Популярні матеріали

01 грудня 2017, 15:07

Правове регулювання перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом

Перевезення небезпечних вантажів – специфічна сфера господарювання, яка підлягає надзвичайно прискіпливому нормативному регулюванню, адже помилка в цій сфері може мати катастрофічні наслідки. Водночас знання норм чинного законодавства допоможе не лише уникнути проблем з контролюючими органами, а в деяких випадках навіть зберегти людські життя.

Створення нормотворчої бази у сфері правового регулювання перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом в Україні в сучасному вигляді розпочалося на початку 2000 р.

Так, 02.03.2000 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)». Вказана Угода є базисом, який визначає класифікацію небезпечних речових та матеріалів, встановлює вимоги до водіїв, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, а також до відповідних транспортних засобів.

Через місяць, 06.04.2000 р., Верховна Рада України прийняла Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів», яким закріпила правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів, у тому числі автомобільним транспортом. Очевидно, що значна кількість положень цього Закону в частині автомобільних перевезень ґрунтувалася на нормах Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів.

Зокрема, ст. 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначено, що небезпечний вантаж – це речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, а також тара з-під них, які внаслідок притаманних їм властивостей та за наявності певних обставин під час перевезення можуть спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки й шкоду довкіллю, призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин, а також які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань, залежно від ступеня їх впливу на довкілля чи людину, віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Основні класи небезпечних речовин:

  • клас 1 – вибухові речовини та вироби;
  • клас 2 – гази;
  • клас 3 – легкозаймисті рідини;
  • клас 4.1 – легкозаймисті тверді речовини;
  • клас 4.2 – речовини, схильні до самозаймання;
  • клас 4.3 – речовини, що виділяють легкозаймисті гази під час контакту з водою;
  • клас 5.1 – речовини, що окислюють;
  • клас 5.2 – органічні пероксиди;
  • клас 6.1 – токсичні речовини;
  • клас 6.2 – інфекційні речовини;
  • клас 7 – радіоактивні матеріали;
  • клас 8 – корозійні речовини;
  • клас 9 – інші небезпечні речовини та вироби.

Також Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначаються основні права та обов’язки відправника, перевізника та одержувача у сфері перевезення небезпечних вантажів (ст. 7-9 вказаного Закону). Більш детально права та обов’язки суб’єктів перевезення визначено у розд. 15 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України від 26.07.2004 р. №822 (далі – Правила).

Цим Законом встановлено, що сфера дорожнього перевезення небезпечних вантажів належить до компетенції Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції. Зокрема, ст. 16 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» встановлено, що до компетенції Міністерства внутрішніх справ України належить:

  • розробка та затвердження за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів;
  • здійснення контролю за забезпеченням організації підготовки водіїв транспортних засобів та уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів;
  • приймання іспитів та видача відповідних свідоцтв установленого зразка.

До компетенції Національної поліції у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належить:

  • здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, додержанням законодавства у зазначеній сфері;
  • розробка та видача в установленому порядку погоджень маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Варто звернути увагу на ст. 19, 20 вищеназваного Закону, якими визначено вимоги до транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, а також встановлено обов’язковість оформлення спеціальних перевізних документів. Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно із законодавством, видаються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Розширив сферу регулювання перевезень небезпечних вантажів Закон України «Про автомобільний транспорт», прийнятий 05.04.2001 р. Зокрема, ст. 9 вказаного Закону визначено, що на господарську діяльність з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів, а саме надання послуг з внутрішніх та міжнародних перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, видається ліцензія. Аналогічна норма міститься у п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Сьогодні на виконання зазначених норм діють Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1001. Вказаними умовами визначається вичерпний перелік документів, що додаються до заяви на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а також встановлюються організаційні, кадрові та технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата і засобів провадження діяльності, обов’язкові для виконання під час провадження зазначеної діяльності.

Також важливо звернути увагу на ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що встановлює документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення:

  • для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
  • для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів, окрім документів, передбачених ч. 2 цієї статті, обов'язковими документами є наступні:

  • для автомобільного перевізника – ліцензія на надання відповідних послуг;
  • для водія – свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Додаткові перевізні документи є необхідними лише у випадках, передбачених п. 9.1 вищезазначених Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Варто відзначити, що найповніше регламентують порядок дорожнього перевезення небезпечних вантажів саме Правила, затверджені наказом МВС України від 26.07.2004 р. №822. Крім деталізації положень згадуваних Законів України, вказані Правила визначають компетенцію уповноваженого (консультанта) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, вимоги до маркування та знаків небезпеки на вантажних одиницях, способи перевезення небезпечних вантажів тощо.

Окремо слід звернути увагу на порядок отримання свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів та свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.

Для видачі свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів власник транспортного засобу, перевізник або уповноважена ним особа звертаються до територіального сервісного центру МВС. Згідно з п. 6.9.3 Правил, особа подає укомплектовані відповідно до призначення транспортні засоби, а також встановлений перелік документів.

Працівники Державтоінспекції МВС України не мають права вимагати від власника транспортного засобу або уповноваженої ним особи надання інших документів, крім передбачених п. 6.9.3 Правил.

Що стосується отримання водіями свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі, то вказане питання, окрім розд. 7 Правил, регламентується Інструкцією про порядок приймання іспитів, видачі (обміну) ДОПНВ-свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі, свідоцтв про підготовку уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, а також про облік і зберігання документів, що є підставою для видачі ДОПНВ-свідоцтв та свідоцтв про підготовку уповноважених, затвердженою наказом МВС України 21.03.2008 р. №130.

У пп. 1.1.1 п. 1.1 вказаної Інструкції визначено, що іспит у водіїв транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі, та уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами проводиться в регіональних сервісних центрах МВС за місцем знаходженням центру спеціального навчання. Крім цього, в пп. 1.2.1 п. 1.2 вищезгаданої Інструкції визначено перелік документів, які подаються для складання іспитів та отримання відповідних свідоцтв.

Отже, сфера дорожнього перевезення небезпечних вантажів регламентується значним масивом як міжнародних, так і національних Законів та підзаконних нормативно-правових актів. Проте базовими на сьогодні вважаються Європейська Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, Закони України «Про перевезення небезпечних вантажів» та «Про автомобільний транспорт», а також Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджені наказом МВС України від 26.07.2004 р. №822.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати