16 січня 2019, 12:17

Що Верховний Суд визнає зловживанням процесуальними правами?

Опубліковано в №1 (655)

Якість судового процесу залежить не лише від роботи судової сис­теми, але й від поведінки учасників процесу та їх представників. Однією з новел процесуальних кодексів є їх спрямованість на боротьбу зі зло­вживанням процесуальними правами. Кодекси (в тому числі Господарський процесуальний кодекс) передбачають декілька видів відповідальності за зло­вживання процесуальними правами. Якщо спочатку був певний скептицизм щодо реального застосування судами заходів процесуального примусу за зло­вживання процесуальними правами, то наразі судова практика (зокрема, Верховного Суду) свідчить про те, що суди активно застосовують вказані норми на практиці.

Що (які прояви поведінки) Верховний Суд вважає зло­вживанням процесуальними правами? Які заходи відповідальності та до кого їх застосовує Верховний Суд?

ГПК Украї­ни визначає дії, які суд, залежно від конкретних обставин, може визнати зло­вживанням процесуальними правами. Зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана); подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже було вирішене судом, за відсутності інших підстав або нових обставин; заявлення завідомо безпідставного відводу тощо (ч. 2 ст. 43 ГПК Украї­ни).

Практика Верховного Суду показує, що найчас­тіше зло­вживанням процесуальними правами визнається не­одноразове звернення із завідомо безпідставними касацій­ними скаргами, які не відповідають вимогам ГПК Украї­ни; завідомо безпідставні відводи суду; подання касацій­них скарг на рішення (ухвали), які вичерпали свою дію.

При цьому Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зло­вживанням процесуальними правами, час­то зазначає, що ознакою зло­вживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту. Таким чином, враховуючи, що перелік дій, наведений у ч. 2 ст. 43 ГПК Украї­ни, не є вичерпним, суд може визнати зло­вживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.

Звернення із завідомо безпідставними касацій­ними скаргами

Найчас­тіше касацій­ні скарги визнаються Верховним Судом завідомо безпідставними, якщо вони подані на ухвалу, яка не переглядалась в апеляцій­ному порядку або яка не підлягає касацій­ному оскарженню, якщо касацій­на скарга явно не відповідає вимогам ГПК Украї­ни: до касацій­ної скарги не додано доказів сплати судового збору, касацій­на скарга подана з пропуском строку, копії касацій­ної скарги не надсилалися учасникам справи, касацій­на скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або касацій­на скарга не оформлена належним чином (на титульній сторінці скарги не зазначено всіх учасників процесу), касацій­на скарга не містить жодного обґрунтування. Найчас­тіше звернення з подібними скаргами визнаються зло­вживанням процесуальними правами, якщо вони подаються не­одноразово.

Наприк­лад, у справі №905/2065/16 двоє відповідачів багаторазово оскаржували ухвали апеляцій­ного суду без будь-­якого обґрунтування скарг, просто зазначаючи про свою незгоду з оскаржуваними ухвалами. При цьому всі подані касацій­ні скарги не відповідали вимогам ГПК Украї­ни (не було сплачено судовий збір тощо).

Зрештою, врахувавши кількість звернень із завідомо безпідставними касацій­ними скаргами, які містять численні недоліки та подані на ухвалу місцевого гос­подарського суду, що не може бути оскаржена до касацій­ного суду, а також поведінку скаржника під час звернення до місцевого та апеляцій­ного судів, Верховний Суд повернув вказані касацій­ні скарги не з тих підстав, що вони не відповідають вимогам ГПК Украї­ни, а з огляду на те, що визнав їх подання зло­вживанням процесуальними правами, спрямованим на свідоме та невиправдане затягування судового процесу.

Окрім того, повертаючи скарги, Верховний Суд вказав, що така поведінка відповідачів є прик­ладом сис­тематичного зло­вживання процесуальними правами та полягає у їх недобросовісному використанні. Натомість процесуальні права надаються особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, для сприяння їх правильному вирішенню. Щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-­яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось інших цілей, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зло­вживає ним.

Безпідставний відвід

Поширеними є випадки визнання судами зло­вживанням процесуальними правами заявлення учасниками процесу завідомо безпідставних відводів. Верховний Суд вважає відвід «завідомо безпідставним», якщо у заяві про відвід відсутні будь-­які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді. Додатковою підставою для визнання відводу зло­вживанням процесуальними правами є порушення строків для його заявлення.

Наприк­лад, в ухвалі від 18.12.2018 р. у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення — зло­вживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

В ухвалі від 29.05.2018 р. у справі №910/14716/17 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення — зло­вживанням процесуальними правами, оскільки як обґрунтування відводу судді в поданій заяві було вказано лише те, що «після аналізу діяльності судді Верховного Суду у скаржника ви­никли сумніви в неупередженості та компетентності головуючого в цій справі судді». До того ж у судовому засіданні на запитання суду щодо обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а також щодо часу, коли про такі обставини стало відомо учаснику у справі, представник останнього жодних обставин не зазначила та не послалася на докази, вказавши, що про сумніви щодо неупередженості й компетентності судді скаржнику стало відомо та повідомлено довірителем представнику в день судового засідання.

Подання скарг на ухвали, які вичерпали свою дію

Також час­то зло­вживанням процесуальними правами визнається оскарження ухвал, які вичерпали свою дію. Такими ухвалами в більшості випадків є ухвали про зупинення провадження у справі, а зло­вживанням процесуальними правами визнається їх оскарження після поновлення провадження у справі.

Наприк­лад, Верховний Суд в ухвалі від 06.12.2018 р. у справі №922/1054/17 встановив, що скаржник подав касацій­ну скаргу на ухвалу апеляцій­ного суду про зупинення провадження у справі після того, як провадження у справі було поновлено, а отже, дія якої вичерпана. Суд визнав такі дії зло­вживанням процесуальними правами.

Інші аналогічні дії

Список дій, що можуть бути визнані судом зло­вживанням процесуальними правами, визначений кодексом, не є вичерпним. Проте Верховний Суд нечас­то визнає інші дії (відсутні в цьому списку) зло­вживанням процесуальними правами, хоча такі прик­лади існують.

Зокрема, в ухвалі від 17.05.2018 р. у справі №916/36/16 Верховний Суд визнав прик­ладом зло­вживання особою процесуальними правами, яке полягає у «вчиненні інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи», багаторазове подання зустрічних позовних заяв та подальше оскарження процесуальних рішень судів щодо вказаних заяв. Верховний Суд дійшов такого вис­новку, оскільки відповідач не­одноразово та недобросовісно, порушуючи норми процесу, заявляв «зустрічні позовні заяви», а потім оскаржував ухвали суду про залишення без розгляду таких заяв. На думку Верховного Суду, це створювало перешкоди у справедливому розгляді первісних позовних вимог позивача у справі в межах розумного строку.

Наслідки зло­вживання особою процесуальними правами

ГПК Украї­ни передбачає, що суд зобо­в'язаний вживати заходів для запобігання зло­вживанню процесуальними правами, а у випадку зло­вживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені Кодексом.

Повернення або залишення без розгляду заяви (скарги, клопотання)

Одним з наслідків зло­вживання процесуальними правами може бути повернення або залишення без розгляду заяви (скарги, клопотання), подання якої визнано судом зло­вживанням (ч. 3 ст. 43 ГПК Украї­ни). Як показує практика Верховного Суду, найчас­тіше з підстав зло­вживання процесуальними правами повертаються завідомо безпідставні касацій­ні скарги, які не відповідають вимогам ГПК Украї­ни, а залишаються без розгляду завідомо безпідставні відводи суду.

Накладення штрафу

Зловживання процесуальними правами є однією з підстав застосування штрафу. Суми накладеного штрафу можуть коливатися від 1 921 грн до 96 050 грн. Якщо дії учасника процесу визнаються зло­вживанням процесуальними правами вперше, то розмір штрафу зазвичай не перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму (9 605 грн). Проте якщо зло­вживання процесуальними правами відбувається сис­тематично, а суд не вперше застосовує до такої особи заходи процесуального примусу, то розмір штрафу може досягати максимального розміру.

Вирішення питання щодо розміру штрафу процесуальний закон покладає на суд (суддю, колегію суддів), який на власний розсуд оцінює дії (бездіяльність) учасника процесу та за своїм внутрішнім переконанням визначає відповідний розмір штрафу.

Окрема ухвала

Окрім того, у випадку зло­вживання процесуальними правами адвокатом або прокурором (зокрема, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) суд може постановити окрему ухвалу, яка надсилається кваліфікацій­но‑дисциплінарній комісії адвокатури або прокурорів відповідно.

Окремою ухвалою від 18.06.2018 р. у справі №922/2723/17 Верховний Суд визнав звернення адвоката від імені позивача із завідомо безпідставним відводом зло­вживанням процесуальними правами, спрямованим на свідоме та невиправдане затягування судового процесу. Окрему ухвалу Суд направив у відповідну кваліфіка­ційно‑дисциплінарну комісію адвокатури, а про результати розгляду окремої ухвали зобо­в'язав повідомити у місячний строк. Однак такий захід відповідальності за зло­вживання процесуальними правами Верховний Суд застосовує достатньо рідко.

Наприк­лад, в ухвалі від 05.12.2018 р. у справі №910/16039/16 Верховний Суд у резолютивній час­тині ухвали попередив адвоката про неприпустимість зло­вживань процесуальними правами. Окрім визнання зло­вживанням процесуальними правами завідомо безпідставного відводу, в ухвалі Суд додатково зазначив, що вважає неприпустимою поведінку представника відповідача-­адвоката в час­тині допущених зло­вживань під час розгляду справи (зокрема, щодо заявлення та подання завідомо безпідставного відводу суддям Верховного Суду). Суд наголосив, що такі дії адвоката є виявом неповаги до Судової влади Украї­ни, суперечать правилам адвокатської етики та підривають авторитет адвокатської спільноти. Проте окремої ухвали Верховний Суд не постановив.

Відповідальний за зловживання процесуальними правами

У випадку зло­вживання процесуальними правами представником учасника справи суд, враховуючи конкретні обставини справи, може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Як свідчить практика Верховного Суду, відповідальними за зло­вживання процесуальними правами в більшості випадків визнаються саме учасники судового процесу, а не їх представники. Якщо Суд вважає, що в конкретному випадку відповідальним має бути адвокат, то більш поширеною є практика винесення окремих ухвал з їх подальшим направленням до відповідних кваліфіка­цій­но‑дисциплінарних комісій адвокатури, а не накладення на адвоката штрафу.

Водночас є прик­лади накладення штрафу на представника учасника процесу. Ухвалою від 12.07.2018 р. у справі №910/11436/16 Верховний Cуд визнав завідомо безпідставним повторно заявлений представником учасника справи відвід та вирішив застосувати до представника штраф у розмірі 1 762 грн.

Замість висновку

Практика Верховного Суду свідчить, що Верховний Суд намагається активно протидіяти зло­вживанню процесуальними правами — накладає на учасників процесу та їх представників штрафи, повертає та залишає без розгляду заяви й скарги, звертається до кваліфікацій­но‑дисциплінарних комісій адвокатури. Безперечно, це дисциплінуватиме учасників судового процесу, стимулюватиме їх добросовісно користуватися процесуальними правами та сприятиме суду у виконанні його функцій.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати