Цифри — річ уперта: 10 років інституту приватних виконавців, ключові індикатори успіху та європейський вектор реформи примусового виконання рішень

Рівно десять років тому, 2 червня 2016 року, Україна зробила рішучий крок у реформуванні системи примусового виконання рішень, ухваливши Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Цей документ зруйнував державну монополію та запровадив змішану систему виконання рішень, відкривши шлях для нової незалежної професії — приватного виконавця.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

До десятої річниці ухвалення цього Закону маємо можливість підбити певні підсумки та проаналізувати об’єктивні дані щодо ефективності роботи приватних виконавців за останні роки на тлі європейських стандартів.

Також п’ять років тому, у червні 2021 року, у першому читанні було ухвалено євроінтеграційний законопроєкт № 5660, який відкривав нові можливості для професії приватного виконавця та сфери примусового виконання рішень загалом. Однак повномасштабна війна стала на заваді подальшому руху та реалізації вектора розвитку, закладеного в цьому законопроєкті.

І наостанок: кілька тижнів тому відзначили рівно рік з ухвалення Дорожньої карти з верховенства права, яка є всеохоплюючим стратегічним документом, що визначає комплекс реформ у межах переговорного процесу щодо членства України в ЄС за переговорними Розділом 23 «Судова влада та основоположні права» та Розділом 24 «Юстиція, свобода і безпека». Цей документ є однією з ключових передумов відкриття офіційних переговорів про вступ України до ЄС у межах Кластера 1 «Основи процесу вступу до ЄС», що відкривається першим і закривається останнім. Його розробка та подальше виконання свідчать про готовність України відповідати стандартам ЄС, зміцнюють довіру з боку держав-членів та підсилюють статус України як надійного партнера. Сфера примусового виконання рішень визначена в Дорожній карті розділом 1.6 «Інші інституції / компоненти сектору правосуддя», в якому пунктом «Б» увага приділяється саме сфері виконання рішень.

Протягом усього строку діяльності приватні виконавці неодноразово доводили свою ефективність, яка продовжує зростати, як і довіра до професії приватників .

Щороку Асоціація приватних виконавців України за підтримки проєкту ЄС «Право-Justice» на підставі офіційної статистики, наданої Міністерством юстиції України, формує інфографіку щодо показників виконання, яку можна знайти на сайті АПВУ та яка яскраво ілюструє результати роботи інституту приватних виконавців в Україні й демонструє успішну реалізацію започаткованої реформи.

Тож запровадження інституту приватних виконавців мало на меті подолати хронічне невиконання судових рішень та знизити навантаження на державний апарат.

Одним із найцікавіших показників, на мою думку, є порівняння роботи державного та приватного секторів. Приватні виконавці сьогодні займають майже 1/5 ринку проблемної заборгованості (20%, або 471 млрд грн), при цьому забезпечуючи примусове виконання рішень на суму, вдвічі більшу в пропорційному відношенні, ніж державні виконавці.

Аналіз середніх показників ефективності лише підкреслює вагомість інституту приватного виконавця та його позитивний вплив на відсоток виконаних рішень на загальнодержавному рівні.

Так, у середньому один приватний виконавець повертає кредиторам більш ніж у 6 разів більше коштів, ніж його колега з ДВС. У 2025 році на одного державного виконавця в середньому припадало 5,6 млн грн стягнутих коштів, тоді як на одного приватного — 34,7 млн грн.

Загалом органами ДВС у 2025 році було стягнуто 17,17 млрд грн, тоді як значно менша кількість приватних виконавців стягнула 12,46 млрд грн.

Ефективність приватних виконавців продовжує стабільно зростати. Якщо у 2024 році один приватний виконавець фактично виконував у середньому 585 рішень, то у 2025 році цей показник сягнув 760 рішень. Попит на послуги приватників також стабільно зростає: у 2025 році до приватного сектору виконання було пред’явлено 535 483 документи на суму понад 149 млрд грн.

Цифри, які ми бачимо за результатами електронних аукціонів, беззаперечно доводять перевагу інституту приватних виконавців.

Реалізація арештованого майна є одним із найскладніших етапів виконання, проте саме тут приватні виконавці демонструють чудові результати. На електронних торгах ДП «СЕТАМ» у середньому один приватний виконавець продав майна на суму в 23 рази більшу (2 971 тис. грн), ніж один державний виконавець (126 тис. грн). Загалом приватні виконавці реалізували 950 лотів на суму понад 1 млрд грн, тоді як державні, яких значно більше, продали 4 022 лоти лише на 384 млн грн.

Аналогічна ситуація спостерігається і на земельних торгах АТ «Прозорро.Продажі». Приватними виконавцями продано у 2 рази більше земельних ділянок (2 182 проти 979 у ДВС) та стягнуто у 1,5 раза більше коштів (338,4 млн грн проти 223,9 млн грн відповідно).

Міжнародні експерти високо оцінюють роль приватних виконавців в Україні. У своєму звіті щодо оцінки ефективності системи виконання рішень міжнародний експерт Проєкту ЄС «Право-Justice» Массіміліано Блазоне зазначає, що приватні виконавці є важливим і ефективним чинником підвищення результативності всієї системи.

Попри те, що фактична кількість приватних виконавців становить лише близько 356 осіб порівняно з понад 3000 державних, їхній внесок у відновлення економіки, захист прав кредиторів та забезпечення верховенства права є колосальним. Європейська комісія з ефективності правосуддя (CEPEJ) та судова практика ЄСПЛ постійно наголошують, що ефективність судової системи оцінюється саме за тим, наскільки реально і швидко виконуються судові рішення.

Для подальшого наближення української системи до європейських стандартів експерти рекомендують:

Зрівняти мандати приватних і державних виконавців та розширити повноваження приватних виконавців, скасувавши наявні обмеження.

Запровадити об'єктивні Ключові показники ефективності (КПЕ) (наприклад, рівень успішності, час до першого платежу, показники успішності аукціонів), які дозволять оцінювати як ефективність, так і справедливість виконання рішень.

Залучати приватних виконавців до формування статистичної звітності через цифровізовані системи, що забезпечить незалежний моніторинг результатів.

Дорожня карта з верховенства права на цей рік визначає ще великий пласт роботи для уряду та парламенту. Зокрема, частина карти, яка стосується приватних виконавців та сфери примусового виконання рішень, на  IV квартал 2026 року передбачає розроблення та прийняття законів щодо посилення статусу та повноважень приватних виконавців шляхом забезпечення прозорості доступу до професії приватного виконавця, поступового розширення категорій рішень, які вони можуть виконувати, а також перегляду питань контролю та дисциплінарної відповідальності.

Тобто стратегічний документ встановлює, що нас очікують зміни не лише в частині цифровізації виконавчого провадження, а й продовжені реформування системи примусового виконання рішень.  І ми бачимо і по ринку проблемної заборгованості, і по цифрах у статистичних звітах, що рішення про розширення повноважень приватних виконавців, передачу більшої кількості категорій рішень у їхнє відання, зміну підходів до кваліфікаційного оцінювання та питань контролю давно назріли. Вони вже потребують невідкладного впровадження як на вимогу суспільства України та для підвищення ефективності виконання рішень на користь держави, так і на вимогу європейських партнерів.

Звісно, АПВУ вже сьогодні має готові рішення та пропозиції щодо виконання норм Дорожньої карти та покращення ефективності у сфері примусового виконання.    

Тож десять  років функціонування Закону, який дав старт професії приватного виконавця в Україні, довели правильність обраного реформаторського курсу. На відміну від державних колег, кількість приватних виконавців демонструє стійку тенденцію до зростання, а їхні послуги користуються дедалі більшим попитом. Цифри беззаперечно свідчать: конкуренція на ринку стягнення боргів генерує швидкість, якість та високу фінансову ефективність.

Майбутнє системи примусового виконання в Україні лежить у площині продовження  цифровізації процесів, впровадження європейських показників ефективності (CEPEJ) та усунення диспропорцій в повноваженнях на користь приватних виконавців, які вже сьогодні тягнуть на собі левову  частку роботи із забезпечення правосуддя.