 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Трансформація української економіки у бік креативних індустрій та IT-сектору призвела до того, що основна цінність сімейного бізнесу все частіше концентрується не в офісних приміщеннях чи автопарках, а в нематеріальних активах. Торговельні марки та право на отримання винагороди за їх використання (роялті) стають «яблуком розбрату» під час розлучення. Проте відсутність чіткої методології оцінки та неоднозначна судова практика роблять цей процес одним із найскладніших у сімейному праві.
Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Сюди належать і майнові права інтелектуальної власності.
Ключовим питанням є момент виникнення права. Якщо свідоцтво на ТМ було отримане під час шлюбу, вона за замовчуванням вважається спільним майном, навіть якщо зареєстрована на одного з подружжя. Проте тут криється перший юридичний нюанс: чи використовувалися для створення та реєстрації ТМ спільні кошти подружжя? У бізнес-середовищі популярною є позиція, що ТМ — це особистий немайновий здобуток автора (креатора), але судова практика чітко розмежовує особисте немайнове право на об’єкт та виключне майнове право на його використання, яке має комерційну цінність.
Сьогодні популярним є сімейний бізнес, побудований навколо імені або прізвища одного з подружжя. Коли ТМ містить прізвище, поділ такого активу стає не тільки поділ такого активу стає не тільки юридичною, а й етичною проблемою.
ТМ не можна «розрізати» навпіл. Спільне володіння ТМ після розлучення зазвичай призводить до управлінського колапсу. Якщо право на ТМ переходить до того з подружжя, хто не є «обличчям» бренду, це може призвести до знецінення активу.
Найбільші дискусії викликають роялті. Це періодичні платежі за ліцензійними договорами, які бізнес сплачує власнику ТМ. Доходи, отримані під час шлюбу, це однозначно спільна власність, яка підлягає поділу як звичайні грошові кошти.
Якщо ТМ залишається у власності одного з подружжя, чи має інший право на частку майбутніх доходів? Судова практика схиляється до того, що право на отримання доходу в майбутньому (якщо право на ТМ було визнано спільним) має враховуватися при компенсації частки майна.
У спорах щодо нематеріальних активів ми зазвичай розглядаємо три базові сценарії.
1. Виплата грошової компенсації (найбільш життєздатний варіант).
Один із подружжя залишає ТМ за собою, а іншому виплачується 50% від її ринкової вартості. Складність полягає в оцінці. Оцінювач може використовувати:
- витратний підхід (скільки коштувало створити та зареєструвати бренд);
- ринковий підхід (порівняння з аналогічними ТМ);
- дохідний підхід (прогноз майбутніх роялті, що є найбільш коректним для успішного бізнесу).
2. Спільне володіння (найбільш ризикований варіант).
Обидва члени подружжя стають співвласниками свідоцтва на ТМ. Це зобов’язує їх спільно приймати рішення про видачу ліцензій, продовження строку дії свідоцтва та захист від порушень. У стані конфлікту це часто призводить до втрати прав на знак через невчасну сплату зборів.
3. Укладення ліцензійного договору.
ТМ залишається у того, хто безпосередньо веде бізнес, але з іншим з подружжя укладається ліцензійний договір з фіксованим роялті. Це дозволяє зберегти стабільність бізнесу та забезпечити фінансовий інтерес іншої сторони.
Що стосується процесу оцінки нематеріальних активів, то він включає:
- прогнозування виручки. Визначення обсягу продажів товарів чи послуг під цією ТМ на найближчі 5–10 років;
- визначення ставки роялті. Зазвичай вона становить від 1% до 10% залежно від галузі (для ритейлу — нижче, для франшиз чи IT — вище);
- дисконтування. Приведення майбутніх грошових потоків до поточної вартості (з урахуванням інфляції та ризиків).
Саме ця фінальна сума і є тією базою, від якої можливо вимагати 50% компенсації. Без професійного звіту оцінювача, побудованого на дохідному методі, є ризик отримати «копійчану» компенсацію за актив, що приносить мільйони.
Важливим моментом є те, що поки триває розгляд справи про поділ майна, власник ТМ може легко передати право власності третій особі або видати безоплатну виключну ліцензію, фактично «обнуливши» вартість активу. Накладення заборони на відчуження прав є критично необхідним кроком на старті процесу.
Щоб уникнути «війни за бренд», варто використовувати превентивні інструменти:
- шлюбний договір: чітке закріплення статусу інтелектуальної власності. Можна встановити, що всі ТМ, зареєстровані на ім'я одного з подружжя, є його особистою приватною власністю.
- корпоративні договори: якщо ТМ належить юридичній особі, а не фізичній, процедура поділу зміщується в площину корпоративного права, що часто є більш прогнозованим.
Поділ прав на торговельні марки та роялті — це тест на професійність для юридичних радників. Ми маємо виходити за межі стандартних позовів про поділ квартир та машин, занурюючись у сферу фінансового моделювання та оцінки нематеріальних активів. Врешті-решт, у сучасному світі бренд часто коштує дорожче, ніж стіни заводу, на якому виробляється товар під цим брендом.
Про автора:
Дмитро Слободянюк,
адвокат, Ph.D, керівник практики захисту інтелектуальної власності, керуючий партнер юридичної компанії RELIANCE, Юрист року Миколаївщини — 2015, Молодий правник року — 2016, Адвокат року 2020-2024 в практиках "Право інтелектуальної власності" та "Митне право", дійсний член Асоціації правників України, член Асоціації адвокатів України, почесний член Союзу юристів України, керівник Миколаївської обласної організації Союзу юристів України