Судове засідання може відбуватися онлайн, але розписка, договір чи протокол зборів залишаються матеріальними документами. Законопроєкт № 15355 пропонує прямо врегулювати порядок їх надання, огляду та повернення під час відеоконференції. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! 26 червня 2026 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт № 15355 «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо деяких питань дослідження доказів під час судового засідання в режимі відеоконференції». Запропонована зміна виглядає технічною, однак стосується одного з основних принципів судового процесу: рішення може ґрунтуватися лише на доказах, які суд безпосередньо дослідив, а сторони мали можливість перевірити й прокоментувати. Що пропонує законопроєкт До статті 229 Цивільного процесуального кодексу України, статті 210 Господарського процесуального кодексу України та статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України пропонується додати однакове правило. Якщо докази досліджуються у засіданні в режимі відеоконференції, суд зможе зобов’язати учасника справи надати оригінал доказу для огляду. В ухвалі суд має визначити спосіб і строк його надання, а також порядок повернення. Після дослідження документ повинен бути повернутий особі, яка його надала. Формулювання «суд може» означає, що оригінали не вимагатимуть автоматично у кожній справі. Необхідність їх подання визначатиме суд з урахуванням обставин спору, заперечень сторін та значення конкретного документа. Чому демонстрації документа на камеру недостатньо Відеозв’язок дозволяє прочитати текст документа, але часто не дає можливості достовірно перевірити підпис, виправлення, підчистки, дописки, заміну сторінок або відповідність копії оригіналу. Якість зображення, освітлення та положення камери також залежать від самого учасника. Це має практичне значення. У цивільній справі ключовим доказом може бути розписка, заповіт чи договір позики; у господарському спорі — накладна, акт виконаних робіт або протокол загальних зборів; в адміністративній справі — акт перевірки чи первинні документи. Якщо справжність такого доказу заперечується, показати його в камеру недостатньо. Що зміниться для учасників справи Після ухвалення закону учасник, який бере участь у засіданні онлайн, повинен буде бути готовим передати оригінал до суду, якщо цього вимагатиме ухвала. Наприклад, позивач подає через «Електронний суд» скан договору, а відповідач заперечує факт його підписання. Суд зможе встановити, куди, яким способом і до якої дати слід надати оригінал. Це створює зрозуміліший порядок, ніж демонстрація документа перед камерою або його неформальне надсилання без визначеної процедури повернення. Сторонам доведеться завчасно оцінювати доказову базу: якщо справжність документа може бути оспорена, його оригінал необхідно зберігати та бути готовим надати суду. Завантаження сканованої копії саме по собі не гарантуватиме, що її буде достатньо. Чи є це новим повноваженням суду Повністю новим таке повноваження не є. Чинні процесуальні кодекси вже дозволяють суду витребувати оригінал письмового доказу, якщо подано копію, а її відповідність оригіналу поставлено під сумнів. Якщо оригінал не надано, суд за певних умов може не брати копію до уваги. Новизна законопроєкту полягає у спеціальному регулюванні саме для відеоконференцій. Суд повинен буде не лише вимагати оригінал, а й визначити спосіб його передання, строк та порядок повернення. Отже, законопроєкт не стільки створює нове право суду, скільки усуває процедурну невизначеність. Переваги запропонованої норми Позитивним є однаковий підхід до цивільного, господарського та адміністративного судочинства. Це має зменшити відмінності у практиці судів. Спосіб передання доказу не встановлюється раз і назавжди: суд зможе врахувати вид документа, його цінність і місце перебування учасника. Оригінал можна буде подати через канцелярію, надіслати поштою або передати представником — залежно від ухвали. Що потребує доопрацювання Насамперед не зовсім коректним є термін «оригінал доказу». Він зрозумілий щодо письмового документа, однак речовий доказ сам є матеріальним об’єктом, а електронний може існувати як файл, обліковий запис або база даних. Тому подання письмових, електронних і речових доказів варто врегулювати окремо. Потребує узгодження й правило про повернення оригіналу одразу після дослідження. Чинні кодекси допускають його зберігання у справі, адже документ може знадобитися для експертизи, повторного огляду або апеляційного перегляду. Ще один ризик — затягування процесу. Якщо оригінал уперше вимагатимуть під час розгляду справи по суті, засідання доведеться відкладати. Раціональніше вирішувати це питання у підготовчому провадженні або одразу після виникнення сумнівів щодо копії. Слід також гарантувати доступ до оригіналу всім учасникам справи, щоб вони могли звернути увагу на його особливості, заявити про підроблення або просити про експертизу. Не визначено й того, хто сплачує пересилання, як фіксується стан документа та хто відповідає за його втрату чи пошкодження. Базові гарантії доцільно передбачити безпосередньо у процесуальних кодексах. Висновок Законопроєкт № 15355 пропонує логічне уточнення процесуального законодавства: відеоконференція є способом участі у засіданні, але не замінює належного дослідження доказів. Остаточна редакція має розмежувати види доказів, узгодити їх повернення з чинними нормами, дозволити завчасне витребування та гарантувати доступ усіх учасників справи. Правосуддя може здійснюватися через екран, але доказування не повинно ставати формальним. Від якості цієї процедури залежить обґрунтованість судового рішення.
14 липня 2026, 18:26