Чи може паперовий акт, підписаний обома сторонами, бути важливішим за реальні гроші на банківському рахунку? Для сучасного ФОПа, що надає послуги онлайн, відповідь очевидна, але в податкової служби – своя логіка.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Попри цифровізацію та спрощену систему оподаткування, контролери продовжують триматися за «первинку» як за останній бастіон фіскальної бюрократії. Одне з нещодавніх роз’яснень ДПС не лише підтвердило цю тенденцію, а й продемонструвало дивовижну вибірковість у цитуванні законів.
Не лише обчислити, а й обґрунтувати
Фізичні особи – підприємці, як і інші платники податків, зобов’язані не лише обчислити, задекларувати та сплатити податки, як того вимагає стаття 36 Податкового кодексу України (ПКУ), а ще й довести, що задекларовані показники обчислено правильно. Це випливає, зокрема, зі змісту пункту 44.1 ПКУ: «для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та / або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством».
У процитованій нормі ПКУ не названо жодного конкретного документа, але це не заважає представникам контролюючих органів посилатися саме на неї, обґрунтовуючи вимоги щодо обов’язкової наявності документів певного типу (наприклад, акта виконаних робіт або товарно-транспортної накладної тощо). Втім, «документальні» вимоги податківців інколи суперечать не лише законодавству, а й здоровому глузду. Особливо, коли йдеться про ФОПів і первинні документи. От реальна ситуація, яка це підтверджує.
Клієнту потрібна послуга, а не папірець…
Фізична особа – підприємець (ФОП), який є платником єдиного податку і не є платником податку на додану вартість, надає юридичні послуги приватним особам: консультує, відповідає на різноманітні запитання правового характеру, допомагає із пошуком потрібних нормативних актів та оформленням документів. Надання послуг не передбачає безпосереднього спілкування ФОПа з клієнтами, все відбувається дистанційно (телефон, інтернет – у сучасному світі все це доступно будь-кому). Інформацію щодо умов надання послуг розміщено на сайті ФОПа, там же оприлюднено договір публічної оферти, у якому (серед іншого) зафіксовано, що в документі на оплату (графа «Призначення платежу») клієнт має зазначити: «За надання юридичних послуг за договором публічної оферти». Факт надання послуг документально не підтверджується, бо клієнтам це не потрібно, а ФОПу – додатковий клопіт.
Після ретельного аналізу відповідних норм ПКУ ФОП-юрист дійшов висновку, що така схема роботи припустима, адже відповідно до пункту 296.1 ПКУ «Фізичні особи - підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів». Датою отримання доходу платника єдиного податку згідно з пунктом 292.6 ПКУ є дата надходження коштів. У документах на оплату є і сума доходу, і дата його отримання, отже, є все необхідне для обчислення суми податку за певний період.
Проте ФОП вирішив підстрахуватися й отримати від податкової служби підтвердження, що відсутність «договору про надання послуг з конкретною фізичною особою та первинної документації (акту наданих послуг)» не є порушенням законодавства.
Позиція ДПС: три умови й традиційна «забудькуватість»
Можна припустити, що відповідь, отримана у роз’ясненні ДПС від 13.02.2026 № 840/ІПК/99-00-24-03-03, розчарувала і здивувала ФОПа. Податківці повідомили, що надання послуг фізичним особам без укладання окремого письмового договору можливе, але лише якщо дотримано трьох умов:
1) є первинний документ (інвойс або інший аналог), який містить обов’язкові реквізити;
2) здійснено фактичну оплату таких послуг;
3) форма правочину не суперечить вимогам законодавства щодо письмової форми.
Щодо другої та третьої умов заперечень немає, бо вони очевидні. А от щодо умови наявності первинного документа є чимало запитань. Зважаючи на формулювання цієї умови, йдеться не про платіжний документ. Вочевидь, тут доречно згадати відомий лист Мінфіну від 24.03.2023 № 41010-06-5/7983, у якому зазначено, що за певних обставин рахунок-фактура (інвойс) може замінити акт виконаних робіт. Тож ймовірно, що у роз’ясненні № 840/ІПК/99-00-24-03-03, згадавши про аналог інвойсу, податківці натякають саме на акт виконаних робіт, а не називають його прямо, бо розуміють слабкість своєї позиції, зважаючи на ухвалення закону, який передбачає обмеження сфери застосування акту виконаних робіт (відомий як законопроєкт № 14023).
Крім цього, за твердженням податківців, у первинному документі мають бути обов’язкові реквізити, передбачені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». А от про те, що цей Закон поширюється винятково на юридичних осіб (на що прямо вказано у його статті 2), згадки у консультації немає. Натомість законодавство не вимагає від ФОПів ведення первинних документів саме у розумінні згаданого Закону. Певні вимоги щодо первинних документів у ФОПів є. У Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджено наказом Мінфіну України від 03.09.2021 № 496 є навіть визначення терміну «первинні документи», проте цей документ має обмежену сферу застосування і до діяльності з надання послуг не має жодного відношення.
Варто звернути увагу ще на один дивний момент: у податковій консультації цитують Закон про бухоблік, посилаються на Цивільний кодекс і навіть на Конституцію України, але «забувають» про Податковий кодекс: ані про загальний пункт 44.1, ані про спеціальний пункт 296.1 в тексті немає жодної згадки. І це, мабуть, найкраще підтверджує неправомірність вимог контролерів: коли у профільному законі аргументів бракує, доводиться шукати їх деінде.
Ризики та висновки: між штрафом і комфортом
Не будемо гадати, навіщо контролери воліють бачити саме первинний документ з обов’язковими реквізитами. З практичного погляду, важливіше з’ясувати: а якими можуть бути наслідки відсутності саме такого документа? Видається, що єдине, у чому можуть спробувати звинуватити ФОПа – це порушення вимог пункту 121.1 ПКУ, а саме «незабезпечення платником податків зберігання первинних документів «…» інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів «…» та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів «…» чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом». Штраф у такому випадку становитиме 1 020 грн. Для багатьох ФОПів цей штраф є меншим злом, ніж обтяжливе адміністрування сотень папірців, проте і його можна оскаржити.
З іншого боку, оформлення навіть великої кількості однотипних документів сьогодні можна автоматизувати так, що це не потребуватиме багато зусиль й займатиме мінімум часу. Електронні документи, електронні підписи, спеціалізовані застосунки (програми), допомога від штучного інтелекту тощо. Отже, є сенс замислитися, чи варто відмовлятися від документів, які здаються не надто потрібними, але допомагають уникнути податкових ризиків, а також ризиків, пов’язаних із незадоволенням клієнтів.
Варто також зауважити, що «документальні» норми ПКУ, зокрема, пункт 44.1, цитовано й детально аналізовано в багатьох судових рішеннях та офіційних роз’ясненнях, ознайомитися з якими можна в системі Lex.