ВР України 11.02.2015 прийняла Закон України «Про внесення змін до статті 1861 Земельного кодексу України (щодо спрощення процедури погодження проекту землеустрою)». Закон набуде чинності наступного дня після його опублікування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зазначеним Законом доповнено ст. 1861 Земельного кодексу України ч. 8, яка зобов’язує органи виконавчої влади при погодженні проекту землеустрою визначати вичерпний перелік недоліків такого проекту та розумний строк для їхнього усунення. Повторна відмова у погодженні може бути лише у випадку, якщо заявником не буде усунуто у визначений строк зазначені у висновку недоліки. Закон забороняє відмовляти у погодженні з інших причин чи вказувати на нові недоліки.
Ідея внесення відповідних змін викликана поточною ситуацією, яка має місце під час погодження проектів землеустрою. Так, уповноважені органи, зловживаючи своїми правами, відмовляють заявникам у погодженні проектів з тих чи інших підстав декілька разів поспіль, внаслідок чого процедура інколи затягується на роки.
Тож у будь-якому випадку нововведення є позитивними, мають значно спростити процедуру погодження проектів землеустрою, мінімізують зловживання суб’єктами владних повноважень та захистять права громадян.
Проте зазначеним законом не враховано деякі моменти, що можуть призвести до проблем у застосуванні і виконанні норми на практиці. Як було зазначено вище, уповноваженими органам заборонено повторно відмовляти у погодженні проекту землеустрою з підстав, які не були зазначені у першому висновку. До того ж не враховано ситуацію, коли за час, виділений для усунення недоліків, було змінено законодавство, що регулює земельні правовідносини, у результаті чого було встановлено нові вимоги до проектів. З одного боку, орган державної влади зобов’язаний повторно відмовити у погодженні з огляду на наявну невідповідність проекту вимогам закону, а з іншого, він обмежений у такому праві у зв’язку із тим, що про зауваження не було зазначено у попередньому висновку.
Оскільки цей Закон ще не застосовувався на практиці, наразі неможливо спрогнозувати поведінку представників влади у подібних ситуаціях.
Другим важливим моментом є положення Закону щодо надання «розумного строку для усунення недоліків». З огляду на цю норму такий строк визначається безпосередньо представником органу державної влади на власний розсуд. До того ж на практиці виділеного часу може бути недостатньо для опрацювання заявником зауважень. Зрозуміло, що пропуск строку є підставою для повторної відмови у погодженні проекту землеустрою. Таке положення створює підґрунтя для зловживань з боку представників влади і може мати наслідком виникнення корупційної складової. Доцільно було б надати заявникам право вносити свої пропозиції та зауваження щодо строку для усунення недоліків, оскільки заявники і є найбільш зацікавленими особами у швидкому та безумовному погодженні проекту землеустрою.