22 жовтня 2013, 17:56

Український судовий процес і членство України в ЄС

Чи стане вітчизняний судовий процес таким же прозорим, як європейський?

Опубліковано в №18 (360)

Анастасія Лаврова «ЮРБІЗНЕСКОНСАЛТ, ЮФ» Помічник адвоката

Україна стрімкими темпами рухається у напрямку ЄС, бажаючи показати, що є повноцінною державою на світовій арені. Що стосується самого Європейського Союзу, то там теж досить позитивно ставляться до намірів нашої країни і всіляко заохочують. Але чи зможемо ми змінити встановлені роками системи, щоб стати повноцінним та рівнозначним учасником?

Без зайвої критики та упереджень поглянемо на нашу судову систему та наш судовий процес: людина та її права в Європі – найвища цінність, що чітко прописано у Загальній декларації прав людини. Це найперша відмінність, яка вирізняє нас з­поміж інших держав, оскільки такий принцип, хоч і прописаний в Конституції, але відображення в судовому процесі та судовій системі не знайшов. Так, в Україні держава в особі усіх державних органів стоїть вище за громадянина, тим самим створюючи «принцип імперативності». Тому, скоріш за все, щоб стати на рівень європейських держав, Україні необхідно змінити погляд на відносини громадян з державою.

Слід зазначити, що в разі позитивних тенденцій у напрямку ЄС, Україна буде зобов’язана дотримуватися рекомендацій, у тому числі й у сфері реформування судової системи, а особливо – питання відповідальності суддів, яке наразі потребує вдосконалення. Так, наприклад, 27 вересня 2007 року Європейська асоціація суддів прийняла Резолюцію стосовно ситуації в Україні у сфері дисциплінарної відповідальності суддів, де в першій статті проголосила, що «ЄС висловлює велику занепокоєність ситуацією в Україні у сфері дисциплінарної відповідальності суддів». Тобто вплив на українських суддів завжди був, і ця ситуація донині не змінилася. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що заяву, яка наслідком може нести дисциплінарну відповідальність судді, може подати будь­яка особа. Як у такому випадку захиститися судді? Чи має він змогу неупереджено проводити судовий процес? Наприклад, стаття 11­1 Закону Франції «Про статус магістратури» чітко передбачає, що відповідальність магістрату (тобто й судді) може бути лише у випадку позову держави. Саме держави, а не будь­якої особи. Чи готове правове суспільство України пожертвувати свій вплив на судовий процес і судову систему заради ще більшої захищеності суддів?

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати