У наш час стрімкого розвитку набувають інформаційні технології. Це включає питання цифрового та супутникового телебачення, радіомовлення, мобільного Інтернету та Інтернет-провайдерів, операторів зв’язку та навіть мобільні додатки. На противагу такій прогресивній ланці медіа та інноваційних технологій, законодавча сторона питання телекомунікацій ще недостатньо розвинута.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Хоч й інформаційні технології є невід’ємною частиною виробничої та соціальної інфраструктури України, однак, судова практика в цьому питанні тільки на початку свого формування. Головне - початок покладено, а далі, крок за кроком судова система цілком зможе надолужити такий стрімкий інформаційний простір вже в своїй сфері, захисту її прав. Варто зазначити, існує вже немало правових позицій, висловлених в судових рішеннях, які стосуються питань, що виникають у зв'язку з потужною хвилею технічного прогресу.
Судова практика в сфері телекомунікації
Показовий приклад судової практики в сфері телекомунікації є спір між Антимонопольним комітетом та одним з найбільших українських операторів мобільного зв’язку ПАТ «Київстар». Суть спору полягала у тому, що АМКУ у ході проведення розслідування по справі за ознаками порушення антимонопольного законодавства запросив у оператора мобільного зв’язку інформацію стосовно споживачів телекомунікаційних послуг - дату, час, номер телефону, з якого здійснювалося з'єднання, номер телефону, з яким власне здійснювалося з'єднання, тривалість розмови за визначений період часу та інше. На думку телеком-оператора, така вимога суперечила чинному законодавству України, через що надання такої інформації було неможливим. Верховний Суд спростував всі доводи ПАТ «Київстар» та визнав за АМКУ можливість отримувати інформацію стосовно телефонних дзвінків абонентів.
Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2018 р в справі № 910/1339/18, було закінчено спір між Антимонопольним комітетом та одним з найбільших українських операторів мобільного зв’язку ПАТ «Київстар».
Отже, в даному випадку суд став не на сторону пересічних громадян, інформація про телефонні дзвінки яких була розкрита в рамках кримінального провадження.
Говорячи про сферу телекомунікації, не можна не згадати про спори, пов’язані з всесвітньою мережею Інтернет. Зокрема, особливо актуальними видаються спори щодо реєстрації доменних імен. По суті, це об'єкт інтелектуальної власності, до якого здійснюється чимала кількість правопорушень. Серед основних цілей здійснення таких махінацій у мережі, шляхом реєстрації і діяльності у доменному імені є паразитування на чужій репутації чи перепродажу конкурентам (Кіберсквотинг, англ. сybercsquotting). Здійснення такого виду паразитування популярний через низку факторів, що зменшують ризики фінансових втрат, що безперечно, досягати б суттєвих цифр, у разі заснування власного бізнесу. Не менш популярний спосіб заволодінням чужої репутації в Інтернеті, є реєстрація доменів, які співзвучні з існуючими добре відомими доменними іменами, але різняться декількома літерами або порядком написання літер Тайпсквотинг (англ. typecsquotting). Існує чимало випадків власне використання чужої зареєстрованої торгової марки у позначенні домену.
Безперечно, такі беззаконні дії завдають збитки оригінальним авторам. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, право на використання доменого ім'я має економічну цінність, враховуючи цю властивість, це право є правом власності (справа Paeffgen v. Germany 2007р.).
Відомий приклад таких порушень в мережі завершилось позовом Google inc. щодо права використання домену проти української компанії «Гоу Огле», яка у 2006 році зареєструвала ТМ Google і Go Ogle і відповідно отримала право на домен google.ua. Вищий господарський суд Постановою від 05.10.2010 року підтвердив законність рішень судів нижчих інстанцій щодо неправомірності використання комерційного найменування американської корпорації, зобов’язав припинити використання найменування Google та зобов’язав адміністратора Хостмайстер зняти реєстрацію домену.
Варто також згадати одну з найбільш резонансних справ за останні роки за позовом «The Coca-Cola Company», корпорації штату Делавер, США до реєстранта доменного імені «coca-cola.ho.ua», з використанням ТМ «Coca-Cola» та власне реєстратора домену про припинення використання даних об'єктів інтелектуальної власності, та схожих з ними позначеннями всіма наступними способами: застосування їх в мережі Інтернет; застосування їх в назві доменних імен. Позов було задоволено.
Отже, виходячи з судової практики інтереси великих корпорацій щодо використання їхніх доменних імен захищаються судом.
Судова практика в сфері медіа
Найбільшого розголосу за останній час набуло питання відключення аналогового телебачення.
Влітку минулого року, діючий на той час голова Нацради України з питань телебачення і радіомовлення, Юрій Артеменко, зазначив, що існує низка чинників аби здійснити крок до відключення аналогового телебачення саме зараз і перейти на цифру. Це рішення включає в себе і виконання міжнародних зобов’язань, і необхідність забезпечення більш якісного зображення 32 каналів у безкоштовному форматі для населення, і звільнення частот під інші напрями – FM-радіо чи мобільний зв’язок. Першими результати стало відключення аналогового телебачення в Київській та Кіровоградській областях, аби мати змогу протестувати технологію в дії.
Постановою Кабінета Міністрів України «Про внесення зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України», встановлено, що строком припинення використання радіотехнології аналогового телебачення є 31 серпня 2018 року; для м. Києва та Кіровоградської області 31 липня 2018 року.
Правозахисники зазначають, що відключення аналогового телебачення внаслідок переходу до цифрового мовлення є порушенням конституційного права на отримання інформації. Телерадіокомпанія «Студія «1+1» оскаржила рішення уряду та Нацради позовами до Окружного адміністративного суду міста Києва. Телерадіокомпанія «Студія «1+1» подала два позови. В одному вона просить визнати протиправною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 13.06.2018 в частині дати вимкнення аналогового телебачення в Україні – 31 серпня 2018 року.
В іншому позові «1+1» просить визнати протиправним і скасувати рішення Національної ради з питань телебачення та радіомовлення № 1145 від 26.07.2018, згідно з яким ліцензія каналу «1+1» на аналогове мовлення втратила чинність в частині мовлення в Києві та Кіровоградської області, а 16 передавачів каналу «1+1» підлягали вимкненню. Разом з позовом проти уряду «1+1» подав клопотання на забезпечення позову. Канал попросив суд зупинити дію постанови уряду, яку він оскаржує. 13 серпня 2018 р. Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив у задоволенні цього клопотання. Розгляд справи по суті ще триває.
У скарбничку судових справ, що розглядаються в медіа- сфері, можна додати ще одну, не менш резонансну справу. Наприкінці серпня 2018 року, ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області, в справі № 572/2528/18, було заборонено Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчиняти усі та будь-які дії, пов'язані з припиненням використання радіотехнології аналогове телевізійне мовлення. Винесення ухвали здійснено на запит громадянки Мізюрко Надії Юхимівни, в якому вона зазначила про розгляд її запиту і права отримання інформації через аналогове телебачення. Суд задовольнив позов, таким чином, зоборонивши Концерну РРТ вчиняти будь-які дії, пов’язані з припиненням використання радіо технології аналогового телевізійного мовлення. Також це дало змогу заборонити Нацраді приймати будь-які рішення, або інші юридично значимі акти, пов’язані з припиненням використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення. Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 р. ухвалу суду першої інстанції було скасовано.
Аналіз судової практики свідчить, що суд стоїть на боці Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення і не збирається скасовувати рішення про відміну в Україні аналогового телебачення.
Судова практика в сфері технології
Набуває своєї актуальності судова практика в сфері майнингу криптовалют. Станом на початок цього року, аналітики банку Citigroup визначили розмір українського ринку біткоїнів в $ 2,5 млрд. Правовий статус криптовалют у світі не є однозначним. Попри це, їх кількість досягає близько тисячі серед провідних країн. Найбільш популярні через них Bitcoin, BitcoinСash, Ethereum та ін.
По всьому світу ще й досі немає єдиного визначення сутності Bitcoin, його правового статусу та фінансових механізмів управління такої одиниці. Так само як і в країнах Європейського союзу, що не має визнання майнінгу криптовалют на законодавчому рівні, Нацбанк України теж має свою позицію щодо невизнання криптовалюти грошовою одиницею. Спробою державного регулювання майнінгу криптовалют був лист Національного банку України, в якому роз'яснюється щодо правомірності використання в Україні «віртуальної валюти / криптовалюта» Bitcoin. Національним Банком України було зазначено, що віртуальна валюта Bitcoin вважається «грошовим сурогатом», який не має забезпечення реальною вартістю і не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це протирічить нормам українського законодавства.
Однією з функцій Національного банку України є монопольне здійснення емісії національної валюти України та організація готівкового грошового обігу (стаття 7 Закону України "Про Національний банк України").
Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються (частина друга статті 32 Закону України "Про Національний банк України").
В своєму Листі №40-0006/16290, яким Нацбанк відніс свій попередній лист №29-208/72889 вказується про визнання Bitcoin грошовим сурогатом до таких, що втратили актуальність.
Судова практика одностайно виходить з того, зокрема, як зазначається в Ухвалі Апеляційного суд міста Києва від 12 жовтня 2016 р., що твердження про те, що цифрова продукція Вitcoin не є предметом матеріального світу, не має індивідуальних ознак, а тому не може бути об'єктом судового захисту, є помилковими. Звертає увагу на те, що по своїй правовій природі цифрова продукція Вitcoin - це майнові права на записи у відкритій базі даних Blockchain, її матеріальна цінність підтверджується їх вартістю на світових онлайн-площадках для торгівлі Вitcoin.
Отже, суди виходять з того, що право яке виникло у нього за договором на цифрову продукцію, Вitcoin підлягає судовому захисту.
Досить цікавою та показовою є судова практика в сфері інтелектуальної власності, пов’язаної з використанням торговельної марки на смартфони.
Позаторік восени, Компанія «ХIAOMI H. K. Limited» звернулась до суду з позовом про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Ен-Ай-Ес» здійснювати розповсюдження партії смартфонів Хіаоmi RedMi на території України та вилучення їх з цивільного обороту і знищення. В цьому позові, Господарський суд м. Києва став не на сторону позивача, відхиливши позов. Таке рішення було обгрунтовано тим, що позивач не довів порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду та не довів належними та допустимими доказами тих обставин, з якими закон пов’язує можливість його звернення за захистом прав інтелектуальної власності на торгівельні марки «Xiaomi», «Mi» «RedMi». Згідно обставин, встановлених судом, торгові марки були зареєстровані ще 7 років тому, за Мадридською системою міжнародної реєстрації знаків Компанією «Xiaomi Inc.», у той час як ліцензійна угода, за якою Компанія «ХIAOMI H. K. Limited» отримала їх у користування, була укладена у 2010 році.
Суд першої інстанції в справі № 911/2674/17 вказав, що оскільки ліцензійний договір не може охоплювати надання прав ліцензіату, які ліцензіар тільки має намір набути у майбутньому, а об’єктом ліцензійного договору може бути лише зареєстрований об’єкт інтелектуальної власності, позаяк права, що випливають з державної реєстрації виникають у заявника після видачі відповідного правоохоронного документа (патенту чи свідоцтва), ліцензійна угода про товарні знаки, укладена між Компанією «Xiaomi Inc.» та Компанією «ХIAOMI H.K.Limited» всупереч приписів ст. 1109 Цивільного кодексу України, містить положення згідно з якими предметом ліцензійного договору є права на використання об’єкта інтелектуальної власності торгівельних марок, які на момент укладення договору не були чинними – зареєстрованими. Відтак, права на використання об’єктів права інтелектуальної власності – торговельних марок «Xiaomi» «Mi» «RedMi» за даною ліцензійною угодою не передані їх власником позивачу – Компанії «Xiaomi H.K.Limited».
Рішенням господарського суду Київської області від 28.11.2017 року по справі № 911/2674/17 в позові відмовлено повністю з посиланням на недоведеність позивачем наявності у нього прав на об'єкти інтелектуальної власності - торговельні марки «Xiaomi», «Mi», «RedMi» та тих обставин, з якими закон пов'язує можливість звернення з позовом до суду за захистом прав інтелектуальної власності.
За наслідками нового розгляду даної справи, рішенням Господарского суду Київської області від 25.09.2018 року позовні вимоги задоволено, заборонено ТОВ «Ен-Ай-Ес» здійснювати розповсюдження товарів: смартфонів Хіаоmi RedMi у розмірі 100 шт., поданих до митного оформлення за митною деклараціє, а також вирішено вилучити з цивільного обороту і знищити відповідний контрафактний товар.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від березня цього року прийнято рішення в інтересах ТОВ «Ен-Ай-Ес».
Отже, не зважаючи на те, що наразі з’явились лише перші паростки судової практики в сфері телекомунікації/медіа/технологій, вбачаються перспективи розвитку цих галузей права в зв’язку із стрімкою технічною революцією та діджиталізацією.