 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Глава 21 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) — одна з найдискусійніших з погляду правозастосування. Складно знайти кримінальне провадження, у якому сторона захисту не мала б зауважень до доказів, зібраних у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі — НСРД). Коли ці зауваження стають предметом розгляду Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі — ККС ВС), ми отримуємо правові висновки, обов’язкові для застосування судами всіх інстанцій.
Аналізуючи випадки, коли ККС ВС визнавав помилки сторони обвинувачення несуттєвими, можна виокремити групу рішень, у яких оцінка надавалася документам — підставам для проведення НСРД (хоча вони й не вважаються доказами в розумінні ст. 84 КПК України), та їх результатам — протоколам із додатками.
І. Підстави для проведення НСРД
У цій частині помилки найчастіше допускають прокурори під час винесення постанови про проведення контролю за вчиненням злочину в порядку ст. 271 КПК України. Серед них трапляються такі:
У постанові не вказано відомості про початок і тривалість проведення НСРД.
Наприклад, у постанові ККС від 28.09.2022 у справі № 225/373/21 сторона захисту, посилаючись на вимоги ст. 251 КПК, яка встановлює загальні вимоги до постанови про проведення НСРД у кримінальному провадженні, зауважувала, що прокурор не виконав обов’язкової вимоги та не зазначив відомості про початок, тривалість і мету НСРД.
Читайте також: "Одна помилка — не біда. Частина 2. Контроль за вчиненням злочину".
Колегія суддів, оцінюючи вказані доводи, зазначила, що НСРД проведено фактично негайно (на наступний день) після винесення відповідної постанови в порядку, встановленому в КПК щодо здійснення таких НСРД, а відсутність у постанові прокурора відомостей про строк її виконання не можна вважати тим порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, тож у цьому провадженні не впливає на допустимість доказів, здобутих на виконання процесуального рішення прокурора в межах строку, визначеного законом.
У постанові про проведення контролю за вчиненням злочину вказано неправильний номер банківської карти для перерахування неправомірної вигоди.
Ще в одній справі трапилася помилка з номером банківської карти, на яку заявник мав перерахувати неправомірну вигоду. Так, суди першої та апеляційної інстанцій звертали увагу на те, що в постанові прокурора зазначено (з помилкою) номер банківської карти дружини обвинуваченого, внаслідок чого зробили висновок про порушення прав людини і основоположних свобод, недопустимість отриманих у процесі здійснення НСРД відомостей.
У постанові від 30.01.2024 у справі № 725/1375/19 ККС ВС акцентував, що під час розмови обвинуваченого та конфідента останній просить надати йому номер карти ще раз, бо раніше надана інформація загубилася. Це свідчить про те, що номер карти був відомий стороні обвинувачення ще до проведення цієї НСРД. Та навіть враховуючи викладене, Суд не вважає, що вказані судами попередніх інстанцій недоліки у викладенні тексту постанови свідчать про здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, тому підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Обрано неправильну форму проведення контролю за вчиненням злочину.
Досить поширеною помилкою сторони обвинувачення під час проведення контролю за вчиненням злочину є неправильний вибір його форми, особливо коли мова йде про спеціальний слідчий експеримент чи імітування обстановки злочину.
Так, у справі № 372/1904/18 суди попередніх інстанцій визнали протокол контролю за вчиненням злочину недопустимим на тій підставі, що слідча дія проводилася у формі спеціального слідчого експерименту, дозвіл на проведення якої прокурор не надавав.
ККС ВС у постанові від 10.09.2024, проаналізувавши протокол, складений за результатами виконання постанови прокурора про проведення щодо двох осіб НСРД — контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів), установив, що фактично в терміналі самообслуговування відділення банку на картковий рахунок конфідентом були внесені грошові кошти (заздалегідь ідентифіковані засоби), вручені йому для участі в проведенні НСРД.
Тож помилка у назві форми контролю за вчиненням злочину (дозвіл на проведення якого надано прокурором відповідною постановою) не призвела до порушення або обмеження прав і свобод обвинувачених, а також не перешкодила їм ефективно спростовувати докази, надані стороною обвинувачення.
ІІ. Протоколи за результатами проведення НСРД
Під час проведення НСРД обсяг інформації, яку потрібно опрацювати під час складання протоколу, часто є досить значним, що потребує підвищеної уваги та концентрації з боку правоохоронців. Тож помилки трапляються досить часто.
За результатами проведення контролю за вчиненням злочину «куплено» не те, на що надавався дозвіл.
Так, у постанові від 15.09.2021 у справі № 713/1699/19 ККС ВС проаналізував постанову прокурора, якою санкціоновано оперативну закупівлю задля отримання доказів злочинної діяльності, пов’язаної з незаконним обігом наркотичної речовини канабісу. Натомість у ході проведення НСРД було отримано психотропну речовину амфетамін. На думку Суду, така розбіжність у меті та результатах проведення контролю за вчиненням злочину не впливає на допустимість доказів, отриманих на підставі вищезазначеного процесуального рішення.
Неправильна дата проведення НСРД.
У постанові ККС ВС від 31.08.2020 у справі № 133/1089/17 надано оцінку протоколу аудіо-, відеоконтролю особи, в якому неправильно зазначено дату задокументованої зустрічі. При перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що у протоколі про проведення НСРД від 03.03.2017 зафіксована зустріч, дата якої помилково зазначена як 01.03.2017, однак згідно з аудіо- та відеозаписом контролю особи вказана зустріч відбулася 28.02.2017. Вказана помилка, на думку Суду, не є підставою для визнання недопустимим цього доказу; крім того, стороною захисту в місцевому та апеляційному суді результати, викладені у протоколі про проведення НСРД від 03.03.2017, не оспорювалися.
У протоколі зазначено неправильний номер ухвали, на підставі якої проводилася НСРД.
В іншому випадку у постанові ККС ВС від 15.10.2024 у справі № 303/1425/18 досліджено протокол, у якому неправильно зазначено номер ухвали слідчого судді, якою санкціоновано проведення аудіо-, відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Так, у протоколах вказано, що НСРД здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді від 05.07.2017 за № 0699. При цьому дозвіл на проведення зазначених НСРД надавався ухвалою цього ж слідчого судді за № 02422.
На очевидність формальної помилки щодо зазначення неправильного номера ухвали слідчого судді, на думку Суду, вказує той факт, що в ході надання доручення на проведення НСРД слідчий як додаток вказав саме ухвалу № 02422. Відтак формальна помилка, яка полягала у неправильному зазначенні номера ухвали слідчого судді у протоколах, не є підставою для твердження про те, що докази зібрано всупереч порядку, встановленому КПК.
Помилка в назві НСРД.
У постанові ККС ВС від 18.12.2019 у справі № 675/1046/18 зазначається, що за результатами проведення слідчої дії було складено протокол від 20.02.2018, який названо «Про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю особи» та у тексті якого зазначено про проведення аудіо- та відеоконтролю стосовно особи. За змістом цього протоколу та інших матеріалів провадження убачається, що зазначена слідча дія проводилася лише в кабінеті № 27 Ізяславського ВП ГУНП в Хмельницькій області, тобто виключно в межах дозволу, наданого ухвалою слідчого судді. Тому те, що працівником поліції було складено протокол, який названо «Про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю особи» замість «Про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю місця», не є порушенням вимог КПК, яке з огляду на положення ст. 412 КПК України можна визнати істотним і яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Протокол за результатами проведення НСРД не складався.
І наостанок найцікавіше — випадки, коли правоохоронці взагалі забувають скласти протокол за результатами проведення НСРД. Найчастіше це трапляється з такою НСРД, як контроль за вчиненням злочину.
Таку ситуацію ККС ВС розглянув у постанові від 14.12.2022 у справі № 754/10882/17, зазначивши, що відсутність окремого протоколу про хід та результати НСРД — контролю за вчиненням злочину з огляду на одночасну наявність у матеріалах справи протоколів про результати проведення НСРД — аудіо- і відеоконтролю особи, а також протоколу огляду та вручення грошових коштів і протоколу проведення обшуку кабінету судді сама по собі не вказує на порушення вимог статей 104, 252 і п. 4 ст. 271 КПК та правил проведення НСРД, зазначених в Інструкції про організацію проведення НСРД та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженій наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі — Інструкція).
Погоджуючись із обґрунтуванням апеляційного суду, колегія суддів підкреслила, що фактичним початком спеціального слідчого експерименту слід вважати дії зі створення штучної обстановки. У вищевказаних документах та доданих до них носіях, на яких наявні відео- та аудіозаписи, у їх сукупності відображено всю необхідну інформацію, яка стосується результатів контролю за вчиненням злочину і перегляд якої дає можливість зрозуміти перебіг проведення такої дії, встановити, чи були перевірені в ході її проведення дійсні наміри обвинуваченого та чи відбулося спостереження за його поведінкою і прийняттям ним рішення щодо вчинення злочину.
Схожа ситуація розглядалася також у постанові ККС ВС від 22.02.2024 у справі № 688/3517/16-к, де Суд додатково акцентував, що захисник у касаційній скарзі не зазначив, яким чином відсутність відомостей, які б мали міститися в окремому протоколі про результати контролю за вчиненням злочину, могла вплинути на доведеність факту одержання неправомірної вигоди та достовірність здобутих фактичних даних. Таким чином, відсутність окремого протоколу про хід та результати НСРД — контролю за вчиненням злочину у цьому провадженні не призвела до істотного порушення вимог КПК України, прав та інтересів обвинувачених.
Отже, слід констатувати, що не будь-яка помилка під час організації та проведення НСРД у кримінальному провадженні тягне за собою недопустимість отриманих доказів. Разом із тим випадків визнання доказів недопустимими за результатами проведення НСРД практика ККС ВС знає значно більше. Тож залишається сподіватися, що орієнтири, сформовані у правових висновках суду касаційної інстанції, лише сприятимуть підвищенню гарантій дотримання прав і свобод учасників процесу.