Навесні 2011 р. компанія Christian Louboutin подала позов до будинку моди Yves Saint Laurent, звинувативши його у порушенні прав на свій товарний знак, виробництві підробної продукції та неправдивому поданні інформації про походження товару. Метра взуттєвої справи обурило, що конкуруючий бренд представив у своїх колекціях кілька новинок жіночого взуття з характерною відмінністю – червоною підошвою. Справа миттєво викликала неабиякий резонанс, оскільки червона підошва, як відомо, завжди була «фішкою» культових туфель саме від Крістіана Лубутена.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У своєму позові дизайнер вимагав відкликати з бутиків Yves Saint Laurent усе взуття з яскраво-червоною підошвою і відшкодувати $1 млн морального збитку. Основним його аргументом стала заява, що червона підошва – його ноу-хау ще з 1992 р., а у 2008 р. червона лакована підошва була зареєстрована у якості товарного знаку. Оскільки продажі туфель від Christian Louboutin на червоній підошві тільки у США оцінюються у $135 млн, а пара коштує в середньому $600, судитися дійсно було за що.
Заперечення юристів Yves Saint Laurent зводилися до того, що колір підошви не може бути зареєстрований у якості товарного знаку, оскільки підошва – функціональна складова взуття, і надання захисту на неї як на товарний знак, відповідно до Закону Ленхема про товарні знаки, підриває конкурентоспроможність інших виробників і не дозволяє конкурувати на відповідному ринку.
Далекий від світу моди суд тривалий час не міг оголосити рішення. Суддя, що розглядав «справу про червону підошву», наполягав, що колір – усього лише естетичний і орнаментальний компонент, який може використати абсолютно кожен для створення предметів одягу і взуття, що цілком допускається при здоровій конкуренції. У свою чергу, представники будинку моди Yves Saint Laurent надавали докази, що у їх колекціях 1970 рр. деякі моделі також мали червону підошву; приводили аргументи, що туфлі на червоній підошві носив ще Людовик XIV, і Крістіан Лубутен, по суті, не є автором ідеї забарвлення деталі взуття у конкретний колір, а просто робив це частіше за інших дизайнерів.
У підсумку рішенням районного суду в позові було відмовлено на тій підставі, що колір не може бути зареєстрований у якості товарного знаку, оскільки підошва взуття є функціональним елементом товару. Відмова у наданні захисту такому елементу перешкоджає монополізації ринку та стимулює конкуренцію.
Однак остаточним підсумком цієї непростої битви стало рішення Апеляційного суду Нью-Йорка, яким право на червону підошву в якості торгової марки усе ж було визнало за будинком моди Christian Louboutin. Компанії Yves Saint Laurent, як і іншим колегам-конкурентам, тепер доведеться задовольнятися використанням червоної підошви для виготовлення туфель лише у випадку, якщо й інші складові взуття теж будуть червоного кольору.
Суд виніс нову ухвалу, в якій зазначив, що «висновок районного суду про те, що один колір ніколи не може служити у якості товарного знаку в індустрії моди, ґрунтований на неправильному розумінні доктрини естетичної функціональності». Далі в рішенні вказано, що «є щось унікальне у світі моди, що не перешкоджає тому, що колір може бути визнаний у якості товарного знаку… В індустрії моди колір може служити інструментом у палітрі дизайнера, а не просто прикрасою». При цьому суд наголосив, що «самостійно колір не може служити у якості товарного знаку, проте він може викликати певну асоціацію з товаром». У даному випадку, за висновком суду, туфлі на високих підборах з червоною підошвою, що є контрастним відносно верхньої частини взуття, викликає у споживача асоціацію з брендом Christian Louboutin, захищеним товарним знаком.
Спробуй, здивуй новизною!
Незважаючи на мільйони шанувальників, колосальні прибутки та величезний вплив на світову культуру, індустрія моди має вкрай низький рівень захисту інтелектуальної власності і багата на цікаві юридичні сюжети, що розгортаються навколо неї. Найвідоміший вид плагіату у fasion-бізнесі – копіювання дизайнерами тих або інших трендів. Основною проблемою тут є те, що придумати щось нове у цій індустрії украй складно, оскільки вона має вікову історію, і все, що можна, вже давно вигадали і втілили у життя. Тож незважаючи на те, що нові колекції з'являються кожен сезон, критерію новизни у fashion-індустрії дотриматися дуже непросто. А як тільки у продажу з'являється новий дорогий шедевр, його дешеві копії вже незабаром продаються у мережевих магазинах. На копіюванні дорогих брендових моделей і виготовленні речей, схожих з дорогими оригіналами, заробили статки такі компанії, як Zara, H&M, Forever 21 та ін.
Гравці українського ринку індустрії моди нечасто вживають заходів по охороні дизайну своїх унікальних виробів і не поспішають відстоювати свої права у судах. У той же час, вітчизняна правова система містить досить дієвих інструментів для охорони унікального дизайну і зовнішнього вигляду дизайнерських виробів, і експерти зазвичай радять компонувати їх між собою.
Так, за словами радника, керівника IP/IT практики «Тейлор Вессінг Україна» Іларіона Томарова, в Україні склалася досить традиційна практика протидії копіюванню модних трендів конкурентами. А оскільки одного успішного інструменту захисту, на думку експерта, не існує, слід обирати декілька, орієнтуючись на обставини порушення та мету, яку ставить перед собою потерпілий. «Є три базові об’єкти права інтелектуальної власності, які можна використати для захисту trade dress у fashion-індустрії в Україні: авторське право, промисловий зразок і торгова марка. Крім того, є ще менш «популярні» скарги про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції чи законодавства про рекламу (для відповідних видів порушень)», – каже пан Томаров.
Торгові марки за своєю формою можуть бути словесні, зображувальні, комбіновані, звукові, об’ємні. Об'єктом торгової марки може бути будь-яке позначення або комбінація позначень: слова (у т.ч. власні імена), літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та їх комбінації, а також будь-яка комбінація таких позначень. За словами адвоката, патентного повіреного АО «Коннов і Созановський» Олександри Одинець, право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк його дії становить 10 років від дати подання заявки, і воно надає власнику право використовувати знак та інші права, визначені чинним законодавством.
При цьому юрист відзначає, що в Україні торгова марка надає правову охорону позначенню (логотип, слоган, зображення), але не поширюється на форму продуктів або дизайн виробів. «А, наприклад, у США захист може отримати і форма виробу чи його упаковка – так званий фірмовий стиль. До всесвітньо відомих прикладів реєстрації зовнішнього оформлення у вигляді торгової марки належать, наприклад, туфлі з червоною підошвою Christian Louboutin, коробочка блакитного кольору від Tiffany», – конкретизує пані Одинець.
Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок, кольори або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу. Основним критерієм патентоспроможності промислового зразка є його новизна. Однак на практиці експертиза на новизну при реєстрації позначення у якості промислового зразка, за словами Олександри Одинець, не проводиться,і патент видається «під відповідальність заявника».
Основне призначення промислового зразка – надання естетичного вигляду (декоративності) або ергономічності виробам. Таким чином, патент на промисловий зразок захищає саме зовнішній вигляд виробу, а не його технологічні особливості. У царині моди в якості промислових зразків часто реєструють ювелірні вироби, прикраси, годинники, моделі одягу, сумок тощо.
Тільки комплексно
Радник ЄПАП в Україні Тарас Кислий упевнений, що для кожного з елементів trade dress (назва, логотип, монограма, фірмовий принт) можна вибудувати належний захист. Питання тут полягає, на думку юриста, лише у доцільності витрат. «Умовно захист можна поділити на такий, що спрямований проти конкурентів (щоб не робили схоже) та піратів (щоб не копіювали). І якщо конкурентів можуть зупинити правильно підібрані реєстрації прав інтелектуальної власності за якісь розумні кошти, то піратам це абсолютно байдуже – їх налякає тільки досить затратний примусовий захист таких прав через суди, правоохоронні органи тощо. Відтак один із самих дієвих способів захисту від піратів у fashion-індустрії якраз не пов’язаний з інтелектуальною власністю – він полягає у високій якості продукту, за якою покупець надасть перевагу оригінальному товару», – вважає пан Кислий.
При цьому експерт підкреслює, що єдиного надійного інструменту захисту наразі шукати годі: «Найперше, слід добре розуміти, що і від кого ми захищаємо, і розробити зважений комплексний підхід до стратегії та тактики такого захисту. А потім додати до цього всього прорахунок ринкової складової – щоб захист відповідав очікуваним прибуткам клієнта».
Крім того, юрист пояснює, що копіювання у моді має свою специфіку. Це не створення абсолютної копії тієї чи іншої речі – копіюються форма, колір, окремі деталі або загальний силует, характерний для конкретного виробника. «У таких спорах, як правило, йдеться не про пряме копіювання, а про запозичення тих чи інших ідей, тобто річ досить суб’єктивну та ефемерну, довести яку досить складно. Так само складно загнати це у якісь чіткі законодавчі рамки. Відтак якогось універсального рішення цієї проблеми поки що ніхто не придумав», – констатує радник ЄПАП.
Підтримує колегу і адвокат, патентний повірений, старший юрист ЮФ AEQUO Андрій Ніколаєнко: «Єдиного універсального об’єкту ІВ, який міг би комплексно та всебічно захистити права модельєрів, на жаль, не існує. Як показує практика, у рамках чинного на сьогоднішній день законодавства максимально ефективним є саме комплексний захист прав представників індустрії моди з одночасним використанням кількох інструментів. Залежно від конкретного результату творчої діяльності, доцільним є отримання правової охорони на кілька об’єктів ІВ. У нагоді також стане використання додаткових адміністративних процедур – наприклад, внесення торгових марок і промислових зразків у митний реєстр об’єктів ІВ».
У цьому контексті варто відзначити, що багато компаній в індустрії моди тримають у своїх штатах співробітників, у обов'язки яких входить відстеження товарів, що надходять на ринок, з маркуванням товарним знаком відповідної компанії. У разі виявлення контрафакту (а перші місця з продажу контрафактних товарів утримують Ebay і Amazon) іноді буває досить телефонного дзвінка, щоб товар був знятий з продажу. Дуже поширеним способом врегулювання конфліктів, пов'язаних зі «схожістю» вироблюваної будинками моди продукції, стають переговори, в результаті яких сторони домовляються, хто з контрагентів що припиняє робити і виплачує компенсацію (нерідко символічну) за імітацію спірної моделі.
Адже це я – автор!
Широкий перелік об’єктів авторського права, передбачених Законом України «Про авторське право і суміжні права», дозволяє стверджувати, що дизайн одягу чи виробу (сумки, ювелірного виробу, оправи окулярів) також може розглядатися як об’єкт авторського права і претендувати на відповідну охорону. Однак сьогодні випадки звернення власників виключних прав на дизайн виробів з претензіями до недобросовісних конкурентів є непоширеними. На думку Олександри Одинець, це може бути пов’язано зі складністю доказування наявності виключного права на дизайн виробу як об’єкт авторського права. При цьому правник додає, що практика деяких держав (наприклад, США) схиляється до того, що охорона авторським правом дизайну одягу не є належним способом захисту прав, але ювелірні вироби, тканини є об’єктами авторського права і підлягають відповідному захисту.
Іларіон Томаров відзначає, що у більшості країн перешкодою для застосування авторського права є поняття «функціональності», яке означає, що одяг не може охоронятися як звичайний твір, оскільки є винятково утилітарним. Під одягом мається на увазі як загальний вигляд виробу (піджак чи блузка), так і його окремі елементи (рукава, манжети, комірці). Із цього правила є виняток: якщо певний елемент одягу може самостійно використовуватись незалежно від самого одягу, він може бути об’єктом авторського права.
«Формально в Україні немає заборони охороняти авторським правом дизайн одягу, взуття чи сумочки. Однак чим закінчиться такий спір, за відсутності судової практики передбачити важко. Тільки результати розгляду спорів, які пройдуть усі судові інстанції, дозволить сформувати практику застосування авторського права у дизайні одягу та аксесуарів, – наголошує експерт. – Втім, якщо конкурент запозичив оригінальний візерунок, який особа створила спеціально для своєї нової колекції, скоріш за все, використати можливості авторського права доцільно. У судовій практиці України є спір про захист авторських прав на малюнки, які наносились на меблеві тканини без згоди правовласника. Окрім відшкодування збитків і заборони реалізації контрафактного товару, позивач вимагав знищити вже реалізований товар».
На думку пана Томарова, якщо позивач потурбується про належний збір та фіксацію доказів порушення, що доведуть масштаб та умисел відповідача, можна очікувати отримання істотної грошової компенсації. Навіть якщо судом буде застосована нижня межа у 10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення, але малюнків було 10, станом на 2017 р. сума компенсації складе 320 тис. грн.
Франція диктує…
У світі захист авторських прав у fashion-індустрії регулюється по-різному. Першою країною, що надала модельєрам захист їх авторських прав, стала Франція. Кодекс промислової власності, що діє там, включає у перелік об'єктів охорони авторських прав модні вироби. У п. 14 ст. L112-2 Кодексу сезонна продукція галузей по виробництву одягу і аксесуарів виступає у якості інтелектуальних творів. Ця продукція розглядається як сезонна, оскільки моді притаманні зміни. Серед іншого, до модної продукції там віднесені одяг, хутряні вироби, нижня білизна, вишивка, взуття, рукавички, вироби із шкіри, тканини, що мають принципово нові властивості або виготовляються спеціально для виробів від кутюр, вироби шевських майстерень і фабрик м'яких меблів.
Саме французька судова практика активно формує нові підходи до розгляду справ, пов'язаних із захистом прав у індустрії моди. Приміром, рішенням Кримінального касаційного суду Франції №07-81387 від 5.02.2008 у якості об'єктів авторського права були визнані покази мод. Позов був поданий організаторами показу колекції будинку моди Шанель, що проходив у Парижі, проти невідомого, яким в інтернеті були викладені фотографії демонстрованих моделей. Розглядаючи позов, суд дійшов висновку, що дизайнерські вироби і покази мод є результатами інтелектуальної діяльності, на які будинки моди мають права, що охороняються відповідно до Кодексу інтелектуальної власності. Відтак суд ухвалив, що фотографування модної колекції і поширення зображень в онлайн-просторі без дозволу власників авторських прав на дизайн є порушенням авторських прав на інтелектуальну власність. Така позиція касаційного суду були повністю підтримана Верховним судом Франції.
За словами Іларіона Томарова, у якості альтернативи судовим спорам у цій сфері у Франції діє своєрідна кооперація між майданчиками, які продають одяг та аксесуари, і правовласниками. «Представники обох сторін уклали угоду про співробітництво і запровадили ряд технічних заходів боротьби з продажем копій: фільтри для ключових слів, що блокують публікацію оголошень і їх рекламу на онлайн-майданчику; аналіз профілів продавців, їх блокування та видалення за появи численних скарг; ідентифікація продавця для з’ясування особи, до якої подавати позов», – розповідає правник.
Вихід підкаже «модне жюрі»
У Великобританії діє захист як для зареєстрованих, так і для незареєстрованих дизайнерських об'єктів по Акту про авторські права, дизайн і патент 1988 р. (Copyright Designs and Patents Act 1988). Серед найбільш гучних процесів по боротьбі з піратством в індустрії моди у цій країні слід виділити позов Chloe проти Top Shop. «Chloe подав у суд на Topshop за те, що той скопіював модель сукні з круїзної колекції. Суть справи полягала у тому, що Topshop скопіював жовтий сарафан Chloe з накладними кишеньками, який коштував 185 фунтів, і у Topshop практично ідентична модель продавалася за ціною 35 фунтів. В результаті за рішенням суду у Topshop було вилучено з продажу та зобов'язано знищити близько 2 тис. суконь. Крім того, суд постановив виплатити Chloe 12 тис. фунтів у якості компенсації», – розповідає Андрій Ніколаєнко.
В Італії дизайнерський витвір може бути захищений авторським і патентним правом. Поряд з можливістю звернутися до суду за захистом порушених прав, сторони можуть вирішити конфлікт і мирним шляхом за допомогою авторитетного посередника. Свого часу Головна бізнес-асоціація і Асоціація італійських дизайнерів уклали угоду, відповідно до якої було створено італійське «модне жюрі». До його складу увійшли експерти, дизайнери, юристи, маркетологи і підприємці. При виникненні суперечок вони висловлюють свою думку, яка, як правило, носить одностайний характер, і сторони, яким вона адресована, виконують ці рекомендації, хоча вони не є для них обов'язковими.
І незареєстровані охороняємо!
Директива Європейського Союзу №98/71, по суті, узаконила створення «дизайнерського права» в усіх країнах-членах ЄС. Саме вона була покладена в основу регламенту №6/2002 Ради ЄС про промислові зразки Європейського співтовариства, завдяки чому з’явилася можливість захистити промисловий зразок у всіх країнах ЄС одночасно за єдиною процедурою, встановленою єдиним для всіх країн актом.
«Особливістю правової охорони промислових зразків у ЄС є те, що вона умовно поділяється на дві підсистеми. Перша регулює відносини, які виникають з приводу захисту незареєстрованих промислових зразків, а друга – зареєстрованих. Зареєстрований промисловий зразок ЄС надає його власнику виключне право використовувати такий зразок самому і забороняти його використання третім особам без його згоди, а незареєстрований надає право забороняти дії, наведені вище, тільки у випадку копіювання (ч. 2 ст. 19 Регламенту ЄС).
Система охорони незареєстрованих промислових зразків ЄС створена безпосередньо для виробів, що користуються попитом лише обмежений відрізок часу, через що проходження тривалих і фінансово непривабливих формальностей, пов’язаних з реєстрацією таких промислових зразків, є недоцільним. Тому незареєстрованим промисловим зразкам, котрі стали загальнодоступними на території ЄС, надається правова охорона без виконання будь-яких формальностей», – пояснює партнер патентно-юридичної агенції «Дубинський і Ошарова» Вікторія Сопільняк. І додає, що охорона незареєстрованих промислових зразків наразі не знайшла відображення в українському законодавстві, проте приєднання України до ЄС та імплементація відповідних норм викличе необхідність врегулювання цього питання та, можливо, доповнення існуючих критеріїв охороноздатності промислових зразків. Тож охорона незареєстрованих промислових зразків у нашій країні – це питання часу.
А в Україні буде?
Доступність захисту незареєстрованого дизайну може бути корисна для модельєра, який демонструє повну сезонну лінію, що включає різноманітні зразки, лише частина з яких можуть стати комерційно привабливими. Реєстрація усіх зразків колекції – досить дорога процедура. Доступність же захисту незареєстрованих зразків від умисного копіювання, навіть за відсутності реєстрації, дозволяє істотно заощадити, що особливо важливо для початкуючих модельєрів.
Вітчизняний законодавець також замислюється над цією проблемою. Спробою врегулювати це питання став поданий на розгляд ВР на початку року законопроект №5699 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони інтелектуальної (промислової) власності, у якому передбачено запровадження в України аналогічної до ЄС моделі охорони об’єктів дизайну.
«Документом пропонується змінити одну з вимог до правової охорони: замість промислової придатності ввести, на європейський манер, індивідуальний характер, – розповідає Іларіон Томаров. – Якщо загальне враження, яке промисловий зразок справляє на інформованого користувача, відрізняється від загального враження, яке справляє на нього будь-який інший промисловий зразок, який було доведено до загального відома, індивідуальний характер наявний. Як застосувати такий критерій, поки що незрозуміло, тож відповідь на це питання дасть лише судова практика. Строк правової охорони незареєстрованого промислового зразка, за проектом, має становити 3 роки від дати його доведення до загального відома в Україні. Йог власник матиме право забороняти його копіювання. Такий підхід має полегшити процес захисту прав при копіюванні у fashion-індустрії».
«Модні» юристи на варті
У країнах, де індустрія моди добре розвинена, вже існують юридичні фірми, що спеціалізуються виключно на наданні послуг у сфері fashion-бізнесу. Накопичена там судова практика розгляду справ по захисту прав дизайнерів та виробників модної продукції дозволяє говорити про формування так званої «модної юрисдикції», що відрізняється специфікою ведення процесу і вимагає від його учасників знання особливостей модного бізнесу. Fashion-юристи мають добре розбиратися у питаннях визнання авторства на модні вироби, визнання виробу безпосередньо дизайнерською розробкою, а не просто утилітарною річчю, процесах вирішення суперечок про незаконне копіювання модних виробів тощо.
Як і компанії інших промислових галузей, будинки моди відчувають потребу в експертах, які можуть забезпечити супровід справ, пов'язаних саме із специфікою fashion-бізнесу. Гравці ринку це добре розуміють та підходять до вирішення цього питання з практичної точки зору. Так, у США ще у 2006 р. було організовано набір слухачів на перший курс з модного права у Технологічному інституті моди (Fashion Institute of Technology), а у 2008 р. цей курс був включений у програму Університету Фордхама (Fordham University).
Спеціалізується на правових питаннях, що впливають на індустрію моди як у США, так і на міжнародному рівні, і Школа моди в Лойолі (США). Її програми розраховані на студентів юридичних факультетів, студентів-дизайнерів, фахівців у галузі права і професіоналів індустрії моди. У 2014 р. Школа провела перший симпозіум для юристів, котрі спеціалізуються у сфері моди, де експерти обговорювали, зокрема, питання недоторканості приватного життя споживачів, реклами і розкриття інформації у сфері модного бізнесу, соціальної відповідальності модних брендів тощо.
Окремі елементи модного права включені також у програми дизайнерських шкіл.
Вітчизняна кузня кадрів для легкої промисловості – Київський національний університет технологій і дизайну – пропонує різні напрямки навчання фахівців, серед яких і факультет підприємництва і права. Крім того, деякі вітчизняні вищі навчальні заклади включають у свої навчальні програми окремі правові курси з питань правового забезпечення саме індустрії моди.
Тож доки Туреччина, Китай і Марокко продовжують виготовляти годинники, сумки і одяг D&G і L&V, а Zara копіює новинки актуальних трендів, просто міняючи лейбл і використовуючи дешевші матеріали, загальними зусиллями світової правової спільноти їм готується потужна юридична протидія у особі професійних «модних» юристів.
Коментарі:
Вероніка Збризька, юрист АО Spenser & Kauffmann
«На мою думку, судові спори по захисту прав інтелектуальної власності на моделі одягу досить складно виграти у зв’язку зі специфікою «дизайнерських» об’єктів інтелектуальної власності. Якщо об’єкт інтелектуальної власності належно зареєстрований, успіх буде на боці власника такого свідоцтва чи патенту. У протилежному випадку довести свої права інтелектуальної власності буде дуже непросто. Крім того, у «модній індустрії» нерідко виникають спори щодо розмежування авторського права і права власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір. При цьому у багатьох випадках «фешн плагіат» довести важко, адже відбувається не пряме копіювання виробу, а копіювання «ідеї виробу», а з цим з правової точки зору боротися набагато складніше, оскільки право захищає не саму ідею, а форму її втілення.
Для захисту прав інтелектуальної власності у будь-якій сфері, в т.ч. у модній індустрії, такі права повинні бути належно зареєстровані, що, у свою чергу, сприятиме зменшенню «зазіхань» з боку третіх осіб та, відповідно, успішнішому розв’язанню спорів у разі їх виникнення. А допоможуть правильно врегулювати і закріпити відносини між учасниками «креативного» процесу договірні механізми у сфері інтелектуальної власності, які також сприятимуть відстоюванню прав володільців модних брендів».
Іларіон Томаров, радник, керівник IP/IT практики «Тейлор Вессінг Україна»
«Іноземний досвід захисту товарів fashion-індустрії вчить, що саме торгові марки дають найширший обсяг захисту, але й вимоги до їх реєстрації значно вищі. Найбільш впливовою для індустрії може стати реєстрація певного відтінку кольору для певної групи товарів за одним виробником. Фактично це означає монополізацію кольору одним конкурентом з можливістю заборони іншим використовувати його на таких самих товарах (спори щодо червоного кольору як торгової марки для взуття Christian Louboutin тривають у декількох країнах).
Інший варіант – характерний візерунок (принт) як торгова марка («шахматка» від Louis Vuitton). Отримати подібну реєстрацію в Україні простіше, тому деякі виробники обирають саме такий шлях. Ще один об’єкт, який реєструють як знак – зовнішній вигляд, наприклад, форма сумки як об’ємна торгова марка. Це досить сильний знак, адже його обсяг охорони охоплює усі схожі до ступеня змішування позначення.
До речі, однією з підстав для відмови у реєстрації торгової марки є функціональність, тож якщо позначення не має достатньої розрізняльної здатності і не набуло її у процесі тривалого використання та рекламування, вірогідність відмови досить висока.
Ідея реєструвати моделі одягу, взуття, сумок та інших аксесуарів як промислові зразки в Україні навряд чи буде вдалою. Хоча це не дуже дорого, порівняно швидко і гарантовано дасть охоронний документ, але навіщо він, якщо через півроку з’явиться нова колекція?»
Любов Чернікова, дизайнер, бренд Chernikova
«Для боротьби з плагіатом у fashion-індустрії, на наше переконання, найефективніше поєднувати відразу кілька способів, інструментів, аби захистити інтелектуальну власність. Зваживши всі переваги і недоліки їх використання на практиці, ми найчастіше обираємо реєстрацію торгової марки. Так, свідоцтво про реєстрацію торгової марки CHERNIKOVA ми отримали ще у 2014 р. (використовуємо графічне зображення та напис).
Недобросовісних конкурентів ми виявляли неодноразово, і випадки були приблизно одинакові: знаходимо в інтернеті оголошення від приватних осіб, які використовували наші фото без дозволу і пропонували пошити копію виробів за значно нижчою ціною. Відрізнялися вони лише тим, що одні правопорушники робили зусилля, щоб стерти з фото наш логотип, а інші навіть цього не робили. Бувало й таке, що наші постійні клієнти знаходили такі оголошення та вказували нам на правопорушників. У всіх випадках ми починали з мирних переговорів, які давали результат: оголошення з нашими виробами видалялися, до суду справа не доходила.
Іноді дизайнери жартують, що такі прецеденти трапляються тільки тоді, коли ви стаєте знаменитим, отже, копіювання можна вважати індикатором слави. Однак слід пам’ятати про чесну гру та дотримуватись норм закону. Праця дизайнера важка і заслуговує бути захищеною».
Тарас Кислий, радник, керівник практики інтелектуальної власності/технологій, медіа та телекомунікацій ЄПАП Україна
«Інтелектуальну власність у fashion-індустрії можна умовно поділити на такі складові, як бренд та, назвемо його так, дизайнерський вклад. В Україні бренд у вигляді торгової марки традиційно захищається на досить хорошому рівні – тут і законодавче забезпечення, і реєстраційні процедури, і який-не-який захист порушених прав. Не так все оптимістично з дизайнерською складовою, яка, як правило, захищається як промисловий зразок або об’єкт авторського права. Якщо погортати бюлетень «Промислова власність», де публікують усі зареєстровані промислові зразки, можна знайти і дизайнерські елементи одягу/взуття, на які були видані відповідні патенти. От тільки серед власників таких патентів переважно маловідомі національні заявники, а міжнародні «будинки моди» зустрічаються зовсім рідко. Та й судова практика не балує нас гучними fashion-справами. Це свідчить про те, що гранди fashion або ж не дуже довіряють українському захисту інтелектуальної власності, або не розглядають наш ринок як такий, де варто «напружуватись». Швидше за все, і те, й інше».
Олена Сереброва, дизайнер, бренд SEREBROVA
«Вважаю, до практики захисту інтелектуальної власності у fashion-індустрії слід звикати. Це світова тенденція, яка ще не прижилася в Україні, оскільки fashion-індустрія у нас тільки починає формуватися. Найбільш надійним інструментом захисту у fashion-індустрії, на мій погляд, на сьогодні є реєстрація назви торгової марки. Ми у своїй практиці з плагіатом не стикалися. Патентування в Україні проходить дуже важко, на це завжди бракує часу і сил, тому на повтори ідей часто просто не звертаєш уваги. У fashion-індустрії запатентувати ідею дуже важко, адже одного і того ж можна досягти різними технологічними прийомами. Якщо патентувати зовнішній вигляд – це не виправдовує себе, оскільки при зміні технології обробки і збереженні зовнішнього вигляду отримуємо інший зразок для патентування. Можна патентувати тільки принцип».
Андрій Ніколаєнко, старший юрист ЮФ AEQUO, адвокат, патентний повірений
«Fashion-плагіат став настільки поширеним явищем у світі моди, що деякі відомі модельєри стали з розумінням ставитися до подібних інцидентів і навіть співпрацювати з брендами fast-fashion у створенні капсульних колекцій, які, до речі, користуються неймовірним попитом. Як приклад позитивної співпраці можна навести колекції дизайнерів Олександра Венг, Альбера Ельбаза і Анни Делло Руссо для мас-маркет бренду H&M. Деяким дизайнерам навіть імпонує, коли їх «фішки» та ідеї внаслідок запозичення стають трендами і широко обговорюються у модних колах і таблоїдах.
Однак далеко не всі в індустрії поділяють такий підхід. Перспектива втрати долі ринку і навіть репутації (зокрема, внаслідок появи дешевих та неякісних копій) є мало не нічним жахом для багатьох модельєрів. Відтак більшість престижних брендів намагаються активно протистояти порушенням прав ІВ для захисту власного бізнесу і творчої діяльності. На сьогодні є багато гучних судових справ за участю big names світу моди, які широко висвітлювались у пресі. Однак слід зазначити, що не усі спроби захистити порушені права ІВ недобросовісними конкурентами були вдалими. Це пов’язано зі специфікою самої галузі, у якій традиційні засоби захисту прав ІВ можуть не спрацювати».
Олександра Одинець, адвокат, патентний повірений АО «Коннов і Созановський»
«Найпоширенішими правопорушеннями у сфері індустрії моди є плагіат, копіювання та незаконний імпорт піратської продукції. У своїй практиці ми також неодноразово стикалися з подібними правопорушеннями, деякі з яких вирішувалися у судовому порядку.
Важливо зазначити, що органи митного оформлення ДФС відіграють важливу роль у боротьбі з імпортом контрафактної продукції та покликані сприяти захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через кордон. Так, правовласник, який має підстави вважати, що його права інтелектуальної власності можуть бути порушені, може подати у ДФС заяву про сприяння захисту його прав шляхом внесення даних про відповідний об’єкт до митного реєстру об’єктів інтелектуальної власності, які охороняються згідно закону. На основі даних цього реєстру уповноважені особи митних органів можуть призупинити митне оформлення відповідного товару за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності при переміщенні такого товару через кордон, на строк до 10 робочих днів з можливістю продовження ще на 10 днів. Протягом цього строку правовласник повинен звернутися до суду з вимогою про припинення порушення його прав або ж надати дозвіл на митне оформлення відповідного товару.
Також митні органи можуть призупинити митне оформлення товару за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності за власною ініціативою. Так, за даними прес-служби прокуратури Одеської області, нещодавно правоохоронці виявили цех, який шив одяг і маркував його торговими марками всесвітньо відомих брендів, таких як Boss, Nike, Adidas, Philipp Plein, Chanel, Armani, Versace. У ході обшуку прокуратура вилучила 700 одиниць готового одягу з використанням знаків відомих брендів, матеріали та машинки для пошиття одягу. За даними управління захисту економіки Нацполіції, зловмисники спричинили збитки правовласнику на суму понад 500 тис. грн. Відкрита кримінальна справа за незаконне використання знаків для товарів і послуг, фірмового найменування з отриманням доходу у великих розмірах (ст. 229 Кримінального кодексу)».
"За останні роки українська індустрія моди набрала значних обертів — молоді демократичні бренди, доступні для більшості, досвідчені дизайнери з власною, давно сформованою, аудиторією, проведення тижнів моди, відкриття шоу-румів та мультибрендових магазинів.
Проте, чим більше гравців, тим більша вірогідність виникнення суперечок на активно зростаючому ринку. І, на відміну від країн Заходу, в Україні практика юридичного захисту прав окремих дизайнерів та їхніх брендів потребує ще тривалої роботи і значних напрацювань.
Звичайно, на сьогодні ми маємо можливість захисту результатів діяльності дизайнерів і авторським правом, і як торговельної марки, і як промислового зразка, однак нам не вистачає сформованості самого інституту, відповідно — правових рішень, які б відповідали його специфіці.
Як приклад розуміння особливостей fashion індустрії показовим є рішення суду у справі Christian Louboutin S. A. v. Yves Saint Laurent Am. Суд апеляційної інстанції фактично вирішивши суперечку на користь Louboutin, які мали багаторічну практику використання червоної лакованої підошви для надання своєму взуттю розрізняльної здатності, але одночасно звернув увагу на те, що використання YSL червоної підошви у своїй колекції є також правомірним саме через те, що взуття YSL було монохромним: взуття червоного кольору мало червону підошву, фіолетове взуття — фіолетову. Таким чином, своїм рішенням суд одночасно захистив права на торговельну марку у вигляді червоної лакованої підошви Louboutin, однак обмежив їх можливістю використання такої підошви лише як контрастної, вважаючи, що саме це є особливістю взуття від Louboutin. Тобто, оцінивши спір з правової точки зору, суд звернув свою увагу і на особливу роль використання кольорів при створенні об’єктів права інтелектуальної власності у fashion індустрії.
Також, варто погодитися з тим, що нашій практиці не вистачає поняття «індивідуальний характер», яке широко використовує, наприклад, Court of Justice. У своїй відповіді на запит Ірландського Верховного Суду у справі Karen Millen v Dunnes Store про копіювання, Європейський суд вказав Відповідачу на те, що не знайшов в його аргументації, в тому числі і в Положенні Ради ЄС №6/2002/ЄС, «нічого, на чому могла б засновуватися думка, що різні відомі елементи, скомбіновані разом, не дозволили б надати виробу індивідуальний характер, що необхідний для надання захисту». Такий підхід має важливе значення для індустрії моди, яка в більшості побудована на тому, що використовує старі тренди для створення нових сучасних виробів.
В контексті копіювання цікавим є рішення Високого суду Англії та Уельсу в справі John Kaldor Fabricmaker UK Ltd v Lee Ann Fashions Ltd. Суперечка виникла між двома будинками моди, які спеціалізуються на дизайні, виготовленні та продажі тканин для одягу. Lee Ann Fashions, отримавши замовлення на виготовлення тканини з принтом (деталізований опис принта був наданий замовником — Marks&Spenсer), передали замовлення на виконання John Kaldor Fabricmaker, однак не скористалися зразками тканини John Kaldor, а створили власні. Зразки тканин, створених будинками вийшли істотно схожими між собою, тому виникло питання щодо того чи мало місце копіювання. Суд виніс рішення, яким заперечив копіювання, визнавши можливим, що дизайнер компанії Lee Ann могла створити подібні зразки тканини лише за описом наданим замовником. Цікавим є те, що Відповідач просив Суд розглядати питання не лише щодо імовірності копіювання, а й щодо того, чи мало місце свідоме чи несвідоме копіювання (дизайнер бачила зразки тканин, ненавмисно відтворила їх у власному дизайні), непряме копіювання (можливе за умови, що розширений опис зразка тканини дизайнеру було надано іншою особою, яка бачила тканину Позивача). Це нагадує нам про те, що схожіть та імовірність доступу до роботи, самі по собі, не завжди означають наявність копіювання.
Отже, на нашу думку, саме формування fashion law як інституту та застосування судами подібних нестандартних підходів при вирішенні спорів щодо fashion індустрії і не вистачає Україні наразі."