Не кожен екологічний злочин може бути кваліфікований як екоцид, звертають увагу експерти. Кваліфікація злочину екоциду відповідно до статті 441 Кримінального кодексу України пов’язана з масштабами та наслідками, що призвели (можуть призвести) до екологічної катастрофи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Утім це не применшує масштабів ординарних злочинів проти довкілля, які фахівці документують від 2022 року. Збитки, завдані російським агресором повітрю, землі, воді, тваринам і рослинам, Державна екологічна інспекція України наразі оцінює у трильйони гривень. Не просто статистика: цифри відображають задокументовані злочини, що не мають строку давності та свідчать про катастрофу як для природи України, так і для населення, оскільки не одне покоління відчуватиме їхні наслідки на собі.
У цьому матеріалі сконцентруємося на наслідках війни для Чорного моря.
Морські міни — довготривала небезпека
Наразі неможливо оцінити більш-менш точну кількість мін, які потрапили в Чорне море внаслідок повномасштабної російської агресії й залишаються там донині. Йдеться принаймні про сотні небезпечних для судноплавства донних та якірних мін. Вони перебувають у постійному русі через течії та вітер і в Чорноморському регіоні загрожують цивільним суднам незалежно від їхнього прапора. Ба більше, піддаючись з часом корозії, міни поступово виділяють у воду залишки вибухових речовин і важких металів.
У перші дні та тижні повномасштабної війни мінування окремих, потенційно небезпечних з погляду десантування, ділянок морського узбережжя, зокрема в Одесі та області, стало способом запобігти висадці противника на берег. Зі свого боку Росія мінувала море цілими районами з метою заблокувати цивільне судноплавство, припинити роботу українських портів. Для мінування акваторії в районі українського зернового коридору з повітря росіяни активно, принаймні до 2023 року, використовували авіацію тактичного рівня. Не лише морські міни, а і якірні річкові, протидесантні та інші, якими було заміновано обидва береги Дніпра, потрапили у Дніпро-Бузький лиман і Чорне море після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року.
З часом російські морські міни стали проблемою не лише для України. Дрейфуючи Чорним морем, вони сягають румунських та болгарських вод, інколи Туреччини. Скажімо, наприкінці 2024 року боєприпас невідомого походження знешкодили біля берегів Стамбула в районі маяка Агва.
Загалом, як свідчать дані проєкту Copernicus, що є елементом Європейської космічної програми, від 2022 року в Чорному морі було знайдено та знешкоджено близько 140 мін. Демінуванням від 2024 року займається Чорноморська військово-морська протимінна група (MCM Black Sea), до якої входять протимінні тральщики Туреччини, Болгарії та Румунії. Її спільний флот спрямований на знешкодження мін, що дрейфують у національних морських просторах Туреччини, Болгарії, Румунії.
Щодо української акваторії, поки тривають бойові дії, про її системне розмінування не йдеться.
Забруднення моря та повітря нафтопродуктами
За час повномасштабної війни через пошкодження інфраструктурних об’єктів (нафтосховищ, трансформаторних станцій) в Одеському регіоні різко збільшилася кількість випадків забруднення нафтою та нафтопродуктами. Також додаються випадки аварійних ситуацій із затопленням морських вантажних суден. За експертними оцінками, 1 літр нафти може забруднити 1 мільйон літрів води.
25 лютого 2022 р.: російський ракетний удар по танкеру-бункерувальнику «MILLENNIUM SPIRIT» (під прапором Молдови) на рейді Одеського порту. Сталося займання, яке в разі вибуху могло призвести до екологічної катастрофи, оскільки на судні знаходилося 500 тонн дизельного пального. Кілька наступних місяців через блокаду судноплавства судно дрейфувало (без екіпажу) в межах територіального моря. Під час чергового авіаційного удару з літака Су-30 по Одещині в липні 2022 року в «MILLENNIUM SPIRIT» знову влучила ракета, йдеться про Х-31. Ймовірно, залишки палива та вантажів вигоріли.
3 квітня 2022 р.: удар крилатими ракетами морського базування по території нафтопереробного заводу в Одесі та декільком нафтосховищам. Пожежа тривала два дні. Лише за забруднення земельних ресурсів було розраховано шкоду на загальну суму близько 77 млн доларів, повідомила екоінспекція.
18 серпня 2025 року.: російська армія вдруге за два тижні атакувала нафтові термінали державної азербайджанської компанії SOCAR в Одеській області. Юристи вважають, що удар може кваліфікуватися як навмисний напад на цивільну інфраструктуру Азербайджану в Україні. Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (охоплює Одеську та Миколаївську області) зафіксувала засмічення земель площею 3 590 м². Завдані довкіллю збитки оцінюються у 94,5 млн грн.
У грудні 2024 року в Керченській протоці затонули, випустивши понад чотири тисячі тонн мазуту, російські танкери «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239». До узбережжя Одеси важкий високотоксичний нафтовий залишок дістався у середині березня 2025 року, локальні осередки забруднення виявили на деяких міських пляжах, а також у Новій Дофінівці, Фонтанці, Крижанівці неподалік міста.
Розлив олії в Одеській акваторії — наслідки можуть бути довготривалими
У 2025 році порти, енергетичні об’єкти, логістика в Одеському регіоні регулярно зазнавали російських атак. За даними Одеської обласної прокуратури, станом на 24 грудня 2025 р. росіяни упродовж року здійснили 68 ракетно-дронових ударів по об’єктах передачі та розподілу електроенергії регіону.
Під час однієї з ворожих атак ударними дронами по одному з портів «Великої Одеси» — Південному — було пошкоджено ємності з рослинною олією. За даними Одеської обласної прокуратури, йшлося про 13 резервуарів. Надзвичайна подія сталася 20 грудня поблизу виходу Великого Аджалицького лиману в Чорне море, вогнем було охоплено близько 9 тисяч квадратних метрів. За даними Державної екологічної інспекції Південно-західного округу, в результаті горіння в атмосферу потрапило майже 715 тонн забруднюючих речовин, з яких 712 тонн — CO₂.
Наступні кілька діб через постійні повітряні тривоги в регіоні роботи з локалізації витоку могли проводитися частково. Як наслідок, чотири дні потому, 24 грудня 2025 року, плями олії розтягнулися по морю на 55 кілометрів: вони спостерігалися не тільки в акваторії Одеської затоки, а й на пляжах Чорноморська. Площа забруднення сягнула понад 130 квадратних кілометрів, свідчать експерти.
Зоологи першими назвали ситуацію «екологічною катастрофою». За їхніми оцінками, близько тисячі водоплавних птахів загинули в олійній пастці пляжів. Вкриті олією представники родини пірнікозових, відомі під народною назвою «нирок», грузли в піску. Олія склеювала їхнє пір’я, птахи не могли злетіти й вмирали від переохолодження. Кілька сотень птахів вдалося врятувати небайдужим одеситам, які збирали ледь живих птахів і приносили їх до зоопарку.
Як пояснив головний науковий співробітник Державної установи «Інститут ринку й економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України» Сергій Степаненко, коли олія покриває поверхню моря плівкою, припиняється обмін киснем між атмосферою та морським середовищем. У найгіршому разі це призводить до задухи морської фауни, у найлегшому — до того, що краплі олії осідають на морському бентосі (мідії, краби) і порушують їхні звичайні процеси життєдіяльності.
В екологічній організації Greenpeace Україна (офіційно розпочала роботу в Україні у вересні 2024 року — ред.) оцінюють, що забруднення соняшниковою олією може зберігатися на дні Чорного моря принаймні 6 років. В організації посилаються на дослідження, в якому йдеться: «За низьких температур жири та олії застигають. Після полімеризації, окислення або змішування зі сміттям рослинні олії стають щільнішими за воду. Вони опускаються на морське дно, утворюють в піщаних відкладеннях грудки, подібні до бетону».
З’ясувати поточний стан екосистеми після розливу допомогли б дослідження з судна в морі, але наразі це неможливо — зберігається мінна небезпека, а також загрози з повітря у вигляді ворожих дронів, розповів в.о. директора науково-дослідної установи «Український науковий центр екології моря» Віктор Коморін. Супутникові знімки, математичне моделювання, візуальні спостереження безпосередньо з берега — все це ймовірнісні оцінки, які вимагають підтвердження, прокоментував учений.
У грудні через холодну погоду частина олії швидко осіла на дно моря, забруднивши великі площі бентосу. Але під час штормів донні відкладення знову піднімаються у придонний шар води й уже в такому стані формують полімеризовані згустки, які механічно забивають зябра придонних риб і порушують дихання різних гідробіонтів. Як наслідок, наприкінці січня плями рослинної олії загальною площею до 5 тис. кв. метрів, загиблих птахів тощо виявили на території Національного природного парку «Тузлівські лимани» (це приблизно 120-150 км від Одеси) його співробітники.
Також наприкінці січня інспектори Державної екологічної інспекції зафіксували викид загиблих чорноморських морських коників (Hippocampus guttulatus) на деяких міських пляжах Одеси, щільність складала від 2 до 92 екземплярів на 1 м² узбережжя. Експерти зауважують: місця викиду коників і їхньої загибелі можуть розділяти кілометри морської акваторії, а причинами цього явища можуть бути як токсикація важкими металами (Hippocampus guttulatus відомий підвищеною чутливістю до цього), так і сірководневі підйоми, аварійні скиди або прориви очисних споруд. Проте основною версією для спеціалістів залишається вплив рослинної олії через розлив у грудні. «Очікуємо вторинного ураження колоній мідій — одного з ключових природних фільтрів прибережної екосистеми», — прокоментував еколог Владислав Балінський.
Через війну червонокнижні рожеві фламінго не змогли вивести потомство
Постійні ракетно-дронові атаки й вибухи на півдні Одещини, у заповідному ареалі Національного природного парку «Тузлівські лимани», негативно вплинули на рожевих фламінго — рідкісний для української природи вид. Його занесено до Міжнародної Червоної книги як вразливий.
Рідкісних птахів уперше помітили на Одещині у 2010 році, згадує еколог, співробітник НПП «Тузлівські лимани» Іван Русєв. У 2021 році, коли в Туреччині пересохло солоне озеро Туз, де мешкала величезна колонія рожевих фламінго, зграя з майже 70 птахів прилетіла до Тузлівських лиманів. Науковець сподівався, що у 2022 році фламінго виведуть пташенят на території Нацпарку. Але почалася війна, і в місці, де вони гніздувалися, постійно лунали вибухи.
Наступного, 2023 року, рожеві фламінго вивели 200 пташенят. «У той час над нами літало багато дронів-спостерігачів — і наших, і ворожих. Цей шум лякав фламінго, вони злітали з гнізд. А поруч гніздилися мартини — хижі морські птахи. Вони розорили всі гнізда та з’їли яйця фламінго», — розповідає Іван Русєв.
Попри попередні невдалі спроби еколог Іван Русєв сподівається, що рожеві птахи вже назавжди закріпилися на території Нацпарку, як і пелікани. Не виключено, що через зміну клімату вони житимуть в Україні цілий рік.
Екологічні злочини як порушення норм міжнародного права
Положення яких міжнародних договорів, покликаних запобігати екологічним катастрофам під час воєнних дій, масштабно порушує російська федерація? Їх структуровано в інформаційній довідці «Системна екологічна війна Росії», яку підготувало Представництво Президента України в Автономній республіці Крим.
Додатковий протокол I (1977) до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року
Складає базу міжнародного гуманітарного права. Зобов’язує воюючі держави захищати природне середовище від «масштабних, довготривалих і серйозних ушкоджень». Росія систематично порушує положення Протоколу, використовуючи методи та засоби ведення війни, що призводять до руйнування екосистем і забруднення води.
Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року
Передбачає обов’язок держав запобігати забрудненню морських вод, наносити якомога менше шкоди іншим країнам. Потрапляння уламків зброї, токсичних речовин та пального внаслідок бойових дій РФ прямо порушує ці норми.
Конвенція про захист Чорного моря від забруднення від 1992 року (Бухарестська конвенція). Згідно з цим договором, країни беруть на себе зобов’язання «берегти біорізноманіття Чорного моря та захищати його середовище від забруднення шкідливими речовинами». Масштабні викиди паливно-мастильних матеріалів внаслідок знищення суден, затоплення кораблів та обстрілів портів призвели до забруднення прибережних акваторій і знищення біорізноманіття. Мінування морських шляхів створює тривалий ризик для морської фауни та судноплавства, що також суперечить положенням Конвенції.
Також дії росії суперечать нормам Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті.
Так, російська повітряна атака на Дністровську гідроелектростанцію у Чернівецькій області в ніч на 7 березня 2026 року спричинила витік трансформаторних мастил. Через декілька днів маслянисті плями зафіксували на поверхні води, після чого вони почали рухатися вниз за течією — спочатку в межах України, а згодом і на територію Молдови. В Україні забруднення охопило щонайменше три області — Чернівецьку, Вінницьку та Одеську — уздовж течії річки. Для Молдови, де річка Дністер забезпечує водою близько 80% населення країни та 98% жителів Кишинева, ситуація набула гострішого характеру. «Подібні дії Росії з транскордонними наслідками ставлять під загрозу екологію, безпеку водопостачання та здоров’я громадян», — йшлося у заяві МЗС Молдови.
Належна утилізація відходів руйнування
Станом на 2024 рік загальний об’єм накопичених відходів від руйнувань на території Одеської області внаслідок війни становив 21 617,5 тонни, зокрема на території Одеської міської територіальної громади — 19 543,5 тонни, Сергіївської сільської територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області — 1 374,8 тонни.
Рік 2025-й ще більше актуалізував питання відходів, адже він був роком наймасованіших і найчисленніших ударів по регіону за весь час повномасштабної війни, загалом загинуло 48 людей. Крім портової інфраструктури та об’єктів енергетики, під обстріли потрапляли окремі житлові квартали. Наприклад, 17 червня російський ракетний удар пошкодив понад 50 будинків у щільній забудові історичного центру Одеси, зокрема п’ять зазнали суттєвих руйнувань.
Зазначимо, що 27 вересня 2022 року Кабмін прийняв постанову №107, якою затвердив порядок поводження з відходами, що утворилися внаслідок пошкодження (руйнування) будівель та споруд у результаті бойових дій, терористичних актів, диверсій або ліквідації їхніх наслідків.
У документі йдеться, що, на відміну від відходів будівництва та демонтажу, відходи від руйнувань утворюються безконтрольно. У їхньому складі можуть бути цегла, залізобетон, кераміка, бітум, смола, ізоляційні та азбестовмісні матеріали, ґрунт, деревина, скло, пластмаси, папір, текстиль, побутові відходи, фрагменти ракетного озброєння, залишки ракетного палива та інші небезпечні речовини.
Як зазначається в постанові, порядок поводження з такими відходами має бути особливим. До остаточної переробки їх необхідно або зберігати на місці руйнування, попередньо відсортувавши компоненти, або вивозити на спеціально відведені й облаштовані ділянки. Такі території мають бути не ближче ніж за 2 км від водних об’єктів і не менше ніж за 500 метрів від житлової, громадської забудови та об’єктів соціальної інфраструктури.
Проте не всі громади мають відповідні ділянки для зберігання відходів руйнації.
Так, у Білгород-Дністровському районі Одеської області уламки зруйнованого російською балістичною ракетою ліцею викинули просто у лиман поблизу пам’ятки ЮНЕСКО — Аккерманської фортеці. Після розголосу у ЗМІ уламки прибрали та перевезли на стихійне звалище у передмісті. Лише згодом у громаді відвели територію під спеціальний полігон, де уламки зруйнованих атаками будівель зберігатимуться належним чином.
Оскільки ракетні, дронові, комбіновані удари Російської Федерації по Одеському регіону не припиняються, належна утилізація відходів, що утворилися внаслідок пошкодження (руйнування) будівель та споруд, залишатиметься серйозним екологічним викликом.
За цим посиланням можна вільно користуватися авторськими візуальними матеріалами з місць та подій, про які йдеться в тексті.