26 вересня 2018, 14:13

За рішенням – у чергу, або як розглянути десятки тисяч справ у розумні строки

Тетяна Анцупова
Тетяна Анцупова суддя Верховного Суду

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду почав здійснювати правосуддя 15.12.2017 р. Касаційні скарги та позови, а також заяви про перегляд судових рішень, які були перерозподілені та надійшли до Суду після 15.11.2017р., розглядаються згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 р.

На жаль, нові процесуальні кодекси не дають відповіді на питання, як Верховний Суд повинен діяти в ситуації, коли кількість справ і матеріалів, які до нього надійшли, значно перевищують фізичні та технічні можливості їх опрацювання у межах, встановлених кодексами процесуальних строків. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Cуду отримав найбільшу кількість справ і матеріалів на старті та продовжує отримувати більше скарг, ніж інші суди касаційної інстанції. Станом на 23.08.2018 р. КАС ВС отримав понад 67 тис. справ і матеріалів, з яких 24,5 тис. надійшли безпосередньо до ВС, а решта – це залишки, передані з ліквідованого Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України.

В середньому за час роботи КАС ВС на розгляд до одного судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшло 2680 справ і матеріалів. Постає питання про те, за якими правилами черговості необхідно здійснити розгляд такої кількості справ за скаргами, які надійшли до касаційної інстанції в такий короткий проміжок часу.

За метою забезпечення принципів справедливості, доступу до правосуддя, рівності сторін та прозорості підходів Верховного Суду до черговості розгляду справ, єдиним можливим виходом із ситуації, що склалася, було запровадження політики пріоритетного розгляду справ. Такий підхід у судовому менеджменті не є принципово новим. Європейський суд з прав людини, маючи проблеми з надмірним накопиченням справ, у 2009 р. запровадив зміни до Регламенту (Правило 41 Регламенту ЄСПЛ) та виділив кілька категорій справ залежно від їх пріоритетності.

Відповідно до прецедентного права ЄСПЛ, у цивільних, адміністративних та господарських справах перебіг провадження за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розпочинається з моменту подання позову та закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Три основні критерії для визначення розумності тривалості розгляду справи були вироблені Європейським судом з прав людини: комплексність справи (складність справи, враховуючи обставини та факти), поведінка заявника і відповідних державних органів (див., напр., §47 рішення у справі Бараона проти Португалії, 1987 р.).

В адміністративному судочинстві розумний строк – це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах, у процесі перебігу якого відсутній хоча б один із зазначених фактів:

  • нерегулярне призначення судових засідань;
  • зволікання з початком судового розгляду;
  • призначення судових засідань з великими інтервалами;
  • затягування під час передання або пересилання справи з одного суду в інший;
  • невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів.

Очевидно, що недодержання строків розгляду справ вже відбулося у справах, які були передані до КАС ВС від ВАСУ у 2011-2017 рр. Проте в рішенні у справі Міласі проти Італії (1987 р.) Європейський суд з прав людини підкреслив, що держава не відповідає за затримку розгляду справ у зв’язку з надмірним накопиченням справ у судах, якщо вона оперативно вжила необхідні заходи для виправлення такої ситуації.

Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27.07.2018 р. №8 було рекомендовано суддям враховувати Політику пріоритетності розгляду справ, які надійшли до Верховного Суду і передані з Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України (далі – Політика).

В основі цієї Політики лежить ідея – забезпечити захист прав, свобод та інтересів людини, а також ефективність Касаційного адміністративного суду, який відіграє провідну роль у забезпеченні єдності практики всіх адміністративних судів, та зробити підходи до черговості розгляду справ більш прозорими.

Виділяють чотири категорії справ, які потребують першочергового вирішення.

Перша категорія пріоритетності:

– справи, в яких існує загроза життю чи здоров’ю скаржника (позивача), або вирішення яких напряму впливає на фізичний стан скаржника (позивача);

– справи, в матеріалах яких наявне клопотання про виключні життєві обставини фізичної особи;

– справи, в яких під загрозою перебуває благополуччя дитини.

Друга категорія пріоритетності:

– типові справи, які розглядаються Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду на виконання ст. 290-291 Кодексу адміністративного судочинства України – провадження у зразкових справах;

– справи, які належить передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 3-6 ст. 346 Кодексу адміністративного судочинства України: якщо існує потреба відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об’єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати; якщо справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції;

– справи за касаційними скаргами на ухвали, визначені ч. 2-3 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України: ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в п. 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 ч. 1 ст. 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову в роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;

– справи за касаційними скаргами фізичних осіб до суб’єктів владних повноважень у спорах щодо соціального захисту та спорах з відносин публічної служби.

Третя категорія пріоритетності:

– справи, які стосуються системних недоліків у правовій системі держави та щодо яких ще не була сформована правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду;

– справи, які стосуються унікальних проблем застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права;

– справи, в матеріалах яких присутнє клопотання про примирення сторін або про відмову від касаційної скарги (адміністративного позову, заяви).

Четверта категорія пріоритетності:

– справи, які стосуються правових питань, щодо яких Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже підтримав наявну або сформував нову (переглянуту) правову позицію (у зразкових справах).

Політика пріоритетності, з метою забезпечення її ефективної реалізації, повинна переглядатися щороку з дня її затвердження або у разі потреби. Звісно, завдяки такій процедурі не зменшиться обсяг навантаження на суддю КАС ВС, проте оптимізується порядок розгляду справ.

В Україні розумні строки розгляду справ мають чітко кореспондувати з розумними обсягами навантаження на суддю. В цьому аспекті питання надмірного навантаження пов’язане з визначенням норм часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями.

Відповідно до Рішення РСУ №46 від 09.06.2016 р. «Щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів», були затверджені Рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ і коефіцієнтів складності справ за категоріями в судах першої та апеляційної інстанцій. Такі норми часу необхідно встановити для суддів Верховного Суду, а також забезпечити дієвий механізм реалізації та додержання таких норм часу.

Питання навантаження суддів Верховних Судів вивчалося в межах проекту Європейської Комісії «Верховні Суди як гарантія ефективності судових систем в Європейському Союзі» (Supreme Courts as guarantee for effectiveness of judicial systems in the European Union). В результаті проведених досліджень у 2017 р. було оприлюднено Керівництво з кращої практики менеджменту Верховних Судів (Best practice guide for managing Supreme Courts), в якому міститься висновок щодо навантаження суддів Верховних Судів:

«Оскільки кількість справ, призначених та розглянутих суддею, не завжди дає реальну картину його робочого навантаження, кількість рішень, підготовлених суддею, не повинно бути єдиним параметром для визначення ефективності суддівської роботи. Майже жоден Верховний Суд не встановлює стандарт абсолютної кількості судових рішень. Проте судді Верховного Суду Латвії, які працюють в адміністративному департаменті, мають конкретну кількість справ, що розглядаються щороку. У 2016 р. стандарт був встановлений у кількості 109 справ. Зважаючи, що ефективність роботи судді вимірюється відповідно до цього стандарту, водночас інші чинники (такі як відсутність, участь у навчальних заходах, читання лекцій тощо) також враховуються».

Страницы из №39(641)_print

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати