Упродовж тривалого часу питання адаптації національного законодавства України розглядалося в контексті виконання Україною Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом — і в такій парадигмі воно часто продовжує розглядатися й надалі. Водночас 23 червня 2022 року, коли Україна офіційно отримала статус кандидата на членство в ЄС, відбулася системна зміна підходів до євроінтеграційних процесів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Забезпечення повної відповідності замість наближення
У межах Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом відбувалося наближення (legal approximation) законодавства України до актів ЄС — переважно шляхом внесення змін до національного законодавства. Водночас йшлося про імплементацію конкретних актів у сферах, визначених Угодою. Натомість як держава-кандидат на членство в Європейському Союзі Україна повинна поступово досягти повної відповідності національного законодавства acquis ЄС в усіх сферах. Водночас ідеться про досягнення повної відповідності як нормативним актам, що є обов’язковими (установчим договорам ЄС, директивам, регламентам та імплементаційним актам до них), так і документам, що мають політичний або стратегічний характер.
Директиви та регламенти: в чому різниця?
Основними типами актів ЄС, які необхідно імплементувати, є директиви та регламенти. Обидва типи документів є нормативно-правовими актами і є обовʼязковими для дотримання державами-членами. Своєю чергою директиви спрямовані на закріплення спільних цілей політик ЄС у певній галузі та мінімальних вимог, яких необхідно досягти. Водночас вони не встановлюють конкретних механізмів досягнення таких цілей, які визначаються державами-членами самостійно в національному законодавстві в процесі внесення змін до нього з метою забезпечення відповідності директиві (транспозиції директиви). Регламенти натомість спрямовані на гармонізацію не лише цілей політик, але і механізмів їх досягнення, та не потребують транспозиції у національне законодавство — проте можуть вимагати прийняття національних актів, спрямованих на реалізацію окремих положень. Такі випадки зазвичай прямо передбачені регламентом.
На момент вступу до ЄС у частині директив Україна повинна мати чинне законодавство, що відповідає відповідним директивам, а в частині регламентів — бути готовою до прямого застосування відповідних регламентів ЄС із дня вступу, якщо інша дата не передбачена безпосередньо в Договорі про приєднання до ЄС. Проте це не означає, що на сьогодні Україна не повинна прагнути забезпечення відповідності національного законодавства регламентам ЄС: по-перше, часто їх виконання потребує існування розгалуженої інфраструктури (як, наприклад, цього вимагають Регламент 2023/1542 про батареї та відпрацьовані батареї та Регламент 2025/40 про паковання та відходи паковання), роботу над створенням якої необхідно вести вже сьогодні; по-друге, важливо у контексті переговорів про вступ демонструвати прогрес в адаптації законодавства, що на практиці потребує імплементації як директив, так і регламентів.
Переговорний процес: де Україна зараз?
Починаючи з 2020 року переговорний процес щодо вступу до ЄС відбувається за новою методологією, яка передбачає організацію переговорів за шістьма тематичними кластерами, до яких, своєю чергою, об’єднані переговорні розділи. Цього року Україна завершила процедуру офіційного скринінгу (тобто перевірки відповідності національного законодавства законодавству ЄС), на основі якого Європейська комісія готує скринінгові звіти. Щодо України — станом на сьогодні такі звіти частково готові, частково перебувають на стадії фіналізації. Матеріали офіційного скринінгу лягають в основу переговорних позицій (в Україні на сьогодні затверджені переговорні позиції за Кластерами 1 «Основи», 2 «Внутрішній ринок», 3 «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання» та 6 «Зовнішні відносини» та ведеться інтенсивна робота над переговорними позиціями за Кластером 4 «Довкілля та стале з’єднання» та Кластером 5 «Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості»). Також вони є основою для Національної програми з адаптації національного законодавства до acquis ЄС (наразі розробляється) — програмного документа, що визначає основні заходи з приведення у відповідність національного законодавства зі строками їх виконання. На політичному рівні Україна прагне до забезпечення повної транспозиції законодавства ЄС до кінця 2027 року.
Європейська комісія на основі оцінки прогресу реформ та рівня узгодженості національного законодавства із законодавством ЄС визначає готовність держави до відкриття переговорів за кожним із переговорних кластерів. Водночас рішення про відкриття кластера ухвалює Рада Європейського Союзу, тобто всі держави-члени одноголосно. При цьому Кластер 1 «Основи» має бути відкритим першим та закритим останнім. Станом на сьогодні Європейська комісія підтвердила готовність України до відкриття Кластерів 1, 2 та 6 («Основи», «Внутрішній ринок» і «Зовнішні відносини»). Водночас наразі відкриття Кластера 1 (а отже, і всіх наступних) заблоковане Угорщиною.
Що робити бізнесу, що не готовий до імплементації законодавства ЄС?
Порівняно з попередніми хвилями розширення і Україна, і ЄС ставлять амбітні цілі щодо строків адаптації національного законодавства до acquis ЄС та завершення переговорів, що іноді викликає занепокоєння в бізнесу щодо його готовності дотримуватися вимог європейського законодавства на практиці у встановлені строки.
Варто зазначити, що як у межах національного законодавства, так і в ході переговорного процесу можуть бути передбачені перехідні періоди для практичної підготовки до застосування законодавства. Так, якщо держава-кандидат розуміє, що виконання вимог європейського законодавства на момент вступу до ЄС потребує значних капіталовкладень або створення нової інфраструктури, у межах переговорів можуть бути запропоновані перехідні періоди — додатковий час після дати вступу, необхідний для практичної імплементації відповідних норм. Водночас такі перехідні періоди мають бути чітко визначеними та обґрунтованими. Зважаючи на це, реальному сектору необхідно вже зараз усвідомлювати ступінь своєї готовності до імплементації європейського законодавства та чітко комунікувати свої потреби в додаткових перехідних періодах. Водночас ідеться не про абстрактні запити чи констатацію неготовності, а про визначення конкретного плану дій для досягнення відповідності законодавству ЄС, а також про розрахунок часу та інвестицій, необхідних для його реалізації.
Іншим важливим моментом є те, що європейське законодавство не є сталим і постійно змінюється, що, серед іншого, часто передбачає проведення публічних консультацій. Для міжнародного бізнесу, а також для українських компаній і асоціацій, зареєстрованих у Реєстрі прозорості ЄС, такі обговорення є шансом донести свою позицію ще на етапі формування політики на рівні Європейського Союзу.
Потрібно підкреслити, що юридичний та консалтинговий бізнес відіграє важливу роль у супроводі компаній під час адаптації до стандартів ЄС. Юридичні та консалтингові радники дедалі частіше виступають не лише консультантами з відповідності, а й стратегічними партнерами — допомагаючи оцінювати регуляторні ризики, готувати обґрунтовані запити на перехідні періоди та брати участь у формуванні позицій сектору на рівні ЄС. Завдяки такій експертизі перехід до стандартів ЄС стає для українських компаній не лише обов’язком, а й можливістю зміцнити конкурентоспроможність і стратегічно планувати розвиток.
Попри політичні та безпекові виклики, Україна продовжує свій шлях до членства в Європейському Союзі. Для приватного сектору розуміння цих процесів є важливим не лише з погляду пасивної підготовки до майбутнього регулювання, а й з огляду на можливості активного залучення до його формування.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження»