09 квітня 2013, 15:50

Послуги з надання персоналу

Новели Закону України «Про зайнятість населення»

Опубліковано в №15 (357)

Сторінка 1 із 4
Олександра Горак «DLA Piper, МЮФ» Юрист
Галина Загороднюк
Галина Загороднюк партнер DLA Piper Україна, керівник практики антимонопольного права, член Громадської ради при Антимонопольному комітеті України

Юристами неодноразово порушувалося питання необхідності врегулювання на законодавчому рівні послуг з надання персоналу. Хоча на ринку такі послуги набули значного поширення, до прийняття Податкового кодексу України (далі – ПКУ) жодних посилань на послуги з надання персоналу в законодавстві не було. Подальше врегулювання послуг з надання персоналу набуло розвитку з прийняттям нової редакції Закону України «Про зайнятість населення», яка встановила вимоги до провадження такої діяльності.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


При укладанні договору послуг з надання персоналу сторони керувалися загальними положеннями цивільного законодавства про послуги. Що ж до назви такого договору, то сталої термінології теж не було, і зустрічалися різноманітні назви таких договорів – договір оренди персоналу, договір аутсорсингу, договір аутстафінгу тощо.

З прийняттям ПКУ було введено визначення послуги з надання персоналу як господарської або цивільно-правової угоди, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Детальні умови надання персоналу мають визначатися за угодою сторін.

Подальше врегулювання послуг з надання персоналу набуло розвитку з прийняттям нової редакції Закону України «Про зайнятість населення», яка встановила вимоги до провадження такої діяльності. Такі вимоги стосуються як суб’єктів господарювання, що наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, так і роботодавців, яким надаються такі послуги.

Вимоги до суб’єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця

Одержання дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

Відповідно до статті 39 Закону про зайнятість населення діяльність суб’єктів господарювання – роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Отже, передумовою здійснення послуг з надання персоналу є одержання дозволу від органів Державної служби зайнятості. Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України, який повинен прийняти відповідний нормативно-правовий акт у тримісячний строк з дня набрання чинності даним законом (тобто до 1 квітня 2013 року). Було розроблено та опубліковано на сайті Кабінету Міністрів України декілька проектів Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, але будь-які прогнози щодо розгляду цих проектів та строків, в які можна очікувати затвердження Порядку, відсутні. Водночас, статтею 53 цього Закону встановлено відповідальність за наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без отримання відповідного дозволу у вигляді штрафу в двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення. Формально, суб’єкти господарювання, які на даний час надають послуги з надання персоналу, знаходяться у «сірій зоні». З одного боку, є вимоги Закону про зайнятість населення, які заборонять здійснення такої діяльності без відповідного дозволу, а з іншого боку, відсутній механізм його одержання. Слід також зазначити, що цей закон не містить положень щодо порядку накладання штрафів, строків притягнення до відповідальності, порядку оскаржень рішень. Передбачається, що ці питання також буде врегульовано Кабінетом Міністрів України.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати