Еволюція права власності за останні десятиліття пройшла шлях від фізичного володіння до володіння кодом, алгоритмом та інтелектуальним продуктом. Сьогодні активи, які існують тільки у цифровому просторі або у формі майнових прав, часто за вартістю перевищують нерухомість чи автопарки. Проте в українському правовому полі сфера спадкування цифрових активів та прав інтелектуальної власності залишається однією з найскладніших через відсутність детального регулювання та специфіку об’єктів. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Головна перешкода для спадкування об’єктів ІВ та цифрових активів — це їхня природа, що важко піддається традиційному нотаріальному засвідченню. Станом на 2026 рік українське право вже оперує поняттями «цифровий контент» та «цифрова річ». Проте головний виклик для нотаріуса — не відсутність термінології, а неможливість фізичного підтвердження володіння. Якщо право на нерухомість безапеляційно підтверджується витягом з реєстру, то право на криптоактив де-факто підтверджується лише наявністю приватного ключа. Передача права «на папері» у свідоцтві про спадщину без використання технічних протоколів, створює небезпечну юридичну ілюзію успадкування: спадкоємець стає власником де-юре, але залишається безпорадним де-факто через відсутність доступу. Можна виділити три ключові блоки, які потребують превентивного правового захисту ще за життя власника: Відповідно до ЦКУ, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. У контексті ІВ йдеться виключно про майнові права. Немайнові права (право називатися автором) є невідчужуваними та не спадкуються. Майнові права інтелектуальної власності діють протягом життя автора і 70 років після його смерті (для авторського права). Спадкоємці стають повноцінними учасниками ринку, які мають право дозволяти або забороняти використання твору та отримувати винагороду. Якщо право на торговельну марку підтверджується свідоцтвом, то право на софт (програмний код) або літературний твір часто не має державної реєстрації. Спадкоємцям доводиться доводити факт авторства спадкодавця, що в судовому порядку може тривати роками. Завчасна реєстрація авторських прав та фіксація об’єктів у депозитаріях значно спрощує процедуру переходу прав до наступників. Найбільша зона ризику — активи, доступ до яких обмежений технічно. Якщо спадкодавець не залишив «цифрового заповіту» або інструкцій, доступ до криптоактивів може бути втрачений назавжди. Юридично криптовалюта в Україні (з урахуванням профільного закону «Про віртуальні активи») визнається об’єктом цивільних прав, але механізм примусового доступу до приватних ключів через нотаріуса де-факто відсутній. Спадкоємець може мати свідоцтво про право на спадщину, де зазначено 10 BTC, але без приватного ключа або seed-фрази це свідоцтво є лише папірцем. Рішенням цієї проблеми може бути використання мультипідписів або передача ключів через ескроу-агентів/адвокатське зберігання. Також ефективним є включення в заповіт детальної інструкції щодо місцезнаходження «холодних» гаманців або використання сервісів «dead man's switch», які автоматично надсилають дані довіреним особам у разі неактивності власника. Для сучасного бізнесу доменне ім’я або Instagram-акаунт з мільйонною аудиторією є потужним інструментом генерування прибутку. Проте більшість платформ розглядають акаунт як «ліцензію на використання», яка припиняється зі смертю користувача. Юридична стратегія в цій ситуації може бути наступною: Спадкування «невидимих» активів часто провокує конфлікти між спадкоємцями різних поколінь. Старше покоління може претендувати на нерухомість, тоді як молодше — на інтелектуальні права. Тут на сцену виходить спадкова медіація. Замість багаторічних судових тяганин медіація дозволяє: Однак не слід забувати й про питання оподаткування. Спадкування цифрових активів та прав на інтелектуальну власність набуває особливої гостроти, коли спадкоємці перебувають за межами України. У 2026 році податковий ландшафт для таких операцій вимагає від юристів та їхніх клієнтів хірургічної точності. Спадкування цифрових активів та прав інтелектуальної власності набуває особливої гостроти, коли в процесі з'являється «іноземний елемент». У 2026 році податковий режим для таких операцій вимагає хірургічної точності, оскільки помилка в оцінці або статусі суб’єкта веде до суттєвих фінансових втрат. Згідно зі статтею 174 ПКУ, ставка податку залежить не від типу активу, а від резидентства сторін. Для будь-якого об’єкта, що успадковується нерезидентом від резидента (або навпаки), застосовується ставка 18% ПДФО. З урахуванням військового збору, який станом на 2026 рік становить 5%, сумарне навантаження сягає 23% від оціночної вартості активу. Ключовий виклик тут — звіт про оцінку. Оцінити «право на отримання доходу від мобільного додатка» набагато складніше, ніж нерухомість. Неправильна оцінка — це або пряма переплата податків, або ризик донарахувань від ДПС через заниження бази оподаткування. Коли спадкоємець-нерезидент уже вступив у права і починає отримувати роялті від українських джерел, правила гри змінюються: - умова пільги: спадкоємець повинен не лише надати легалізований сертифікат резидентства, а й підтвердити статус бенефіціарного власника доходу. Без цього податковий агент не має права застосувати знижену ставку. Для клієнтів, чиї спадкоємці проживають у США чи ЄС, доцільно розглянути зміну моделі володіння. Передача прав ІВ на юридичну особу з чітким механізмом зміни контролю дозволяє замінити складну процедуру «спадкування ефемерних прав» на зрозуміле спадкування корпоративних прав (акцій). У багатьох юрисдикціях це забезпечує більш прогнозований податковий результат та безперервність бізнес-процесів. Класичний заповіт, складений за всіма канонами цивільного права, у 2026 році є лише першим кроком, який не гарантує автоматичного переходу контролю над цифровим капіталом. Оскільки нотаріальна система все ще адаптується до «нематеріальності» активів, тягар забезпечення спадкоємності лягає на плечі самого власника та його юридичного радника. Для того, щоб спадщина не перетворилася на набір недоступних даних або заблокованих акаунтів, необхідно вибудувати комплексний превентивний протокол, що складається з чотирьох рівнів захисту: Спадкування в епоху Digital — це не формальність, а складний інженерно-правовий процес. Власникам IT-компаній, авторам та інвесторам варто пам’ятати: те, що не можна потримати в руках, найлегше втратити. Своєчасний аудит нематеріальних активів, їх належна реєстрація та складання «цифрового протоколу» для спадкоємців — це єдиний шлях гарантувати, що ваші інтелектуальні зусилля продовжуватимуть працювати на вашу родину. Про автора: Дмитро Слободянюк — адвокат, PhD, керівник практики захисту інтелектуальної власності, керуючий партнер юридичної компанії RELIANCE, Юрист року Миколаївщини (2015), Молодий правник року (2016), Адвокат року 2020–2025 у практиках «Право інтелектуальної власності» та «Митне право», дійсний член Асоціації правників України, член Асоціації адвокатів України, почесний член Союзу юристів України, керівник Миколаївської обласної організації Союзу юристів України.
09 квітня 2026, 13:00