Мабуть, усім відомо, що основним законодавчим актом у сфері трудових відносин уже тривалий час залишається Кодекс законів про працю, який було введено в дію ще в 1972 році. Весь цей час політика держави була спрямована на приведення норм чинного законодавства до трудових відносин, які встановлювалися в результаті динамічного розвитку суспільних відносин, шляхом внесення численних змін до Кодексу законів про працю. Проте відповідні дії законодавця не в змозі були в повній мірі створити правове забезпечення основних засад реалізації, передбачених Конституцією України, трудових прав і гарантій працівників, створення належних умов праці, забезпечення захисту інтересів працівників та роботодавців. Саме це й було поштовхом для створення проекту Трудового кодексу, який на сьогодні жваво обговорюється законодавцями та практикуючими юристами. На жаль, численні його положення не доопрацьовані й недостатньо вдало прописані, а відтак у законодавчій базі все ж зберігаються положення, що певною мірою суперечать основоположним принципам суспільного ладу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Закон України «Про зайнятість населення» № 5067-VI, що був підписаний Президентом України 05.07.2012 року та набрав законної сили з 1 січня 2013 року (далі – Закон), вніс низку змін до трудового законодавства України, зокрема щодо зайнятості населення, чим значно покращив правове забезпечення трудових відносин. У цій статті пропонуємо більш детально ознайомитися з основними новелами, що почали діяти з початку 2013 року.
Заборонено на законодавчому рівні обмеження віку та статі кандидатів на вакансію
Відповідно до положень ч. 3 ст. 11 Закону в оголошеннях (рекламі) про вакансії забороняється зазначати обмеження щодо віку кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що віддають перевагу одній зі статей, а також вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя.