18 березня 2014, 15:28

Призначення працівника виконуючим обов’язки

Законодавчі особливості

Опубліковано в №12 (406)

Ганна Гайдукова «Олексій Пуха і Партнери, ЮК» Юрист

Трудове законодавство завжди викликає безліч протиріч через свою недосконалість. Тема призначення працівника виконуючим обов’язки не є винятком, адже повною мірою не врегульована законодавством. Здійснюючи юридичний аудит кадрової документації підприємств, можна побачити накази про призначення виконуючим обов’язки різних спеціалістів, оформлених з різних причин та мети, які не завжди є правильними та допустимими з точки зору законодавства. На підставі цього виникає питання: як правомірно призначати виконуючим обов’язки на посаду в тих чи інших випадках?

Правове регулювання відносин, пов’язаних із призначенням працівника виконуючим обов’язки, здійснюється на підставі Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), роз’яснення Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29.12.1965 № 30/39, що діє в частині, яка не суперечить КЗпП України та іншим нормативно-правовим актам України.

Згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють це питання, основними видами виконання обов’язків відсутнього працівника є: тимчасове виконання обов’язків, тимчасове замісництво та призначення працівника виконуючим обов’язків.

Розглянемо особливості кожного виду виконання обов’язків.

 

Тимчасове виконання обов’язків

Призначення працівника тимчасово виконуючим обов’язки за посадою можливо у зв’язку з відсутністю працівника, який займає зазначену посаду і за яким зберігається робоче місце та посада (у випадках відрядження, відпустки по догляду за дитиною до трьох, шести років, хвороби тощо).

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати