 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Після вступу України до Світової організації торгівлі (далі – СОТ) та підписання Угоди про асоціацію з ЄС перед українськими товаровиробниками відкрились нові можливості доступу до європейського ринку.
Для інтеграції на внутрішній ринок ЄС Україна повинна орієнтуватися на європейські стандарти, адже основні перешкоди у торгівлі з країнами – членами ЄС полягають у вимогах до безпечності та якості продукції, її характеристиках, процедурах оцінки відповідності технічним регламентам, тощо.
Серед усіх галузей сільське господарство має пріоритетний потенціал для розвитку міжнародної торгівлі. Щодо сільськогосподарських експортерів, то адаптація свого виробництва до стандартів ЄС - це лише перші кроки, які потрібно подолати.
Серед нагальних проблем, які нині мають вирішити підприємці слід виокремити такі:
- відсутність фінансової допомоги з боку держави (дотації і програми підтримки);
- нерозвинена інфраструктура, що призводить до збільшення вартості виробництва, високих втрат продукції під час транспортування або зберігання;
- корумповані та занадто довгі митні процедури;
- невідшкодування ПДВ експортерам;
- невідповідність продукції європейським стандартам.
Також проблеми можуть виникнути із модернізацією, переоснащенням виробничих можливостей підприємств. Зрозуміло, що чим складніша галузь виробництва, тим складнішими будуть процеси її оновлення.
Проте це навіть не проблема, а рушійна сила. Для кожної розвиненої країни потрібно нарощувати обіги виробництва, щоб конкурувати та виробляти якісну продукцію не тільки на внутрішньому, а й міжнародних ринках.
Для прикладу одним із найважливіших моментів, який розглядають між Україною та Євросоюзом, є саме тарифна політика.
Під вільною торгівлею традиційно розуміють скасування імпортних тарифів і квот на торгівлю товарами. Як відомо, сільськогосподарські товари були винятком в угодах про вільну торгівлю Європейського Союзу, що пов'язано із забезпеченням положень Спільної аграрної політики (ЄС).
Серед усіх галузей сільського господарства найвразливішою є галузь тваринництва. Сьогодні ця галузь під загрозою зникнення, оскільки не має дотацій з державного бюджету на збереження та утримання молодняку великої рогатої худоби, а також існування високого експортного мита на продаж продукції тваринництва.
Наприклад, згідно з Законом України «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину» було встановлено 50% експортного мита. Після прийняття цього Закону вітчизняні м’ясокомбінати зі свого боку просто не мали змоги конкурувати на міжнародному ринку, вже не говорячи про закупівлю худоби у населення за вищою ціною, оскільки у такому випадку їхня діяльність була би збитковою.
Після вступу України до СОТ з 50% експортне мито знизилося до 25%. Це стало позитивним чинником для галузі тваринництва, але не настільки, щоб відкрити додаткові канали реалізації вирощеної худоби.
Сьогодні галузь виживає лише за рахунок виробництва молока. За оцінкою експертів вона може бути конкурентною, якщо мито знизиться до 5%.
У зв’язку з цим, до Верховної Ради України було внесено законопроект №3654 «Про внесення змін до Закону України "Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину" (щодо диференціації ставок), який передбачає зниження цього мита до рівня 5%. Однак голосування щодо нього було повністю провалено.
Дуже важливо, щоб перед прийняттям важливих для бізнесу законопроектів проводились консультації з їхніми представниками. Результативніше це робити через профільні асоціації, пов’язані з певною галуззю, а не просто необдумано крокувати, заганяючи підприємців у глухий кут.
Також після прийнятих 28 грудня минулого року змін до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Податкового кодексу України було скасовано відшкодування ПДВ при експорті сільгосппродукції, яка користується широким попитом на міжнародному ринку.
Але давайте не забувати, що сьогодні українська економіка перебуває на стадії спаду. У нас колосальний дефіцит держбюджету, а Уряд фактично запровадив експортне мито на зерно, яке серйозно вдарило по аграріях. Що вже говорити про міжнародну торгівлю, коли за вироблену продукцію виробнику не повертають ПДВ, яке було хоч якоюсь фінансовою дотацією для аграріїв.
Вже ні для кого не секрет, що такі новели вплинули на дохідну частину як великих, так і малих та середніх фермерів.
Для прикладу, малі та середні фермери становлять приблизно 5% експорту, але і вони не отримують компенсації цього ПДВ.
Такі норми суперечать положенням п. 2.1 розділу XI Коаліційної угоди, згідно з яким передбачено збереження до 01.01.2018 р. чинної системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, як це передбачено в Податковому кодексі, і відшкодування ПДВ під час експорту сільськогосподарської продукції.
Невідшкодування ПДВ при експорті зерна також порушує Угоду про Асоціацію (далі – Угода) між Україною та Європейським Союзом. Так, у ст. 31 Угоди зазначено, що: «Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв’язку з вивезенням товарів на іншу територію». Так, попри наявність пільги зі сплати ПДВ, аграрії все ж сплачують більшість податку на додану вартість, що потенційно підлягає відшкодуванню, під час оплати матеріально-технічних ресурсів.
Сільське господарство є єдиною галуззю, якій під час експорту не повертається ПДВ, що було сплачене до державного бюджету. Загалом в Україні є близько 40 видів пільг зі сплати ПДВ, проте до жодної іншої галузі не застосовується дискримінація щодо відшкодування ПДВ під час експорту. Так, агпропромисловість несправедливо дискримінується порівняно з іншими галузями економіки.
Слід також зазначити, що з початку 2015 р. майже у 20 разів зріс розмір фіксованого сільськогосподарського податку, порівняно з 2014 р. Також введено 5-10% імпортного збору для основних статей витрат аграріїв, а саме: насіння, засоби захисту рослин, запасні частини до сільськогосподарської техніки.
Об’єктивно сільське господарство не може витримати покладений на нього додатковий фінансовий тягар. Тому проблема із відшкодуванням ПДВ має бути вирішена у межах Коаліційної угоди та Програми дій Уряду шляхом запровадження справедливої та збалансованої системи відшкодування ПДВ під час експорту зерна.
Давайте згадаємо про наповнення бюджету, про яке так говорить Уряд. АПК приносить до державного бюджету понад 40 млрд грн на рік, але у зв’язку із такими змінами бюджет просто втратить такі надходження.
За оцінками експертів близько 15 млрд грн складе скасування податкових пільг для сільгоспвиробників. Вирощування зерна за таких умов для більшості аграрних підприємств буде збитковим.
У зв’язку з цим 3 лютого було зареєстровано законопроект №2003 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо відшкодування ПДВ при експорті сільгосппродукції)», згідно з яким пропонується відновити відшкодування ПДВ під час експорту сільськогосподарської продукції.
Водночас дуже важливим чинником для розвитку міжнародної торгівлі є спеціальний режим ПДВ для переробних підприємств щодо операцій з постачання ними власної виробленої продукції. Це: молоко, молочна сировина, м’ясо, м’ясні продукти.
Наприклад, згідно з законопроектом №1699 з 01.01.2015 р. відновити дію цього режиму. Хочеться нагадати, що такий спеціальний режим ПДВ для переробних підприємств діяв з 1998 р.
Для прикладу, порівняно з чинною у 2014 р. редакцією норм, що регулювали застосування спеціального режиму ПДВ для переробних підприємств, згідно з законопроектом пропонують у 2015 р. змінити механізм розподілу коштів податку на додану вартість, які виплачуються у вигляді компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м'ясо у живій вазі. Так, пропонується суми компенсації, розрахованої як позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ у повному обсязі перераховувати на спецрахунки підприємств, переробників молока та м’яса.
Прийняття таких змін дасть змогу, по-перше, захистити селян - виробників молока, забезпечити реальне отримання ними компенсації за здану сировину та забезпечити підтримку вигідних для сільгосптоваровиробників закупівельних цін на молоко, щоб конкурувати на ринку. По-друге, стимулювати розвиток молочного тваринництва не тільки в Україні, а й далеко за її межами.
Слід зазначити, що на шляху розвитку експортної політики для вітчизняних підприємців є ряд перешкод, які тільки завдяки державній політиці можна вирішити протягом певного періоду та вивести сільськогосподарську продукцію на новий якісний рівень.
Крім того, є нагальна проблема щодо неузгодженості тарифного регулювання та квотування української сільськогосподарської продукції, яку необхідно вирішувати передусім на законодавчому рівні з метою збереження та розвитку галузі.
Потрібно не забувати, що експорт якісної сільськогосподарської продукції може принести Україні значні прибутки і підвищити товарний рівень не лише на європейському, а й на міжнародних ринках.