03 вересня 2013, 11:15

Судовий прецедент в Україні

Теорія і практика

Опубліковано в №35-36 (377-378)

Вікторія Шафарчук Магістрант Академії муніципального управління

Термін «прецедент» (від лат. praecedens – попередній) має багато значень, хоча всі види прецедентів призначені для слідування їм тією чи іншою мірою у судовій практиці [6].

Система прецедентного права робить прозорою і передбачуваною як судову систему, так і діяльність правоохоронних органів, оскільки будь­який орган чи посадова особа не зможуть за аналогічних обставин відступити від правила, закріпленого в цьому рішенні. За таких обставин втрачає сенс чинити тиск на суд чи будь­яку посадову особу, зменшується кількість скарг і знижується рівень корупції, оскільки ніхто не зможе діяти в аналогічній справі інакше, як у попередній.

Доктрина прецеденту ґрунтується на принципі stare decisis («стояти на вирішеному»), який походить від латинської фрази «stare decisis et non quieta movere», що означає «триматися прецедентів і не порушувати вже установленого».

Розглядаючи це питання, необхідно звернути увагу на переваги існування судового прецеденту:

1)      Принцип stare decisis  полегшує роботу суддів та процес здійснення правосуддя. Якщо судді витрачатимуть свій робочий час на вивчення справ, які вже були предметом розгляду у суді і щодо яких суд уже виносив рішення, вони фізично не матимуть можливості впоратися з великим обсягом справ, які потребують судового розгляду.

2)      Принцип stare decisis є важливим засобом універсалізації правозастосування в межах судової системи країн.

3)      Дотримання принципу stare decisis підвищує рівень легітимності органів  судової влади, оскільки громадяни з довірою ставляться до відносно стабільного та незмінного в часі судового тлумачення правових норм, що є свідченням неупередженості суддів.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати