25.10.2019 р. у Верховній Раді України був зареєстрований законопроєкт №2314 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку». Ініціатором законопроєкту виступив Президент України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Назва проєкту закону не розкриває усієї суті запропонованих змін, адже поряд з реформуванням апеляційного та касаційного проваджень є також достатньо цікаві та своєчасні новели, пов'язані з розглядом справ у судах першої інстанції.
Зупинимося детальніше на запропонованих змінах до Господарського процесуального кодексу України, які найбільше інтригують та з великою вірогідністю наберуть чинності.
Відвід судді
Чинний ГПК України (ч. 3 ст. 39) передбачає, що у випадку, якщо суд робить висновок про необґрунтованість заявленого відводу, він зупиняє провадження у справі, одночасно передаючи вирішення питання про зазначений відвід судді (суддів) на розгляд іншому судді цього суду або колегії суддів (у деяких випадках іншому суду). На практиці зазначену норму, на жаль, багато недобросовісних адвокатів розглядають виключно як законний засіб затягування розгляду справи на тиждень та навіть довше.
Натомість запропоновані зміни до ч. 3 ст. 39 ГПК України, по‑перше, виключають положення щодо зупинення провадження у справі, а по‑друге, встановлюють, що у разі надходження необґрунтованої заяви про відвід судді (суддів) за три дні (або раніше) до дати наступного судового засідання її розгляд здійснюється за правилами, зазначеними вище. У разі подачі такої заяви пізніше ніж за три дні до дати наступного судового засідання заява взагалі не передається на розгляд іншому судді (суддям), а питання про відвід суд розглядає на місці.
Забезпечення позову
Запропоновані новели до ст. 137 ГПК України передбачають вилучення з її положень пунктів щодо забезпечення позову шляхом встановлення обов'язку вчинити певні дії (п. 3), передачі речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (п. 7), а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів (п. 10).
Водночас пропонується доповнити ст. 137 ГПК України абсолютно новою ч. 12, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які мають наслідком припинення, відкладення чи зупинення конкурсу, аукціону, торгів, тендеру чи інших публічних процедур, які проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну процедуру. Остання зміна пов'язана з політичною доцільністю, оскільки держава оголосила період великої приватизації, а отже, на її думку, необхідно виключити будь-який механізми її уповільнення, зокрема, шляхом можливого забезпечення позову в судовому порядку.
Апеляційний розгляд
Також запропонованими змінами планується доповнити п. 1 ч. 1 ст. 267 ГПК України нормою про те, що суддя-доповідач у процесі підготовки справи до апеляційного розгляду встановлює, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у справі, та залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в такому випадку. Ця новела спрямована на унеможливлення ситуації, коли недобросовісна сторона заявляє про залучення третьої особи вже на більш пізній стадії процесу і таким чином намагається скасувати рішення суд (судів), направивши справу на новий розгляд.
Окрім того, ухвалення судового рішення суддею, якому було заявлено відвід, а підстави такого відводу визнано обґрунтованими судом апеляційної інстанції, може бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції виключно у випадку, якщо апеляційна скарга обґрунтована такою підставою (п. 2 ч. 3 ст. 277 ГПК України).
Нова запропонована ч. 4 ст. 278 ГПК України зобов'язує суд апеляційної інстанції, у разі закриття провадження у справі через неможливість її розгляду в порядку господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України), направляти справу на розгляд до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Касаційний розгляд
Напевно, головною новелою усього поданого законопроєкту є положення щодо касаційного розгляду справ. Чинна редакція ст. 287 ГПК України передбачає, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі прийняття запропонованих змін до ст. 287 ГПК України таке загальне формулювання буде уточнене та водночас звужене. Судові рішення, зазначені в п. 1 та 4 ст. 287 ГПК України, зможуть бути переглянуті в касаційному порядку виключно у таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, не враховуючи висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, окрім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо скаржник вмотивовано обґрунтує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 1 та 3 ст. 310 ГПК України;
- у разі ухвалення органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, рішення про застосування дисциплінарного стягнення до суддів, які входили до складу колегії суддів апеляційної інстанції, яка переглядала справу, судове рішення в якій оскаржується, за дисциплінарний проступок, вчинений у зв'язку з розглядом такої справи.
Щодо останнього випадку (п. 5 ч. 2 ст. 287 ГПК України), то проєктом закону пропонується встановити особливий строк для подачі касаційної скарги на такій підставі, а саме 30 днів з дня ухвалення відповідного рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів (ч. 4 ст. 288 ГПК України).
Також положення п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України пропонується доповнити, зазначивши, що за загальним правилом касаційному оскарженню не підлягають не лише малозначні справи, але й справи з ціною позову, що не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Загалом, всі зазначені зміни зумовлені прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», яким скорочено кількісний склад суддів Верховного Суду з 200 до 100 відповідно. Тому логіка законопроєкту дуже проста: менше суддів — менше справ.
Безперечно, перед тим як стати законом, цей проєкт може зазнати численних змін, однак вже зараз можна зрозуміти хід думок нинішніх законодавців — менше зловживань процесуальними правами, більша роль апеляційних суддів та виключний статус касаційного суду як суду не для оскарження рішень, а для забезпечення єдності та гармонізації застосування норм права.