Ідея визнання екоциду – масового знищення природного середовища, як міжнародного злочину має глибоке історичне коріння. Сам термін “ecocide” вперше почали активно використовувати у 1970-х роках після війни у В’єтнамі, коли армія США застосовувала хімікат Agent Orange, спричинивши масштабне руйнування лісів, ґрунтів та екосистем. Саме тоді у світі вперше заговорили про необхідність міжнародно-правового захисту природи від свідомих руйнівних дій людини.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Упродовж наступних десятиліть питання екоциду неодноразово порушувалося в ООН та Європарламенті. У 1990-х роках обговорювалася ідея включити екоцид до переліку злочинів під юрисдикцією Міжнародного кримінального суду, проте тоді ця ініціатива не була реалізована.
Конвенція Ради Європи про кримінальний захист довкілля: шлях до визнання екоциду як міжнародного злочину
14 травня 2025 року Рада Європи ухвалила нову Конвенцію про захист довкілля шляхом кримінального права – фактично це перший міжнародно-правовий документ, який комплексно визначає серйозні екологічні правопорушення як кримінальні злочини. Прийняття Конвенції стало відповіддю на потрійну планетарну кризу (зміна клімату, забруднення довкілля та втрата біорізноманіття), про яку вже довгий час наголошують екоактивісти.
Цей документ встановлює правові зобов’язання держав-учасниць криміналізувати діяння, що спричиняють значну шкоду довкіллю, клімату або екосистемам. Важливим є положення про відповідальність юридичних осіб та транскордонний характер екологічних злочинів.
Тобто Конвенція фактично формує правову основу для міжнародного визнання екоциду як тяжкого злочину проти миру та безпеки людства, що є фундаментально важливим, в тому числі й для України, яка перебуває у стадії війни.
Механізми реалізації Конвенції
Конвенція не лише встановлює перелік злочинів проти довкілля, а й передбачає конкретні механізми контролю та імплементації.
Кожна держава-учасниця зобов’язана:
• криміналізувати діяння, що завдають значної шкоди довкіллю, клімату або екосистемам;
• забезпечити відповідальність не лише фізичних, а і юридичних осіб;
• створити національні координаційні органи або визначити відповідальні структури для реалізації положень Конвенції;
• надавати щорічні звіти про стан виконання зобов’язань до спеціального моніторингового комітету Ради Європи, який оцінюватиме ефективність імплементації.
Окремо Конвенція заохочує міжнародне співробітництво – обмін інформацією, створення спільних слідчих груп і підтримку міждержавних розслідувань екологічних злочинів.
Український контекст: екоцид як наслідок війни
Для України ухвалення цього документа має особливу вагу. З початку повномасштабного збройного вторгнення, рф системно завдає масштабної шкоди навколишньому середовищу нашої держави.
Підрив Каховської гідроелектростанції у червні 2023 року став одним із найяскравіших прикладів екоциду: катастрофічне затоплення, загибель людей і тварин, руйнування екосистем, забруднення водних ресурсів і ґрунтів.
До цього додаються знищення заповідних територій, масове спалення лісів, отруєння повітря та ґрунтів унаслідок обстрілів.
Такі дії мають ознаки умисного масового знищення природного середовища, що створює загрозу життю людей і підпадає під визначення екоциду, закріплене у статті 441 Кримінального кодексу України.
Юридичне значення нової Конвенції
Конвенція Ради Європи є потужним інструментом для зміцнення міжнародної екологічної відповідальності, оскільки:
- вона визначає перелік серйозних екологічних злочинів (незаконне поводження з відходами, забруднення, знищення біорізноманіття, екологічні катастрофи);
- зобов’язує держави встановити кримінальну відповідальність за такі діяння;
- вводить покарання для юридичних осіб;
- сприяє міжнародному співробітництву у розслідуванні екологічних злочинів.
Для України це відкриває перспективу міжнародного переслідування рф за екоцид, скоєний на нашій території, та посилює правові аргументи у міжнародних судах, зокрема в Міжнародному кримінальному суді.
Необхідність оновлення українського законодавства
Для ефективного впровадження положень Конвенції Україна має:
- удосконалити статтю 441 КК України, визначивши конкретні критерії екологічної шкоди, суб’єктів і форми вини;
- запровадити механізми фіксації та доказування екологічних злочинів у рамках кримінальних проваджень;
- забезпечити міжнародну взаємодію правоохоронних органів і екологічних експертних інституцій.
Висновок
Ухвалення Конвенції Ради Європи про кримінальний захист довкілля є безпрецедентним кроком у розвитку міжнародного екологічного права. Для України, що переживає наслідки воєнного екоциду, цей документ має не лише політичне, а й юридичне значення.
Тобто, де є злочини проти природи мають визнаватися злочинами проти людства. Екоцид має отримати належну правову оцінку та невідворотне покарання.
Це нова епоха справедливості та нашого спільного права на життя в безпечному довкіллі.