Ситуація, коли внаслідок конфлікту між батьками обмежується спілкування дитини з батьком або матір’ю, на жаль, трапляється часто. Особлива загроза виникає тоді, коли дитина змінює місце проживання, переїжджає в інше місто або за кордон.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Варто одразу зазначити, що для захисту своїх і дитини прав тому з батьків, кого обмежують у спілкуванні, критично важливо діяти швидко і рішуче, не чекати та не втрачати час..
Консультація адвоката
Перший крок, який рекомендуємо зробити, – звернутися до кваліфікованого адвоката, який спеціалізується на питаннях сімейного права і має досвід ведення справ щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Саме адвокат, враховуючи індивідуальні особливості сімейної ситуації, роз’яснить можливі способи захисту прав та запропонує найбільш ефективну стратегію.
Одне з найважливіших питань, яке варто обговорити вже на першій консультації, – це доказова база: перелік доказів, які можуть бути використані для доведення факту чинення перешкод у спілкуванні з дитиною, та порядок фіксації таких ситуацій. Серед основних доказів в цій категорії справ можуть бути листування з іншим із батьків та/або дитиною, повідомлення у месенджерах та в електронній пошті. Адвокат має надати рекомендації про те, як вести комунікації з іншим із батьків та дитиною, як висловлювати свій намір до відновлення спілкування, пропонувати/узгоджувати зустрічі, дзвінки чи онлайн-спілкування з дитиною.
Звернення до органу опіки та піклування
Наступний крок, який не варто пропускати, – це звернення до служби у справах дітей за місцем фактичного проживання дитини. Основна мета такого звернення полягає насамперед у фіксації наміру захищати батьківські права на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні.
У письмовій заяві варто викласти всі фактичні обставини справи та одразу долучити наявні докази, які вдалося зібрати до моменту звернення до служби. Після отримання заяви одного з батьків уповноважений спеціаліст служби вивчає матеріали, подані разом із заявою, з’ясовує позицію іншої сторони, спілкується з дитиною, обстежує умови проживання обох батьків.
На наступному етапі орган опіки та піклування організовує засідання комісії з питань захисту прав дитини, на яке запрошуються батьки й залежно від віку – сама дитина. За результатами розгляду матеріалів та наданих пояснень ухвалюється відповідне рішення.
Рішенням встановлюється графік особистих зустрічей одного з батьків із дитиною, визначається періодичність та тривалість таких зустрічей, а також умови їхнього проведення (місце, присутність третіх осіб та інші деталі). Заінтересованим у реальній участі у вихованні дитини батьку або матері рекомендується просити орган опіки про закріплення в рішенні його (її) права на регулярне спілкування з дитиною засобами зв'язку, права на проведення з дитиною відповідної частини шкільних канікул, свят тощо.
За законом рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Подання позову до суду
Попри обов’язковість виконання рішення органу опіки та піклування, у випадку гострого конфлікту між батьками позасудові способи захисту прав спрацьовують далеко не завжди. Якщо з іншим із батьків неможливо дійти згоди, варто звертатися з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини.
Подається такий позов за загальним правилом – до місцевого суду за місцем проживання відповідача. Третьою особою по справі виступає орган опіки та піклування, представлений відповідною службою у справах дітей за місцем фактичного проживання дитини. На орган опіки та піклування в такій категорії справ покладено обов’язок підготувати та подати до суду висновок щодо розв’язання спору між батьками.
Варто зауважити, що попереднє звернення до служби у справах дітей, порядок якого я описала вище, цього разу грає тільки на користь позивача, оскільки підтверджує перед судом його активну позицію щодо захисту права на спілкування з дитиною. Крім цього, органу опіки та піклування буде простіше підготувати для суду обґрунтований та всебічний висновок, з урахуванням попереднього вивчення ситуації та поданої до служби заяви з доказами чинення перешкод.
Серед обставин, які суд обов’язково досліджує при розв’язанні спору, – ставлення кожного з батьків до виконання батьківських обов’язків, їхні характеристики, психологічний портрет, умови проживання, наявність доходу, стан здоров’я, наявність/відсутність шкідливих звичок тощо.
Варто зазначити про необхідність врахування при вирішенні спору думки дитини, якщо вона досягла відповідного рівня інтелектуального й емоційного розвитку та має можливість висловити свою думку. Думка дитини може з'ясовуватися як безпосередньо судом, так і органом опіки та піклування, кваліфікованим дитячим психологом, судовим експертом.
Прихильність дитини до кожного з батьків, її вік, стан здоров’я, графік навчання та особливості способу життя – це ті обставини, які є визначальними для суду при призначенні графіку спілкування дитини з батьком/матір’ю. Рішення суду має бути ухвалено в інтересах дитини та з урахуванням її потреб.
Рішення суду про визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини підлягає примусовому виконанню. У разі невиконання рішення в добровільному порядку варто звернутися до державного виконавця для відкриття виконавчого провадження та подальшого вжиття заходів примусового виконання судового рішення.
Мирне врегулювання спору
Практичний досвід представництва інтересів довірителів у сімейних спорах, що стосуються дітей, свідчить: найкращим шляхом вирішення спорів є укладення договорів між батьками. Яким би складним не був конфлікт, завжди варто принаймні спробувати домовитися. Важлива роль у досягненні порозуміння між сторонами належить їхнім представникам. Задля зниження напруги в переговорному процесі адвокати можуть брати на себе найскладніші етапи комунікації, узгоджувати умови договорів та допомагати знаходити консенсус.
Сьогодні дедалі поширенішою стає медіація – процес позасудового врегулювання спору за участі посередника (медіатора). Медіація в сімейних спорах нерідко приносить позитивні результати, за умови залучення кваліфікованого медіатора і наявності в обох сторін бажання досягти домовленості в інтересах спільної дитини.
Також не варто забувати, що навіть в тому випадку, коли судовий процес вже був розпочатий і активно триває, він може закінчитися затвердженням мирової угоди, яка фактично є договором між батьками, умови якого на засадах справедливості врегульовують права та обов’язки сторін і головне – захищають інтереси дитини.