Інститут мінімального податкового зобов'язання (МПЗ) був включений до вітчизняного податкового законодавства в 2021 році, із прийняттям Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як зазначалося, метою введення мінімального податкового зобов’язання було виведення с/г земель з тіньового обробітку та отримання додаткових надходжень до місцевого бюджету. Так, у разі якщо розмір загального МПЗ менший за суму всіх сплачених податків і витрат на оренду землі, то платник податків декларує від’ємне значення загального МПЗ і де-факто його не сплачує, а якщо МПЗ більше за суму сплачених податків та витрат, то сплачує різницю (позитивне значення).
Відповідно до визначення, закріпленого в ПК України, мінімальне податкове зобов’язання — мінімальна величина податкового зобов’язання зі сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. При цьому сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, зокрема фізичній особі — підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Тобто мінімальне податкове зобов’язання встановлюється не лише для власників с/г земель, а також для користувачів, що використовують такі землі на різних умовах. МПЗ в таких випадках сплачується власником (попереднім власником) за період з 1 січня календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на земельну ділянку або в якому така земельна ділянка була передана в користування, а для нового власника, орендаря або користувача — починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування. Водночас такі умови застосовуються за наявності факту державної реєстрації переходу права власності або права користування на земельну ділянку. Якщо така державна реєстрація не відбулася, то МПЗ визначається для власника (попереднього власника) земельної ділянки за весь період на загальних підставах. Тобто вважається, що за відсутності державної реєстрації відчуження або передання в користування землі контролюючі органи не знають про такі обставини, а тому податкове навантаження повністю лягає на власника (попереднього власника), ніби земельна ділянка залишається у його власності та користуванні.
При цьому МПЗ визначається саме для земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь. Сільськогосподарськими угіддями є: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Тобто з усіх земель сільгосппризначення МПЗ визначається тільки для земель, що належать до сільськогосподарських угідь.
Податковим кодексом окремо визначено типи земельних ділянок, які не враховуються для розрахунку мінімального податкового зобов'язання. Це, зокрема:
• земельні ділянки, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їхньому постійному користуванні;
• землі запасу;
• земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів.
Також важливо зазначити, що не всі сплачені податки та збори зменшують суму мінімального податкового зобов’язання платника податків. Залежно від того, з яких саме доходів було сплачено податки, чи використовує суб’єкт господарювання найману працю, перебуває на загальній системі оподаткування чи на спрощеній та від інших визначених законом факторів, визначається, який розмір сплачених податків та зборів може використовувати платник податків для обрахунку різниці між загальною сумою сплачених податків і зборів та сумою мінімального податкового зобов’язання. Наприклад, якщо суб’єкт господарювання є платником єдиного податку четвертої групи, то такий суб’єкт може зменшити МПЗ на суми:
• єдиного податку;
• податку на прибуток підприємств — у разі переходу у звітному році на спрощену систему оподаткування із загальної;
• ПДФО та військового збору з доходів фізосіб, які перебувають із платником податку у відносинах за трудовим або цивільно-правовим договором, крім податків з доходів, отриманих за придбання товарів у фізичних осіб, з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок с/г призначення;
• земельного податку за с/г угіддя, що використовують платники для здійснення підприємницької діяльності — у разі переходу у звітному році на спрощену систему оподаткування із загальної;
• рентної плати за спеціальне використання води;
• 20% витрат на сплату орендної плати за сільгоспугіддя, орендодавцями яких є юрособи та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.
Отже, включення МПЗ до ПК України вплинуло на платників податків, насамперед в аграрному секторі, змусивши їх переглянути податкові стратегії та забезпечити сплату мінімального податкового зобов’язання. Водночас включення МПЗ до ПК України призвело до збільшення податкового навантаження на власників та користувачів с/г земель.
При цьому МПЗ створює додаткове навантаження для платників, сплачені податки яких не досягають розрахованого мінімуму, що є особливо негативним фактором для малих виробників та фізичних осіб. За даними ДПС, у 2023 році борги з МПЗ часто не перевищували 3060 грн, але для аграріїв в умовах воєнного стану навіть такі суми можуть бути значними, оскільки війна знижує доходи через втрати врожаю та логістичні проблеми. Встановлені законом звільнення для земель у зонах бойових дій (за 2022–2023 роки) пом’якшує ефект, але не усуває його повністю.
Підсумовуючи: включення інституту МПЗ до ПК України вплинуло на платників податків, забезпечивши детінізацію та стабільні надходження до бюджету, але водночас створило нові виклики, особливо непередбачувані, з огляду на початок у 2022 році повномасштабної війни. Переваги, такі як справедливе оподаткування та додаткові бюджетні надходження, загалом переважають недоліки та є необхідними для стабілізації економіки, проте в умовах нинішньої кризи потрібні також оперативні рішення та введення нових пільг і звільнень.