В умовах економічної кризи та війни втручання держави у майнову сферу бізнесу стає особливо чутливим. Руйнування інфраструктури, зниження інвестицій та нестабільність ринку посилюють ризики для підприємців. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! На цьому тлі зростає кількість випадків зловживань і тиску з боку органів контролю — блокування рахунків, арешти активів часто паралізують діяльність компаній та несуть не лише фінансовий, а й репутаційний ризик. У таких реаліях практика ЄСПЛ набуває особливої ваги: вона допомагає захищати бізнес від свавільного втручання держави й нагадує, що навіть під час війни діють принципи законності, пропорційності та справедливого балансу. Його практика дає українському бізнесу аргументи для захисту як у національних судах, так і на міжнародному рівні. У зв’язку з цим особливої уваги заслуговують ключові рішення ЄСПЛ, які доцільно використовувати для посилення правових позицій сторони захисту у справах, що стосуються найбільш вразливих сфер — податкової, фінансової, дозвільної та корпоративної. 1. Податкові стягнення та санкції Yukos v. Russia (2011) Податкові санкції проти компанії призвели до її банкрутства. ЄСПЛ визнав: навіть боротьба з ухиленням від податків не може виправдовувати надмірних заходів, що фактично знищують бізнес. Business Support Centre v. Bulgaria (2010) Незаконне стягнення ПДВ і конфіскація коштів без правової основи – порушення принципу законності. S.A. Dangeville v. France (2002) Компанія сплатила ПДВ всупереч праву ЄС. Відмова відшкодувати переплату – порушення справедливого балансу. Висновок: податкові заходи допустимі лише тоді, коли вони законні та пропорційні. Репресивні штрафи чи незаконні стягнення це порушення Конвенції. 2. Ліцензії, дозволи та регуляторні обмеження Pine Valley Developments v. Ireland (1991) Скасування дозволу на забудову зруйнувало бізнес-плани компанії. ЄСПЛ визнав це втручанням у право власності. Beyeler v. Italy (2000) Держава обмежила продаж картини, але не надала адекватної компенсації. ЄСПЛ встановив порушення Конвенції. Holy Monasteries v. Greece (1995) Конфіскація земель, що використовувалися для господарської діяльності монастирів, була визнана непропорційною. Висновок: ліцензії, дозволи та право на комерційне використання активів визнаються ЄСПЛ як «майно». Їх скасування без компенсації – порушення. 3. Приватизація, договори та арбітраж Zlinsat v. Bulgaria (2006) Скасування приватизаційного контракту на готель – незаконне втручання у майнові права. BTS Holding v. Slovakia (2022) Відмова судів виконати арбітражне рішення ICC проти державного органу – порушення права власності. Висновок: контракти, приватизаційні угоди та арбітражні рішення – це майнові інтереси, які охороняє Конвенція. 4. Нерухомість і земля Sporrong and Lönnroth v. Sweden (1982) Тривала заборона на забудову без компенсації – порушення пропорційності. Scordino v. Italy (2006) Затримка у виплаті компенсації за експропріацію землі – порушення Конвенції. Висновок: у випадках експропріації чи обмеження права власності на землю держава зобов’язана забезпечити своєчасну та адекватну компенсацію. 5. Інтелектуальна власність та нематеріальні активи Safarov v. Azerbaijan (2022) Вперше ЄСПЛ визнав: авторське право (IP) є «майном» у сенсі Конвенції. Неефективний захист авторських прав - втручання у власність. Висновок: для сучасного бізнесу інтелектуальна власність охороняється так само як фізичні активи. Підсумовуючи визначене, практика ЄСПЛ демонструє: держава не має права «знищувати бізнес» під приводом кримінального переслідування чи публічного інтересу. Кожне втручання має бути законним, виправданим і пропорційним. Право власності бізнесу — це фундаментальне право, яке охоплює як матеріальні активи (нерухомість, гроші, обладнання), так і нематеріальні (ліцензії, корпоративні права, інтелектуальна власність). Надмірні санкції, тривалі арешти, свавільні податкові стягнення чи скасування контрактів — це не просто порушення бізнес-прав, а й підстава для міжнародного захисту. ЄСПЛ захищає баланс: навіть держава, діючи в інтересах боротьби зі злочинністю чи забезпечення фінансової стабільності, не може «знищувати» бізнес такими заходами. Для українських підприємців ці прецеденти — це не лише теорія, а додатковий інструмент захисту для бізнесу, вона дозволяє не лише захистити активи, а й формувати цивілізовані стандарти взаємодії між державою та підприємцями.
10 жовтня 2025, 13:16