09 жовтня 2019, 10:57

Суд ЄС: Google виграв спір щодо права на забуття

Опубліковано в №40 (694)

Геннадій Андрощук
Геннадій Андрощук головний науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, к.е.н., доцент, судовий експерт

24.09.2019 р. Google виграв судовий процес з Францією перед Судом ЄС (TSUE) в Люксембурзі щодо права бути забутим. Згідно з рішенням, це право поширюється тільки на версію пошукової системи в державах-членах, але не за межами ЄС.

Право на забуття (право бути забутим, англ. right to be forgotten) — це право людини, що дозволяє їй вимагати за певних умов видалення своїх особових даних із загального доступу через пошукові системи, тобто посилань на ті дані, які, на її думку, можуть завдати їй шкоди. Це стосується застарілих, недоречних, неповних, неточних або надлишкових даних чи інформації, законні підстави для зберігання якої зникли з плином часу.

Наразі право на забуття пов'язують, насамперед, з гучною справою Костехи 2014 р. та рішенням Європейського суду в цій справі. Зазначений прецедент спричинив запеклі громадські дебати з приводу доцільності встановлення права на забуття як міжнародно-правової норми, частково через відсутність чіткого законодавчого регулювання його застосування. Були висловлені побоювання, що право на забуття суперечить таким фундаментальним правам людини як свобода слова і свобода доступу до інформації, а також що воно негативно вплине на якість інтернет-ресурсів з позиції цензури та фальсифікації історії.

Право на забуття має свої межі

Зокрема, межі Європейського Союзу. Європейський суд погодився з Google у суперечці з Францією. Європейські офіційні особи визнали, що право бути забутим не повинно застосовуватися у глобальному масштабі. Це означає, що посилання, які ви хочете видалити з пошуку Google, з нього зникнуть, але тільки в межах Європейського Союзу. Поза ними вони можуть далі «гуляти» на свободі.

Право на забуття

Право бути забутим було встановлене у 2014 р. Відтоді громадяни Європейського Союзу можуть вимагати у Google видалення певних сторінок зі своєї пошукової системи. Компанія повинна виконати цей запит, якщо мова йде про хибну, неактуальну або застарілу інформацію. За останні 5 років Google отримав понад 800 тис. звернень цього типу. У 45% він їх прийняв, хоча це не завжди обходилося без втручання суду. Найважливіша суперечка в цьому питанні почалася вже у 2015 р.

У той час французька CNIL (Національна комісія з інформатики та свободи) намагалася змусити Google повністю видалити інформацію з результатів пошуку, якій було надано право бути забутою. Google не виконав цю рекомендацію. Замість видалення записів він використовував геоблокування. Таким чином, вони існували та відображалися в результатах пошуку, але не в ЄС. Це не задовольнило французьких чиновників, які продовжували наполягати на тому, що посилання мають бути видалені в усьому світі.

Справа була передана до TSUE, після того як 10.03.2016 р. французький орган із захисту даних CNIL призначив Google штраф у розмірі 100 тис. євро, коли компанія відмовилася видаляти посилання на прохання особи, яка претендує на право забуття, на всі розширення доменного імені своєї пошукової системи. Google попросив Державну раду Франції (Conseil d'Etat) — орган, що переглядає урядові правові акти на їх законність — скасувати рішення від 10.03.2016 р., яка передала преюдиціальне питання для попереднього рішення суду в Люксембурзі.

Державна рада хотіла визначити, чи слід тлумачити положення закону ЄС про захист персональних даних таким чином, що в ситуації, коли оператор пошукової системи приймає запит на видалення посилань, він зобов'язаний видалити ці посилання з усіх версій своєї пошукової системи, чи він зобов'язаний видаляти посилання лише з версій пошукових систем, які відповідають усім країнам-членам.

Право на забуття викликає більше проблем

У своїх аргументах члени трибуналу підкреслили, що це рішення має забезпечити баланс між захистом конфіденційності та особистих даних і свободою доступу до інформації. Хоча Франція стверджувала, що заблоковані результати пошуку можна легко обійти за допомогою VPN, тому де‑факто геоблок нічого не дає, це не переконало чиновників ЄС. Замість цього вони поставилися більш прихильно до аргументів Google, що такий закон створить небезпечний прецедент. За словами компанії, якби інші країни встановили аналогічні закони, то вони могли б з ними піддавати цензурі інтернет. Дійсно, в цьому щось є.

Це не всі проблеми з правом на забуття

Законодавець зазначив, що інформація, яка є помилковою, нерелевантною або застарілою, повинна бути вилучена. Важко не помітити, що це не найточніше визначення в історії правових актів. На початку року преса вже писала про те, що лікар з Нідерландів виграв справу щодо видалення з результатів пошуку Google сторінки, яка все ще повідомляла про її припинення, хоча вона була відкликана. Google не хотів видаляти це посилання, оскільки вважав, що ця інформація, як і раніше, є актуальною для пацієнтів. Суд не погодився з цим аргументом.

Перемога свободи слова

У повідомленні концерну Google, надісланому PAP, представник Google з питань конфіденційності Пітер Флейшер написав, що компанія інтенсивно працює з 2014 р., впроваджуючи в Європі право бути забутим, а також підтримуючи баланс між правом на інформацію та конфіденційністю.

«Ми раді, що Суд підтримав наші аргументи, та вдячні незалежним правозахисним органам, асоціаціям та багатьом іншим в усьому світі, які подали свої висновки з цього приводу до Суду», — додав Флейшер.

За словами представників групи активістів Article 19, рішення (винесене TSUE — прим. ред.) є перемогою свободи слова у світі. Як заявив Томас Х'юз, процитований Bloomberg, «суди або органи захисту даних у Великобританії, Франції чи Німеччині не повинні визначати, які результати пошуку бачать користувачі інтернету в Америці, Індії чи Аргентині».

Звичайно, попереду ще багато битв за право на забуття, хоча щойно прийняте рішення здається одним з найбільш важливих і важких для прийняття.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати