Договірні епюри, колізійне тертя, судова інерція – схоже, такі терміни вже скоро стануть буденними у вжитку юристів нового покоління. А їхня нова назва – юридичні інженери – змінить традиційний підхід до юриспруденції як до консалтингового бізнесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Таке враження склалось від одного з перших європейських хакатонів юридичних інновацій, який відбувся 7-9 лютого в Берліні. Технологічність атмосфери створювало вже те, що протягом часу, відведеного для знайомств, учасники хакатону спочатку представляли один одному свої інноваційні розробки, а лише потім розповідали про юридичну практику, якою займаються у своїх країнах.
Це наштовхує на думку, що курс на індустріалізацію юридичних послуг взято. Підтвердженням цьому є те, що одним з напрямків хакатону було обрано автоматизацію юридичного бізнесу.
Не дивно і те, що саме цей напрямок найбільше цікавив партнерів кількох юридичних компаній з Англії та Ірландії. Вони виступили головними драйверами напрямку індустріалізації, ділилися своїми проблемами в управлінні компанією, комунікації з клієнтами та раціональному управлінні робочим часом. Вони, як колишні власники мануфактур, вже задивляються у бік машин, які допоможуть автоматизувати й стандартизувати процеси в їхніх юридичних компаніях.
Наступна категорія – договірні юристи. Проводячи сотні годин перед монітором комп’ютера, вони втомилися від вичитування схожих текстів настільки, що до хакатону встигли розібратися в таких технологіях штучного інтелекту як Data Science та Machine Learning. На сесії з брейнстормінгу розмальовували стіни ідеями про те, як ці технології допоможуть в аналізі контрактів і звільненні їх від «договірного ярма».
Третя секція – блокчейн. Практика склалася так, що велика частина правовідносин зводиться до вирішення питання довіри між сторонами через посередництво адвоката. З появою технології блокчейн в юридичному світі з’явилась можливість досягти консенсусу в мережі, виключаючи будь-які ризики шахрайства та необхідність третьої сторони-посередника. На сьогодні ця технологія настільки переконлива, що дозволяє укладати контракти без будь-яких кодексів і створювати організації, які здатні самостійно виконувати такі контракти та виплачувати дивіденди своїм бенефіціарам.
Команда з України об’єдналась навколо ідеї чат-бота, який допомагає споживачам захистити їхні права у випадку порушень. Її учасники – Валентин Півоваров, CEO lexnet.io, CIO Juscutum, Дмитро Форемний, агент Гаазького інституту інновацій у праві, Нестор Дубневич, CEO Bot.Lawyer, об’єднавши експертизу маркетингу технологічних проектів, дослідження ринку авторитетною європейською установою та вміння створювати роботизовані продукти без програмування, пройшли два дні «інноваційної кузні» й поряд з іншими 11-ма командами запітчили проект.
Ім’я бота – ConsumeRanger. На момент презентації він існував у месенджері Телеграм і вже міг вислухати всі скарги покупця товару чи послуги, ображеного інтернет-магазином. Проект відзначили судді, серед яких були представник NextLawLab (інноваційного відділу міжнародної юридичної компанії Dentons), агент Європейського венчурного фонду EarlyBirds, сінгапурський бізнес-ангел і CEO Berlin Blockchain Hub. Пітчинг отримав багато позитивних відгуків за свою емоційність та яскраву презентацію.
Підсумовуючи, складається враження, що новини зі світу четвертої промислової революції, коли роботи підшукують юридичну практику, готують і відправляють претензії та скарги, а також можуть з 70% точністю передбачити суддівське рішення, здаються не таким вже далеким майбутнім в юридичній буденності. Щоб вчергове не розвивати тему футуристичного майбутнього юридичної професії, хочеться відзначити, що юридичні інженери – це ті «пілігрими» інновацій, які першими «хакнуть» право, переклавши рутинну роботу на автоматизовані інформаційні системи.