18 березня 2019, 11:47

Економічна зброя масового знищення: відповідальність за порушення санкцій США

Опубліковано в №11 (665)

Іван Божко
Іван Божко «Ілляшев та Партнери, ЮФ» адвокат

Санкційний режим США відомий в усьому світі своїм всеосяжним та екстериторіальним характером, а його ефективність важко поставити під сумнів. Одним з механізмів, покликаних підтримувати подібний авторитет введених державою обмежувальних заходів, є низка норм, які передбачають відповідальність за порушення санкцій.

Ключову роль у сфері застосування санкційного законодавства США (в тому числі формування списків осіб, на яких накладаються санкції) та нагляду за його дотриманням відіграє Управління з контролю за іноземними активами (Office of Foreign Assets Control або OFAC) Міністерства фінансів США. Саме цей орган займається розслідуванням фактів порушень та накладенням штрафних санкцій на осіб, які брали участь у заборонених господарських операціях.

У разі виявлення Управлінням з контролю за іноземними активами деяких фактів або наявності у нього обґрунтованих підстав вважати, що певна особа порушує положення того чи іншого санкційного режиму, прийнятого США, процедура притягнення до відповідальності розпочинається з направлення директором Управління «попереднього повідомлення» особі, яка підозрюється у порушенні санкційних норм.

У зазначеному документі має бути наведений зміст порушення, у допущенні якого підозрюється особа, її права у цій процедурі, а також запропонована до сплати сума штрафу.

Після надходження попереднього повідомлення особа-отримувач має 60 днів, щоб викласти свої заперечення проти такого звинувачення або визнати факт вчинення порушення (якщо отримувач визнає вчинення порушення санкцій, то він може викласти свої доводи щодо того, чому сума штрафу має бути зменшена або взагалі не повинна сплачуватися).

У разі недосягнення домовленості щодо врегулювання претензій або спростування отримувачем попереднього повідомлення факту порушення санкцій директор Управління з контролю за іноземними активами складає повідомлення про накладення штрафу. Після надходження такого повідомлення отримувач має лише 30 днів, щоб обрати одну з опцій: сплатити штраф або направити судді з адміністративних справ запит на слухання з цього приводу. Якщо повідомлення про накладення штрафу залишається без відповіді або відповідь не буде надана у встановлений строк, то Управління з контролю за іноземними активами розпочинає процедуру стягнення штрафу.

У процесі визначення розміру штрафу велике значення має той факт, що відбулося раніше: Управління з контролю за іноземними активами встановило наявність порушення особою санкцій США або особа самостійно проінформувала OFAC про допущене нею порушення, до того як цей орган направив попереднє повідомлення. Не менш важливою в цій процедурі є співпраця особи з Управлінням у формі вчасного надання змістовної відповіді на попереднє повідомлення та копій запитуваних документів, що також може вплинути на зменшення розміру штрафу.

Дуже поширеною практикою є укладання угод про врегулювання претензій, якими сторони погоджують розміри штрафів, що підлягають накладенню за порушення санкцій. Ініціаторами їх укладення може виступати як директор Управління, так і отримувач попереднього повідомлення. Як правило, розміри штрафів за порушення санкцій, що визначаються угодами, значно нижчі від тих, які були б накладені за умови дотримання формальної процедури притягнення до відповідальності. Процедура проведення переговорів з приводу укладання угоди не створює для отримувача попереднього повідомлення жодних ризиків, адже якщо угоду не було затверджено, то будь-які відомості та факти, встановлені у процесі перемовин, не є преюдиційними та не можуть бути використані Управлінням в цій або будь-якій іншій адміністративній процедурі.

Водночас, подаючи пропозицію про укладення угоди, порушник, за умови прийняття пропозиції Управлінням, відмовляється від будь-яких слухань щодо цього питання (в тому числі в суді), подання доводів і правових висновків, а також від подальшого перегляду такої угоди в судовому порядку. Підписання угоди про врегулювання претензій юридичною особою має наслідком те, що її представники (члени Наглядової ради, юридичні радники, керівники) також втрачають права, від яких відмовився порушник.

Види відповідальності

Законодавство США передбачає одразу декілька видів відповідальності за порушення введених державою санкцій, які відрізняються залежно від положень конкретної санкційної програми.

Насамперед, це відповідальність, передбачена розд. 206 Закону про економічні повноваження у випадку міжнародних надзвичайних ситуацій (International Emergency Economic Powers Act або IEEPA), за недотримання вимог актів Управління з контролю за іноземними активами. Цією нормою надається можливість притягнення осіб, винних у порушенні санкцій США, до цивільно-правової відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого підлягає щорічному перегляду згідно з Федеральним Законом про інфляційні коригування цивільно-правових санкцій 1990 р. (Federal Civil Penalties Inflation Adjustment Act). Щодо конкретних цифр, то сьогодні розмір такого штрафу (враховуючи інфляційні коригування) складає суму, що не повинна перевищувати 295 141 доларів США або подвійного розміру суми трансакції, яка була здійснена з порушенням санкцій США (залежно від того, яка з цих сум є більшою).

Окрім цивільно-правової відповідальності, вищезазначена норма передбачає можливість притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які умисно здійснюють порушення санкційного режиму, вчиняють спроби його порушити, вступають у змову, допомагають або підбурюють до цього. За подібні дії винній особі (фізичній або юридичній) може бути призначено покарання у вигляді штрафу на суму, що не перевищує 1 млн доларів США, а якщо це фізична особа — позбавлення волі на строк до 20 років (у тому числі з можливістю одночасного застосування штрафу).

Ще одним актом, який передбачає відповідальність за порушення окремих санкцій, введених США (зокрема, щодо Куби), є Закон про торгівлю з ворожими державами (Trading with the Enemy Act або TWEA), прийнятий у 1917 р. Цей Закон наділяв Президента США спеціальними повноваженнями у сфері контролю та обмеження будь-яких торговельних зв'язків між США та супротивниками під час війни. Положення цього Закону передбачають відповідальність у вигляді штрафу на суму до 1 млн доларів США для юридичних осіб та до 100 тис. доларів США для фізичних осіб або позбавлення волі на строк до 10 років (з можливістю одночасного застосування штрафу).

Серед суб'єктів, які можуть бути притягнуті до відповідальності, посадові особи компаній, директори або агенти, які були обізнані про порушення чи обходження санкцій. Окрім того, передбачається конфіскація коштів та/або іншого майна (цінні папери, судна, обладнання тощо), яке було використане з порушення санкцій США. На додаток Міністр фінансів США на особу, яка порушує спеціальні ліцензійні умови або норми, видані на підставі TWEA, може накласти штраф у розмірі до 86 976 доларів США.

Однак це не вичерпний перелік видів відповідальності, до яких може бути притягнуто особу за діяльність, що порушує санкційні обмеження, введені США. Зокрема, додаткову цивільно-правову та кримінальну відповідальність може бути покладено за складання і використання офіційних документів, що містять недостовірну інформацію (щодо джерела походження товарів/послуг/коштів або їх кінцевого отримувача) тощо.

Для того щоб краще зрозуміти, як на практиці реалізується механізм притягнення до відповідальності за порушення та обходження санкцій, можна навести конкретні суми штрафних санкцій. Вже за цей рік Управління з контролю за іноземними активами наклало 4 штрафи на загальну суму понад 7 млн доларів США. Суми подібних штрафів дуже відрізняються з року в рік. Наприклад, у 2018 р. — 71,5 млн доларів США, у 2017 р. — 119,5 млн доларів США, у 2016 р. — 21,6 млн доларів США.

Здавалося б, значні суми, проте вони бліднуть у порівнянні зі штрафами-рекордсменами, накладеними на низку таких міжнародних фінансових корпорацій як BNP Paribas SA (2014 р.) на суму 963,6 млн доларів США, ING N. V. Bank (2012 р.) на суму 619 млн доларів США, Credit Suisse AG (2009 р.) на суму 536 млн доларів США., HSBC Holdings plc (2012 р.) на суму 375 млн доларів США, Credit Agricole (2015 р.) на суму 329,5 млн доларів США та ін.

Як можна зрозуміти із зазначених положень законодавства США, вказані суми штрафів є пропорційними до розміру трансакцій, здійснених з порушенням санкцій, введених США. При цьому варто зауважити, що у наведених прикладах фінансові корпорації самі зверталися до Управління з контролю за іноземними активами з повідомленнями про допущені ними порушення, що зараховувалося як пом'якшувальна обставина під час визначення розмірів штрафів, тобто в іншому випадку суми могли бути значно більшими.

Чинники, що впливають на розміри штрафів

У процесі розгляду справ про порушення та/або обходження санкцій Управління з контролю за іноземними активами враховує низку чинників, які в результаті впливають на розмір штрафних санкцій, що будуть застосовані до порушника.

Прикладами обтяжувальних обставин можуть слугувати такі:

  • умисне порушення санкційного режиму;
  • розробка схем, спеціально спрямованих на обходження санкцій;
  • недбале ставлення до виконання вимог санкційного законодавства, всупереч очевидним індикаторам ризику трансакції;
  • обізнаність про те, що господарська операція здійснюється з підсанкційними товарами/послугами;
  • надання значних економічних вигод підсанкційному суб'єкту (в тому числі іноземній державі, що потрапила під санкції), внаслідок вчинення з ним господарської операції;
  • відсутність в особи-порушника при веденні господарської діяльності комплаєнс-програми під час проведення операцій з високим санкційним ризиком;
  • вчинення дій, спрямованих на приховування або фальсифікацію даних, пов'язаних з операціями, що порушують санкційний режим.

Серед пом'якшувальних обставин можна відзначити такі:

  • відсутність подібних порушень за попередні 5 років ведення господарської діяльності або власне повідомлення Управління з контролю за іноземними активами про порушення санкційного режиму;
  • приналежність компанії-порушника до малого бізнесу за законодавством США;
  • вжиття порушником значного обсягу заходів, спрямованих на встановлення обставин, що послугували причиною порушення (наприклад, проведення внутрішнього розслідування в компанії);
  • впровадження санкційної комплаєнс-політики на підприємстві (прийняття спеціальних внутрішніх інструкцій, призначення спеціалістів, що відповідають за дотримання санкційної політики в компанії, проведення спеціальних тренінгів для працівників компанії, впровадження «гарячої лінії» для повідомлення керівництва компанії про санкційні порушення тощо);
  • співпраця з Управлінням з контролю за іноземними активами, в тому числі надання усього обсягу запитуваної інформації, відповідей на всі запити у найкоротші строки та в найбільш ефективний спосіб;
  • заборонені (підсанкційні) операції складають незначну частину в структурі господарської діяльності порушника.

Окрім притягнення до цивільно-правової та кримінальної відповідальності, до порушників можуть вживатися інші заходи впливу. Зокрема, за певних умов їх можуть безпосереднього вносити до санкційних списків, що фактично матиме наслідки у вигляді повного припинення будь-якої господарської діяльності такого підсанкційного суб'єкта або втрати можливості розпоряджатися власними активами. Все це свідчить про те, що законодавством США передбачений достатньо широкий арсенал заходів примусу, покликаних забезпечити дотримання санкцій, а їх суворість є одним з тих чинників, що зумовлюють дієвість введених обмежувальних заходів.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати