Булінг у дитячому таборі: як кваліфікувати цькування поза школою

Літні канікули традиційно є періодом оздоровлення та відпочинку дітей у таборах. Проте замість безпечного середовища дитина може зіткнутися з проявами систематичного насильства та приниження гідності. Попри те, що у суспільній свідомості булінг зазвичай асоціюється виключно із закладами освіти, чинне законодавство та судова практика свідчать про поширеність цього явища в умовах дитячого табору. Де-факто булінг є, а покарати за нього «профільною» статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) виходить не завжди.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Суть одна, а визначень два: як різні закони по-своєму бачать булінг? На цей час є два нормативно-правові акти, які містять поняття булінгу.

18.12.2018 Законом України № 2657-VIII КУпАП був доповнений ст. 173-4 КУпАП «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу», який набрав чинності 19.01.2019. Так, ст. 173-4 КУпАП передбачає, що булінг (цькування) — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Назва цієї статті та диспозиція вказують на встановлення відповідальності за насильство між учасниками освітнього процесу.

06.10.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми». Відповідно до нього статтю 1 Закону України «Про охорону дитинства» доповнено поняттям «булінг (цькування)», під яким слід розуміти психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою щодо дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків. Цей Закон також виключив визначення булінгу із Закону «Про освіту» для того, щоб вивести це явище за межі суто освітнього середовища. Однак кореспондуючих змін до статті про булінг у КУпАП здійснено не було.

Фактично з’явилося два визначення терміна «булінг», які відрізняються між собою за ознакою систематичності, суб’єктами та наслідками.

Тож виникає проблема у тому, що учасники освітнього процесу та учасники одного колективу — не рівнозначні поняття. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту» учасниками освітнього процесу є здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» колектив — група з двох або більше осіб, які об’єднані (організовані) відповідно до законодавства з метою здобуття освіти, тренування, творчості, оздоровлення, відпочинку, лікування тощо та не перебувають між собою у трудових відносинах. Таким чином, група дітей у літньому чи зимовому таборі офіційно вважається колективом, але може не вважатися учасниками освітнього процесу.

Як бачимо, «учасники одного колективу» є ширшим поняттям та можуть охоплювати не тільки освітній процес, а й інші, не пов’язані з освітою, напрями — оздоровлення, відпочинок тощо. Натомість ст. 173-4 КУпАП зосереджена виключно на освітній діяльності. Це створює проблеми під час правозастосування, адже відповідальність може наставати не за будь-які діяння, а тільки за ті, які визначені адміністративними правопорушеннями відповідно до КУпАПу.

Як суди карають за цькування поза школою?

За буквального тлумачення ст. 173-4 КУпАП вищеописані форми насильства можуть відбуватися виключно між учасниками освітнього процесу. Це впливає на неможливість кваліфікації булінгу у тих закладах, які з освітнім процесом не пов’язані, але у яких перебувають діти. На практиці це призводить до того, що замість складення протоколу за ст. 173-4 КУпАП складають протокол за ст. 184 КУпАП.

Так, у справі № 759/15982/24, яку розглядав Святошинський районний суд міста Києва, малолітня особа 2013 р. н. під час відпочинку в дитячому таборі в м. Самборі Львівської області разом із подругами цькувала малолітню 2016 р. н. (обзивали, будили вночі, знущалися та знімали все це на відео, принизливо коментуючи). У постанові відсутні деталі цькування, втім потерпіла надала суду відеозаписи на диску (папка «Video», а в ній сім файлів), які містять відверті сцени булінгу малолітньої. Суд визнав матір кривдниці винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2025 у справі № 308/11944/25 розглянуто випадок, коли малолітня дитина в період з 17.06.2025 до 20.06.2025, перебуваючи в обласному оздоровчому Закарпатському санаторії «Малятко», висловлювалася щодо іншої малолітньої дитини образливими словами та пошкодила її дитячу іграшку. На одного з батьків малолітнього складено протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов’язків. Причиною нескладення протоколу за ст. 173-4 КУпАП (булінг (цькування) учасника освітнього процесу) було те, що відповідно до укладеного договору Обласний оздоровчий Закарпатський санаторій «Малятко» надавав замовнику послуги із санаторно-курортного лікування. Зазначеним договором освітній процес під час санаторно-курортного лікування не передбачено. Тобто цей санаторій не є закладом, який надає освітні послуги.

Водночас судова практика демонструє й інший підхід. В окремих випадках складають протокол за ст. 173-4 КУпАП за цькування дитини у таборі, розглядаючи його як частину ширшого освітнього процесу.

Наприклад, у справі № 753/10817/25, яку розглядав Дарницький районний суд м. Києва. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, з січня 2025 року по 19 квітня 2025 року неповнолітній, учень 8-А класу, вчиняв дії психологічного та фізичного насильства, що полягали у стусанах, триманні, образливому чіплянні, вигадуванні образливих прізвиськ щодо неповнолітнього, учня 8-А класу, у приміщенні ліцею. У зв’язку з тим, що неповнолітній не досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, до відповідальності притягується його мати за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Під час засідання було встановлено, що булінг щодо учня тривав і під час перебування дітей у таборі протягом березня-квітня 2025 року. Адвокат зазначав, що події у таборі не повинні братися до уваги, оскільки в той час діти не були учасниками освітнього процесу відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту». Однак суд відхилив ці доводи та взяв до уваги норми Закону України «Про охорону дитинства», Порядок реагування на випадки булінгу (цькування), затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646. Суд визнав матір винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП. Це рішення також встояло в апеляції.

Вищевказана постанова не містить інформації про те, який саме це був табір, чи охоплювався він освітнім процесом, а також про адресу цього табору. Також про булінг у таборі не було зазначено у формулюванні фабули протоколу.

Потрібно врахувати, що булінг розпочався ще під час навчання однокласників у ліцеї, а епізоди цькування в таборі (березень-квітень 2025 року) хронологічно перебували всередині загального періоду вчинення правопорушення, визначеного у протоколі з січня по 19 квітня 2025 року. Також мати потерпілого ініціювала розгляд справи безпосередньо через адміністрацію ліцею. Оскільки заява була подана директору закладу, це запустило офіційний механізм реагування в межах освітнього середовища: директор видав наказ про проведення розслідування та скликав комісію з розгляду випадків булінгу. Це дозволило суду трактувати табірні події не як окремий інцидент на відпочинку, а як складову частину єдиного, тривалого процесу цькування, розслідування якого проводилося вже закладом освіти.

У цій справі було складено ще один протокол на матір іншого кривдника (Дарницький районний суд міста Києва, справа № 753/11438/25). Суд першої інстанції визнав матір винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП. В апеляційній скарзі мати теж звертала увагу, що перебування учнів у таборі для відпочинку наприкінці березня — на початку квітня 2025 року не охоплюється поняттям «освітній процес». Однак апеляційний суд ці доводи теж не врахував та зазначив, що у встановлений суддею період такі дії були вчинені у приміщенні навчального закладу. Втім, і в цій справі не конкретизовано вид табору, його адресу та чи був взаємозв’язок з освітнім процесом. Апеляційний суд частково задовольнив скаргу в частині заміни покарання та виключення вказівки на винуватість матері у вчиненні адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищевикладене, слід констатувати наявність колізії у сфері протидії булінгу поза межами школи. Хоча Закон України «Про охорону дитинства» у редакції від 06.06.2024 вже оперує універсальним поняттям «колектив», що прямо включає групи для оздоровлення та відпочинку, стаття 173-4 КУпАП залишається «заручницею» терміна «освітній процес».

Це призвело до формування неоднозначної судової практики, де кваліфікація залежить не від суті діяння, а від юридичного статусу закладу.

1. Складення на одного з батьків адміністративного протоколу за ст. 184 КУпАП як «неналежне виконання батьківських обов’язків» у випадку, якщо булінг відбувався у таборі, не пов’язаному з освітнім процесом.
2. Складення адміністративного протоколу за ч. 3 або ч. 4 ст. 173-4 КУпАП як булінг, якщо табір є частиною діяльності закладу освіти або епізоди цькування в таборі між однокласниками хронологічно перебували всередині загального періоду вчинення правопорушення.

Без відповідних змін до ст. 173-4 КУпАП така практика залишатиметься та матиме негативні наслідки, адже підміна статті не дає змоги належним чином об’єктивно виявляти булінг, реагувати на нього, застосовувати відповідні програми для кривдників. Лише гармонізація КУпАП із новими нормами про охорону дитинства дозволить забезпечити дітям належний рівень захисту незалежно від того, де саме вони перебувають: у шкільному класі чи в загоні дитячого табору.