Популярні матеріали

24 січня 2017, 14:29

Про ложку дьогтю в бочці меду приватного виконання

Юліан Хорунжий
Юліан Хорунжий партнер Ario Law Firm, член правління Асоціації правників України

Можна вважати, що реформу системи виконання судових рішень розпочато, адже Міністерство юстиції України разом з Інститутом права та післядипломної освіти Мін’юсту наприкінці 2016 р. оголосили про проведення перших курсів з підготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватних виконавців. Такі курси повинні розпочатися в середині лютого 2017 р., а отже, можна розраховувати, що перші приватні виконавці з’являться в Україні приблизно у травні 2017 р.

Це приємна новина, на яку правнича спільнота чекала з моменту прийняття відповідних законопроектів. Однак хочу зупинитися на «ложці дьогтю» від запуску нової правничої професії, яка розбавила ейфорійну «бочку меду».

Сумнівні повноваження

Так, наприкінці минулого Мін’юст року надав собі повноваження в ручному режимі формувати навчальні групи осіб, які планують пройти навчальні курси (наказ Міністерства юстиції України від 13.12.2016 р. №3640/5). Згідно з неофіційною інформацією від обізнаних джерел, Мін’юст вже скористався цим повноваженням, в результаті чого на курси не потрапили особи, які подавали документи одними з перших. Чи варто говорити, що таке повноваження Мін’юсту вже саме собою ставить під сумнів транспарентність процесу допуску до професії приватного виконавця? Слід зазначити, що саме визначення Інституту права та післядипломної освіти Мін’юсту як монополіста з підготовки майбутніх приватних виконавців є доволі сумнівним з правової позиції.

Непрохідний бал

Також дуже непростим буде кваліфікаційний іспит для осіб, які виявили намір провадити діяльність приватного виконавця. По-перше, встановлено дуже високий прохідний бал – 80%. Як показало тестове проведення іспиту, такий поріг з-поміж державних виконавців подолало близько 5% осіб. По-друге, відповідно до ч. 3 с. 21 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування. Однак п. 17 Порядку допуску до професії приватного виконавця (наказ Міністерства юстиції України від 25.10.2016 р. №3053/5) передбачено третій блок кваліфікаційного іспиту – практичне завдання. Воно полягає у підготовці ґрунтовної мотивованої відповіді та проекту процесуального документа (за необхідності) з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством. Про практичне завдання можна сказати, що воно автоматизоване та анонімне, але не є тестуванням. Крім цього, методика оцінювання практичного завдання вносить до кваліфікаційного іспиту суб’єктивний фактор, від чого законодавець намагався повністю відійти.

Професіонали, які впораються з кваліфікаційним іспитом, до початку діяльності приватного виконавця зіштовхнуться з Мін’юстом під час першої перевірки на професійному шляху, а саме перевірка офісу на предмет відповідності Положенню про офіс приватного виконавця (наказ Міністерства юстиції України 15.11.2016 р. №3238/5). Згідно із Законом, Мін’юст має повноваження здійснювати перевірку офісу приватного виконавця під час проведення планових та позапланових перевірок приватного виконавця, який вже працює (таке повноваження відсутнє щодо осіб, які ще не розпочали діяльність в ролі приватного виконавця). Таким чином, така перевірка офісу приватного виконавця (яку Мін’юст сам собі дозволив Положенням) може бути використана для блокування початку здійснення діяльності через той же суб’єктивний фактор.

Офіс спотикання

Крім цього, зазначеним Положенням передбачено, що перевірка офісу здійснюється Мін’юстом протягом 15-ти днів з дня отримання заяви приватного виконавця. Під заявою, ймовірно, мається на увазі повідомлення приватного виконавця про початок здійснення діяльності приватного виконавця, яке подається відповідно до ст. 22 Закону. Однак ні згадана стаття, ні ст. 26 Закону, яка регламентує питання офісу приватного виконавця, не містять можливості проведення перевірки офісу приватного виконавця до початку здійснення діяльності.

До того ж 22 Закону передбачено, що приватний виконавець повідомляє Мін’юст про початок діяльності. Зазначене повідомлення, серед іншого, повинно містити інформацію про офіс. Відповідно до ст. 23 Закону, таке повідомлення повинно бути внесено Мін’юстом до Єдиного реєстру приватних виконавців не пізніше наступного робочого дня з дня його отримання. Саме з цього моменту приватний виконавець отримує право на здійснення діяльності. Однак Мін’юст трактує Закон по-своєму, тому в зазначеному Положенні вказав, що до Єдиного реєстру приватних виконавців інформація про офіс вноситься не з повідомлення приватного виконавця про початок здійснення діяльності, а з акту про відповідність (невідповідність) офісу приватного виконавця вимогам до офісу.

Таким чином, Мін’юст ще на стадії перед початком здійснення діяльності приватним виконавцем заклав до своєї нормативної бази правові конфлікти, які можуть мати вплив як на процедуру допуску до професії, так і на подальше судове оскарження дій чи актів Мін’юсту. Отже, залишається вірити, що зазначені неузгодженості нормативно-правових актів не вплинуть на об’єктивність Міністерства, а також на відкритість і прозорість допуску осіб до професії приватного виконавця.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати