«Був вимогливим. Через це формував навколо себе простір високих стандартів професії, людських цінностей, життєвої справедливості». «Цілісна особистість, все життя якої – в адвокатурі». «Він – частина мене як адвоката та одесита». «Осиротіли його доньки, осиротіли всі ми». «Ми жили в епоху Бронза»…
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Фото: НААУ
Колеги, учні, пересічні одесити з сумом і водночас із теплотою та вдячністю згадують Йосипа Бронза – Голову Ради адвокатів Одеської області (з 2012 р.), заслуженого юриста України, почесного громадянина Одеської області, повного кавалера ордену «За заслуги».
Один із найбільш авторитетних адвокатів міста й держави пішов з життя 2 листопада у 85-річному віці. Як повідомляють рідні, до смерті призвели наслідки коронавірусної хвороби.
Адвокатську діяльність Йосип Бронз розпочав ще за часів Радянського Союзу, останні роки існування СРСР був секретарем Ради адвокатів СРСР. З набуттям Україною незалежності Йосип Львович брав участь у створенні Ради адвокатів України, був віце-президентом організації. Протягом тривалого часу займався виданням збірки практик Верховного Суду України з питань кримінального права.
Маючи величезний досвід і чималий авторитет, Й. Бронз висловлював нестандартні погляди на процеси, що відбуваються у вітчизняній юриспруденції. «Юридична Газета» зібрала деякі його висловлювання і думки.
Про Конституційний суд
(в ефірі телепрограми «Реальне життя», Одеса, 2019 р.)
Я – противник його існування в Україні. Нічого страшного не станеться, якщо в нашому Верховному суді буде створена Конституційна комісія складом з найбільш авторитетних суддів. Вони визначали б відповідність до Конституції законів, що ухвалюються. Якщо сьогодні Конституційний Суд в Україні, скажімо, припинить існування, чи згадають про нього громадяни? Ні! Орган, вважаю, нам не потрібен. Його відсутність жодним чином не вплине на нашу судову систему. Не кажучи вже про постійне зростання витрат на утримання Конституційного Суду.
Згадайте 2010 рік, коли Конституційний Суд здійснив конституційний переворот, перекрутивши Основний Закон і наділивши Віктора Януковича повноваженнями, яких він не повинен був мати.
Натомість візьмемо Сполучені Штати Америки. Конституційного Суду вони не мають, протягом понад 200 років існування держави всі питання відповідності законів федеральних та окремих штатів визначає Верховний суд, до складу якого входять 9 суддів. Систему Верховного суду США багато критикували, проте вона залишається життєздатною.
Про судову реформу в Україні
(в ефірі телепрограми «Реальне життя», Одеса, 2019 р.)
Про необхідність судової реформи йдеться від того моменту, як Україна відновила незалежність. Однак, на мою думку, вона (реформа) ще не розпочиналась. Будівництво проводять не з даху, а з фундаменту, реформують не з Верховного суду, куди звертаються максимум 2-3% громадян, а з районних судів, судді яких нині завалені справами. Якщо реформа пробуксовує, значить ніхто в ній особливо не зацікавлений…
Про адвокатську діяльність
(в ефірі телепрограми «День адвокатури», Одеса, 2020 р.)
В СРСР адвокат був «фіговим листком» для прикриття беззаконня, що панувало в державі. «Відрижку» цього спостерігаємо нерідко й нині, коли суддя разом із прокурором доводять провину підсудного. У більшості випадків судді озираються на прокурорів, рівності сторін обвинувачення та захистом в наш час фактично не існує. Підтвердженням цього є кількість виправдувальних вироків, що виносяться (менше ніж 1%). Це ганьба!
Кажуть, необхідно рухатися вперед. А я висловлю парадоксальну думку: адвокатурі України потрібно рухатися назад. У тому сенсі, щоб ставати врівень з адвокатами, які вели діяльність 150 років тому за рівнем професійної підготовки та ораторської майстерності, за дотриманням норм адвокатської етики. Яку кількість матеріалів вони тоді опрацьовували, як їхні промови тоді надихали письменників?
Адвокат, який отримав доручення, але не зробив усього, що мав зробити для свого клієнта, здійснює етичний злочин. Адвокат – не суто професія, це покликання, спосіб життя.
«Такій людині можна було довірити свою долю. Я не раз це робив і ніколи про це не пошкодував. Одесити мають запам'ятати Йосипа Львовича як одного з безумовних авторитетів того громадянського суспільства, яке продовжує в муках народжуватися в місті», – написав на свій сторінці у Фейсбук Едуард Гурвиць, який був міським головою Одеси у 1994-1998 рр. та 2006-2010 рр.
«Юридична Газета» висловлює співчуття рідним і близьким Йосипа Бронза, його колегам та учням, Раді адвокатів Одеської області та всім юристам України.