуальніші питання, які стосуються поділу майна подружжя.

Як відбувається поділ спільного майна разом із борговими зобов’язаннями

Показовою є справа №490/4607/23, розглянута Центральним районним судом міста Миколаєва. Колишнє подружжя вирішувало спір щодо кредиту, оформленого одним із них під час шлюбу. Позивач вимагав визнати кредитні зобов’язання спільними та стягнути з колишньої дружини половину коштів, сплачених ним після розірвання шлюбу.

Позивач зазначав, що перебував у шлюбі з відповідачкою з 2005 року, а шлюб розірвано у 2022 році. Під час спільного проживання подружжя неодноразово брало кредити на побутові потреби сім’ї. У квітні 2021 року позивач уклав кредитний договір на суму 143 400 грн строком на 5 років. Кошти були використані для погашення спільних боргів подружжя в інших банках, що підтверджується довідками фінансових установ і банківською випискою.

На момент звернення до суду позивач уже сплатив понад 122 000 грн за кредитом і продовжував вносити платежі після розірвання шлюбу. Тому він просив суд: визнати кредитні зобов’язання спільними; провести поділ боргу між сторонами у рівних частках; стягнути з відповідача 56 136 грн у порядку регресу як половину сплаченого ним боргу.

Відповідачка заперечувала проти позову, вказуючи, що доказів використання кредиту в інтересах сім’ї немає. Вона вважала, що позивач взяв кредит для особистих потреб, а тому зобов’язання є індивідуальними і не створюють для неї солідарного обов’язку перед банком чи колишнім чоловіком. Також відповідачка посилалася на те, що кредит оформлений виключно на ім’я позивача, тому вона не є стороною договору.

Але суд взяв до уваги, що кредит, отриманий одним із подружжя під час шлюбу, вважається спільним зобов’язанням, якщо доведено, що він був укладений в інтересах сім’ї, а відповідно сплата таких зобов’язань покладається на обох сторін шлюбних відносин. 

Аналогічну позицію неодноразово підтверджував Верховний Суд, зокрема у постановах від 13.02.2020 у справі №320/3072/18, від 14.06.2022 у справі №2011/13610/12 та від 26.09.2019 у справі №712/8602/19. У цих рішеннях суд дійшов висновку, що кредити, використані для потреб сім’ї, є спільними борговими зобов’язаннями, а сплата їх одним із подружжя після розірвання шлюбу створює право на компенсацію половини сплаченого.

У яких випадках борги визнаються особистими зобов’язаннями одного з подружжя

Але назавжди суди виносять рішення стосовно поділу боргових зобов’язань за колишнім подружжям у рівних частинах. Таких судових прикладів не так багато, та все ж таки їх варто розглянути, адже не всі боргові зобов’язання вважаються спільно нажите ми, не дивлячись навіть на те, що фактично виникли під час юридичного існування шлюбу.

Наприклад, у справі № 759/14379/23 Святошинський районний суд міста Києва виніс рішення у справі про поділ майна подружжя, де не розділив борги, які виникли під час перебування у шлюбних відносинах, залишивши їх за тим із подружжя, хто був ініціатором виникнення боргових зобов’язань.

У цій цивільній справі боргові зобов’язання, а саме кредит та борг за оренду майна, яке використовуються у діяльності ФОП, виникли у той час, коли фактично шлюбні відносини були припинені, сторони уже не проживали однією сім’єю, але офіційно шлюб ще розірваний не був.

Відповідно під час подачі позову про поділ майна боргові зобов’язання також були включені як такі, які підлягають розподілу. Але інша сторона надала підтвердження тому, що кредитні зобов’язання виникли, коли фактично шлюбних відносин уже не існувало. Цей факт був підтверджений показами свідків та листування між сторонами, за кого суд зміг встановити про відсутність фактичних сімейних відносин, які б свідчили про те, що ці кредитні кошти могли бути використані в інтересах родини.

У цьому судовому рішенні суд також звернув увагу на постанову Верховного Суду по справі № 752/7501/18, де зазначається, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто для поділу кредитних зобов’язань має бути дотримані дві обов'язкові умови. 

Відповідно суд першої інстанції не розділив кредитні зобов’язання сторін, а залишив їх за тим із подружжя, хто створив ці кредитні зобов’язання. Рішення суду було підтримано і судом апеляційної інстанції.

Коли успадковане або подароване майно може вважатися спільною власністю

За загальним правилом, визначеним ст. 57 Сімейного кодексу України, майно, набуте у спадщину або як подарунок, є особистою приватною власністю одного з подружжя.

Проте у судовій практиці трапляються випадки, коли таке майно визнається спільним частково — якщо воно було істотно поліпшене за рахунок спільних коштів або спільної праці подружжя.

Показовим є рішення Сумського апеляційного суду у справі №583/2240/16-ц, в якій суд розглянув спір щодо права позивачки на частку житлового будинку, який був успадкований її чоловіком. Після пожежі 1999 року подружжя здійснило значні поліпшення майна за спільні кошти, що суттєво підвищило його ринкову вартість. Експертне дослідження встановило, що поліпшення підвищили ринкову вартість будинку на 197 %, що обґрунтовує визначення частки позивача. Суд визнав за дружиною право власності на 39/100 частини будинку, успадкованого чоловіком, оскільки експертиза встановила збільшення ринкової вартості майна на 197 % внаслідок спільних поліпшень.

Суд застосував положення ст. 60, 62, 70 СК України, визнавши, що такі поліпшення є підставою для визначення частки іншого з подружжя у спільній власності.

Цей випадок слугує прецедентом для визначення часток у спільному майні та демонструє, як суди оцінюють приріст вартості майна внаслідок спільних зусиль подружжя, забезпечуючи баланс між спадковим правом та правами подружжя на спільне майно.

І незважаючи на те, що здебільшого судова практика в питаннях поділу майна подружжя є досить таки одноманітною, все ж таки є деякі категорії справ, які вирізняється своєю індивідуальністю та відступами від судової практики в питаннях рівності часток подружжя.