19 лютого 2019, 13:26

Паркувальне пекло

Про необґрунтовані нормативи машино‑місць в українських містах

Опубліковано в №8 (662)

Поняття комфортного публічного простору традиційно включає раціональний підхід до забудови, забезпечення населення об'єктами культурно‑побутового обслуговування, правильну організацію транспортних потоків та комплексне озеленення. Проте останнім часом на фоні загальносвітових тенденцій урбанізації та автомобілізації дедалі більшого значення починає набувати ще один чинник — забезпеченість мешканців машино‑місцями для постійного і тимчасового зберігання автомобілів.

Нормативи по‑українськи

Сьогодні питання паркування особливо гостро постало у великих українських містах, де кількість автомобілів за роки незалежності збільшилася більше ніж вдвічі. Намагаючись вирішити цю проблему, Мінрегіон ще у 2011 р. своїм наказом №67 вніс зміни до базових ДБН 360‑92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та запровадив нормативи розрахункової кількості машино‑місць при будівництві житлових і нежитлових комплексів. Відповідно до п. 7.43 ДБН, на новозбудовану дво- або більше кімнатну квартиру передбачалося 1 машино‑місце для постійного зберігання автомобіля у центральній зоні міста, 0,8 машино‑місця в серединній зоні та 0,5 машино‑місця у периферійній зоні (для гостьової стоянки в усіх зонах — 0,1 машино‑місця). При цьому для однокімнатних квартир кількість машино‑місць визначалася з використанням коефіцієнта 0,5. ДБН 360‑92 також вводяться окремі нормативи для громадських будівель та об'єктів промислової зони. (наприклад, на 100 працівників установи державного значення передбачалося 15‑20 машино‑місць, а на 100 робітників промислового підприємства встановлювалася норма 7‑10 машино‑місць).

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати