28 травня 2013, 14:55

Регулювання зернового ринку в Україні

Тенденції та нововведення 2012–2013 маркетингового року

Опубліковано в №22 (364)

Євгенія Новичкова «CMS Reich-Rohrwig Hainz, МЮФ» Адвокат

Саме держава визначає правила, за якими доводиться працювати бізнесу. А вони можуть як стимулювати суб’єктів господарювання, так і створювати для них суттєві перешкоди. На мою думку, бізнесмени – це основа будь-якого суспільства. Природна ж функція будь-якої держави – це створення умов, що сприяють ефективній роботі бізнесу.

Але, на жаль, українські бізнесмени не відчувають реальної підтримки своєї держави. Чому так сталось та чи є в українських зерновиків реальні шанси отримати нехай не підтримку держави, а хоча б відносну свободу дій і прогнозованість державної політики? Які тенденції аграрної політики і регулювання зернового ринку?

Загалом достатньо перерахувати лише деякі чинники, що особливо впливають на стиль «роботи» української держави, та зокрема, на рішення, що приймаються щодо аграрного ринку:

1) відсутність стратегічного планування;

2) дефіцит бюджету та відсутність «легких» методів його поповнення;

3) багаторічна політична криза, яка змушує «можновладців» працювати не на перспективу (розвиток), а на кон’юнктуру (швидкі та бездумні зміни, спрямовані на здобуття якомога вагомішої популярності в більшості електорату).

Вище перелічені лише деякі чинники, які впливають на стиль прийняття рішень в аграрному секторі в останні роки та загалом на державну політику в цій галузі.

Слід зазначити, що поряд з тим держава активно декларує зовсім інші принципи та засади для прийняття рішень, як мінімум – «на папері». Наприклад, Програма економічних реформ на 2010–2014 роки, затверджена в Україні, зафіксувала проблему низької інвестиційної привабливості аграрного сектору, у тому числі з огляду на непрогнозовану державну політику. Тобто вже 3 роки, як держава намагається вирішити такі завдання, як (деякі цитати з Програми):

–          забезпечення прогнозованості регуляторної політики держави;

–          удосконалення земельних відносин;

–          удосконалення механізмів державної підтримки сільгоспвиробників («виробники вже «стогнуть» від всіх удосконалень…»);

–          підвищення ефективності державного управління галуззю.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати